Гончаренко Олексій Олексійович 

Профіль у Facebook 

Сторінка в Telegram 

Сторінка в Instagram 

Народився 16 вересня 1980 року в Одесі. Батько – Олексій Костусєв – також політик, ексрегіонал та ексмер Одеси (2010-2013). Ще у трирічному віці Олексія його батьки розлучилися.  

Освіта 

Закінчив Одеський національний медичний університет (педіатрія, з відзнакою), працював на станції швидкої допомоги. Має диплом із фінансів від Російської академії народного господарства (Москва).  

Політична діяльність

2001-2005 роки – керівник молодіжної організації "Партії зелених" в Одеській області.  

2005 рік – очолював Одеську міську партійну організацію партії "Союз", яка потім приєдналася до "Партії регіонів".  

2006-2014 роки – депутат Одеської міськради/обласної ради від "Партії регіонів". У лютому 2014 року залишив "Партію регіонів" на тлі Євромайдану.  

Серпень – листопад 2014 року – голова Одеської облради.  

Із листопада 2014 року – обраний до Верховної Ради (спочатку від "БПП", потім – від "Європейської солідарності").  

2015-2022 – член делегації України в ПАРЄ, із 2022 – її віцепрезидент, а з 2024 року президент комітету з питань міграції, біженців і переселенців.  

Брав участь у марші пам’яті вбивтого російського опозиціонера Бориса Нємцова в Москві (2015), був затриманий.  

У 2023 рік потрапив до санкційного списку Росії, ворожий суд заочно засудив до 10 років.  

Критика 

Олексію Гончаренку досить часто пригадують його політичний бекграунд у "Партії регіонів".

Ще будучи депутатом Одеської обласної ради від цієї політичної сили, політик, по-перше, публічно підтримував тодішню політику центральної влади на чолі з Віктором Януковичем, а також робив низку неоднозначних заяв, у яких обʼєктивно можна прослідкувати зокрема заклики до захисту прав російськомовних громадян і критику спроб розширити присутність української мови в публічному просторі. У ЗМІ з того часу збереглися коментарі, в яких він висловлювався на користь двомовності та підтримував ідею надання російській мові статусу другої державної.

У мережі досі можна знайти архівні фото, де Гончаренко бере участь у заходах разом із Януковичем чи носить георгіївську стрічку – символ, який до початку російської агресії часто використовувався в офіційних заходах до Дня Перемоги. Після 2014 року політик відхрестився від цього символу, наголошуючи на зміні свого світогляду та політичної позиції.

У розпал Євромайдану та після трагічних подій 2 травня 2014 року в Одесі (масові заворушення між учасниками Євромайдану та Антимайдану, наслідком яких стала пожежа в міському Будинку профспілок, коли загинули 48 людей) Гончаренко публічно вийшов із "Партії регіонів" і заявив про свою незгоду з політикою партії. Його риторика різко змінилася. Він почав активно підтримувати євроінтеграційний курс України, засуджувати російську агресію, а також перейшов на українську мову в публічному просторі. Надалі він неодноразово пояснював свою участь у діяльності "Партії регіонів" помилкою.

У червні 2016 року Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження проти Гончаренка за заявою тодішнього нардепа Ігоря Мосійчука. Йшлося про підозру в посяганні на територіальну цілісність України та порушення рівноправності громадян. Мосійчук звинуватив Гончаренка у просуванні "русского мира" в Одесі. Сам Гончаренко ці звинувачення відкинув.

У лютому 2017 року Олексій Гончаренко розмалював фарбою фрагмент Берлінського муру біля посольства Німеччини в Києві. Так він відреагував на заяву тодішнього посла Ернста Райхеля, який допустив можливість проведення виборів на Донбасі без виведення російських військ. Посольство назвало дії Гончаренка пошкодженням майна та порушенням Віденської конвенції про дипломатичні відносини. Водночас німецька преса критикувала заяву посла та відзначала жорстку реакцію української сторони.

Уже після початку повномасштабної російсько-української війни Гончаренко часто потрапляв під публічну критику через свої стріми із засідань Верховної Ради, куди з 2022-го і до сих не допускають журналістів через питання безпеки.

Скандали 

У 2024 році Олексій Гончаренко став учасником кількох резонансних ситуацій.

