Зміна очільника Прикарпаття: чому пішов Бойчук і хто така Онищук

Прикарпаття отримало першу в своїй історії голову облдержадміністрації - жінку. Вражений цим феміністичним кроком у консервативній Галичині, RegioNews, тим не менш, спробував дослідити і спрогнозувати, чим же іще запам'ятається Світлана Онищук, яка замінить на чолі Івано-Франківської ОДА Андрія Бойчука.

Тихо прийшов, тихо пішов

Івано-Франківська область за часів президентства Володимира Зеленського виглядає, м'яко кажучи, нікому не потрібною. За два роки в місцевому "білому домі" засідатиме уже четвертий господар. І тільки один із них – Денис Шмигаль – вийшов за межі, власне, регіонального впливу. Принаймні, формально є "не першою, але й не другою людиною" в державі. Хоча, скажемо чесно, на посаді голови Івано-Франківської облдержадміністрації діючий прем'єр чимось яскравим не відзначився. Але у його подальшому кар'єрному зростанні зіграли роль інші фактори.

У Андрія Бойчука, якого щойно відправили у відставку, такі фактори навряд чи можуть виявитися. Натяком на це є і його робота керівником області – нічим особливим він і не запам'ятався. Намагався боротися із "свободівським" мером Русланом Марцінківим. Виходило в'яло і неефективно. Взяв певну, досить опосередковану і, прямо скажемо, мінімальну участь у проштовхуванні до Верховної Ради кандидата від "Слуги народу" Василя Вірастюка. Вийшло – але точно не у нього.

Бойчук – той випадок, коли людина опинилася на своєму місці, скоріше, випадково, ніж в результаті якихось чітких угод-домовленостей або завдяки своєму очевидному професіоналізму. Опинилася, попрацювала деякий час без особливих успіхів і так само пішла. Можливо, його десь і прилаштують, хоча цілком очевидно, що це - не та людина, яку можна було б назвати кадровим резервом нинішньої, бідної на якісних управлінців, влади.

Втім, якщо чутки про зв'язок Бойчука із людьми Віктора Медведчука і самим головою політради ОПЗЖ, який нині дуже не у фаворі Банкової (чого не скажеш про іншого "стовпа" проросійської парламентської сили Юрія Бойка), правдиві, то цілком можна вважати це непрямим наслідком актуального політичного тренду. Між іншим, окремі франківські медіа стали говорити про можливе звільнення Бойчука ще у березні, і це при тому, що президент його призначив лише у грудні 2020-го. До того ж слід нагадати, що саме у лютому 2021-го стартувала хвиля санкцій проти кума Путіна.

Нарешті, перша

На відміну від Бойчука, його наступниця Світлана Онищук – людина в ОДА уже, можна сказати, своя. Прийшла вона туди у вересні 2019 року, невдовзі після того, як область очолив Шмигаль. І залишалася на своїй посаді заступниці очільника Прикарпаття до сьогодні. Посада, щоправда, не є ключовою – все-таки соціальна сфера, як не крути, завжди перебуває десь на других ролях. Однак до компетенції Онищук входить і моніторинг роботи органів місцевого самоврядування – тож базу для імовірної боротьби із міським головою обласного центру вона, напевно, підготувала відповідну. А до свого приходу майже два роки тому в ОДА Онищук викладала на кафедрі публічного управління та адміністрування Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

До речі, вона цілком могла і не стати першою губернаторкою в історії Прикарпаття, оскільки у 2020-му був момент у її біографії, коли вона прагнула очолити Національне агентство України з питань державної служби. За чутками, її призначення туди лобіював сам прем'єр Шмигаль, який і взяв її в нову команду Івано-Франківської ОДА. Із тим призначенням не склалося, хоча Онищук у структурах даного Нацагентства працювала з 2012 року, дослужившись до посади начальниці міжрегіонального управління Нацагентства з питань державної служби в Чернівецькій, Івано-Франківській і Тернопільській областях.

Імовірно, саме Шмигаль і стоїть за цим призначенням Онищук на посаду голови ОДА. Після себе її не пропонував, бо, як бачимо, була спроба забрати її до столиці. А тут саме звільнилося крісло у регіоні, яке не встигло нагрітися під малопомітним і швидкоплинним сотником Майдану Бойчуком, котрий так і не зміг впоратися із прямим своїм обов'язком (не посадовий, а фактичний) – дбати про підняття чи хоча б збереження нинішнього рейтингу президентської "Слуги народу" та особисто (особливо) глави держави. Бо вибори хоч і не на носі, а Вірастюк хоч таки й у Раді, але позиції "зеленої" влади на заході країни - навіть у значно лояльнішому за Львівщину Прикарпатті - виглядають дуже непереконливо.