Бойко Юрій

Народився 9 жовтня 1958-го в Горлівці на Донеччині.

Офіційний сайт Юрія Бойка

Профіль у Facebook

Освіта

Закінчив Московський хіміко-технологічний інститут, хімік-технолог.

2001 р. – закінчив Рубіжанську філію СНУ ім. Даля. Одержав бакалаврський диплом інженера-економіста.

Кар`єра

Трудову біографію розпочав майстром на Рубіжанському хімічному заводі "Зоря", потім очолив завод на посаді генерального директора. Обіймав керівні посади в АТ "Лисичанськнафтооргсинтез", державної корпорації "Укрвибухпром" (Київ), був головою правління АТ "УкрТатнафта" (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ "Укртранснафта".

2002 – 2005 рр. - Голова НАК "Нафтогаз України".

2003  р. – став першим заступником міністра палива й енергетики.

2005 р. – звільнений з посади першого заступника Міністра палива та енергетики — голови правління НАК "Нафтогаз України".

2006 р. – призначений міністром палива і енергетики в уряді Віктора Януковича.

2007 р. – звільнений з посади міністра палива та енергетики у зв'язку з обранням Верховної Ради VI скликання.

2010 р. – призначений на посаду міністра палива та енергетики (в уряді Азарова).

9 грудня 2010 р. – у зв'язку з оптимізацією системи виконавчої влади України президентом Януковичем, звільнений з посади міністра палива та енергетики та призначений міністром енергетики та вугільної промисловості.

2012 р. — віце-прем'єр-міністр України.

2014 р. — виконувач обов'язків віце-прем'єр-міністра України.

Політичний бекграунд

2001 р. – Бойко вступив до партії Сергія Тігіпка "Трудова Україна", яку пов'язували з тодішнім президентом Леонідом Кучмою.

2005 р. – обраний головою Республіканської партії України. На парламентських виборах-2006 року РПУ увійшла до складу партії "Не так", проте блок не подолав 3% бар'єр.

2007 – 2010 рр. – нардеп  6-го скликання  обраний за списками Партії регіонів

2014 р. — подав документи в ЦВК на реєстрацію кандидатом у президенти України. Програма Бойка містила пункти про надання російській мові статусу державної, використанні досвіду країн Південно-Східної Азії з точки зору спрощення та автоматизації держпослуг, одночасно тісної економічної інтеграції з Євросоюзом і розвитку торгово-виробничих зв'язків з Росією і країнами Митного Союзу.

7 квітня 2014 р.  – політрада Партії регіонів виключила Бойка з партії. У вересні 2014 року очолив Опозиційний блок.

18 січня 2018 р. – голосував проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

9 листопада 2018 р. – Бойко і керівник партії "За життя" Вадим Рабінович несподівано підписали угоду про створення опозиційного об'єднання "Опозиційна платформа — За життя".

17 листопада 2018 р. – Бойко став єдиним кандидатом в президенти від "Опозиційної платформи — За життя".

22 січня 2019 року Центрвиборчком зареєстрував Бойка кандидатом в президенти України (самовисуванцем).

У лютому 2019 р. – представники "Нацкорпусу" розгромили низку сітілайтів у Харкові з рекламою проросійських кандидатів, зокрема, і Бойка. Також під час кампанії фіксувались факти поширення агітаційної продукції від імені Бойка без вихідних даних, що є порушенням закону.

27 березня 2019 р. – Бойко не з'явився на офіційні дебати "Зворотний відлік" на UA:Перший, де мав дебатувати з Олегом Ляшком (що також проігнорував запрошення) та Анатолієм Гриценком, що прийшов та залишився відповідати на запитання журналістів та експертів.

Березнь 2019 р. – відвідав разом із Медведчуком Москву і вів переговори із Медведєвим і Міллером.

2019 р. – обраний народним депутатом 9-го скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя” номером один у списку як член партії. Співголова однойменної фракції. Співголова та член Стратегічної Ради партії "Опозиційна платформа - За життя”. Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Державні нагороди

2003 р. — за вагомі трудові здобутки, значний особистий внесок у розвиток нафтової та газової промисловості нагороджений орденом "За заслуги" III ст.

2004 р. — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави. 

2013 р. — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ст.

Сім'я

Юрій Бойко познайомився зі своєю дружиною Вірою у студентські роки – вони були однокурсниками у Московському хіміко-технологічному інституті. Пара одружилася на 5 курсі – разом вони вже майже 40 років. Подружжя має шестеро дітей – трьох синів та трьох дочок – між старшою та наймолодшою дитиною різниця 24 роки. Віра Бойко – майстер спорту з гімнастики.

Кумами Бойка є олігарх Дмитро Фірташ та регіоналка Ганна Герман.

Декларація

У виправленій щорічній декларації Бойка за 2020 рік зазначено, що його родина (сам Бойко, дружина і двоє найменших дітей) володіє двома будинками у Київській та Донецькій областях, офісом у Києві, чотирма квартирами дві з яких у Рубіжному на Луганщині, одна в Києві та одна разом з машиномісцем – у Росії. Також у сім’я має садовий будиночок в Бориспільському районі Київщини вартістю майже 3 млн грн, гараж у Києві а також 11-ть земельних ділянок у Київській області і ще одну – на Донеччині.

Серед інших цінностей задекларовані: картина і два найменування ювелірних виробів дружини.

Їздить Бойко на "Мерседесі" 2006 року випуску, також у гаражі тримає "ВАЗ" 1978 року випуску.

Подружжя Бойків володіє акціями Луганського електроапаратного заводу та ПАТ "Укрнафта". Крім того Віра Бойко – власниця корпоративних прав ТОВ "Столична нерухомість".

Зарплата нардепа Бойка – 450 тис. грн, ще 422 тис 600 грн він отримав на забезпечення депутатської діяльності.

Зарплата дружини Бойка у ТОВ "Столична нерухомість" - 3,61 млн грн.

Подружжя також отримує пенсію – 180 тис. грн у чоловіка і 141 тис. грн – у дружини.

Сумарна величина відсотків, отриманих від вкладів у банки, в т.ч. у Росії – майже 1,5 млн грн.

Дивіденди від ТОВ "Столична нерухомість" - 4 млн грн, подарунок Бойкові від дружини- 2,5 млн грн.

У банках родина зберігає 6,3 млн грн, $838,5 тисяч, 81,5 тисяч євро і 3,3 млн російських рублів.

Готівкою Бойки задекларували 200 тис. грн, 17,5 тисяч євро та $19,2 тисяч.

У банківських металах подружжя зберігає 2,7 млн грн та понад 3 млн рублів.

Бойко також задекларував 30,7 млн грн витрат, а крім того ще $113,3 тисяч витрат на юридичний супровід своєї діяльності фірмі з Вашингтону. Також задекларовано 2,5 млн грн застави на виборах президента.

Скандали

На початку 2002 року тодішній прем'єр-міністр Олег Дубина, за словами самого Бойка, сприяв його призначенню главою НАК "Нафтогаз". На цій посаді Юрій Бойко пропрацював понад 3 роки. У той час Україні вдалося урегулювати газові заборгованості перед Росією та Туркменістаном. Влітку 2004 року президент Леонід Кучма відзначив Бойка ордером "Держава" та присвоїв звання "Герой України" за "повне урегулювання заборгованості України за газ перед РФ". Водночас, Бойку неодноразово закидали сумнівні схеми та домовленості щодо закупівлі блакитного палива з Росії. Зокрема закиди стосувалися причетності тодішнього очільника "Нафтогазу" до корупційних схем компанії "РосУкрЕнерго" (РУЕ), яка займалася перепродажем природного газу на території України та була у 2004-2009 роках посередником при постачанні газу до ЄС.

З 2010 по 2013 роки за перельоти приватних літаків Бойка і Льовочкіна оплачувала компанія "Нафтогаз України", витрачаючи щороку 5 млн грн державних коштів.

Бойко причетний до незаконної передачі Януковичу земель у Сухолуччі, закупівлі кораблів по завищеній ціні, продажу скрапленого газу Курченку по заниженій ціні тощо.

Ім'я Юрія Бойка часто пов'язують з корупційним скандалом 2011 року, який у ЗМІ відомий як "вишки Бойка". Бойка підозрюють у причетності до закупівель двох морських бурових вишок через офшорні компанії-посередники. Тоді державна компанія "Чорноморнафтогаз", яка перебувала в підпорядкуванні міністерства Бойка, за результатами тендеру купила ці вишки. Збитки держави від цієї покупки оцінюються в 400 мільйонів доларів. Національне антикорупційне бюро України повідомило, що станом на початок 2016 року у них немає кримінальних справ, в яких би фігурував Юрій Бойко. Ця справа остаточно зайшла в глухий кут наприкінці 2015 року. Основні причини – в окупованому Росією Криму залишилася частина документації щодо покупки вишок, а також той факт, що російська влада відвела обидві вишки ближче до Криму.

Згідно з інформацією сайту "Наші гроші", Міністерство соцполітики України 11 червня 2013 року за результатами тендеру уклало угоду на послуги із санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 32,23 млн грн. з ПрАТ "Трускавецькурорт". "Трускавецькурорт" почало вигравати державні тендери у 2010 році, після призначення Бойка міністром. З того часу компанія продала державі путівки на 200,03 млн грн.

У 2018 році суд зобов'язав перевірити на сепаратизм заяви Бойка на прес-конференції у Санкт-Петербурзі.

Бойко не раз організовував бійки у парламенті або брав участь у них. Так 14 листопада 2016 року сталась бійка Бойком та головою Радикальної партії Олегом Ляшком на засіданні погоджувальної ради. Ляшко звинуватив "Опоблок" і особисто Бойка в отриманні "консультацій з Москви".

У відповідь на це Бойко вдарив Ляшка по обличчю. Бійка тривала кілька секунд, після чого Ляшко продовжив виступ і назвав Бойка і його фракцію "недобитками Януковича" — Бойко повторно вдарив Ляшка.

Бойко є великим прихильником РПЦ в Україні, зокрема, 29 липня 2018 року був одним з керівників "хресної ходи" духовенства російської церкви в Києві, присвяченого 1030-літтю Хрещення Русі.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.