Так, наприклад, в лютому в рекламній кампанії одного з освітніх центрів Гончаренка (по всій Україні він має мережу "Гончаренко центрів") з’явилось формулювання про "безкоштовне навчання для самотніх жінок". Таке повідомлення викликало негативну реакцію серед громадськості через гендерно упереджене формулювання. Сам Гончаренко пізніше визнав, що текст оголошення був невдалим і дійсно міг бути сприйнятий неоднозначно.

Також у квітні, як писали ЗМІ, під час візиту до США, народний депутат опублікував відеозвернення російською мовою на тлі маєтку Мар-а-Лаґо (резиденція Дональда Трампа). Це викликало хвилю критики з боку користувачів соціальних мереж, які звинуватили політика у використанні мови держави-агресора.

У липні 2024-го увагу ЗМІ привернув конфлікт між Гончаренко і волонтером Сергієм Притулою. Після публічної критики діяльності Фонду Притули, депутат у різкій формі відповів на зауваження, використовуючи ненормативну лексику та порівнявши благодійні збори з діяльністю секс-працівниць. Це спричинило широкий резонанс і хвилю обговорень у соціальних мережах.

У 2025 році Олексій Гончаренко знову опинився в центрі кількох скандалів. 

У квітні народний депутат заявив, що не голосуватиме за чергове продовження воєнного стану та мобілізації. Свою позицію він пояснив відсутністю законодавчо визначених строків демобілізації та проблемами в роботі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП). Невдовзі, в травні того ж року, Гончаренко взагалі висловив пропозицію змінити піксельну форму для працівників ТЦК, щоб, за його словами, уникнути негативного сприйняття з боку військових. Дискусія навколо цієї заяви отримала широке обговорення, зокрема в контексті чутливості до теми мобілізації.

У червні 2025 року в парламенті стався конфлікт між Гончаренком і віцепрем’єркою з євроінтеграції Ольгою Стефанішиною. Депутат звинуватив уряд у бездіяльності щодо ситуації навколо управління активами АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів), зокрема щодо об’єктів у центрі Києва, й закликав до відставки посадовиці. Перепалка набула резонансу через контекст міжнародних перемовин, у яких бере участь Стефанішина.

Цього ж місяця вийшло велике розслідування проєкту Bihus.Info, яке стосувалося згаданих "Гончаренко центрів" та у якому звинуватили депутата в "хайпожерстві" та "гречкосійстві". За даними журналістів, центри пов’язані з бізнесом аграрія Олега Бахматюка, якого підозрюють у корупції. Після виходу матеріалу Гончаренко звернувся до Bihus.Info з вимогою надати дані про бюджет, донорів, штат і сплачені податки. Ба більше, політик заявив, що журналіст-розслідувач Денис Бігус є гласним позаштатним співробітником оперативного підрозділу Служби безпеки України, і показав відповідну угоду та розписку. Нардеп назвав журналіста "каналом зливу" і "стукачем, який покірно виконує відповідні доручення".

Майно та доходи 

Згідно з поданою декларацією у 2025 році, народний депутат Олексій Гончаренко володіє кількома об'єктами нерухомості, більшість із яких розташовані в Одесі.

Найбільша квартира, площею 141,2 кв. м, була придбана ще в 2008 році. Вона повністю належить самому Гончаренку. Право на проживання у цій квартирі мають також його дружина Ольга, а також двоє синів – Олексій та Кирило. У березні 2024 року Гончаренко придбав ще одну квартиру в Одесі – 75,7 кв. м, яка також зареєстрована на нього.

У спільній власності родини є й квартира в Миколаєві, загальною площею 54,5 кв. м, набута в 1999 році. Співвласниками цієї нерухомості вказані: дружина депутата Ольга, а також ще двоє громадян – Ярослав Глова та Людмила Назаренко.

У 2019 році Ольга Гончаренко оформила на себе право власності на ще одну квартиру в Одесі – 61,5 кв. м, а також горище площею 69 кв. м, розташоване в тому ж місті.

Крім того, у 2020 році Олексій Гончаренко став власником квартири у столиці – 47,3 кв. м у Києві. Вартість об’єкта на момент набуття права, згідно з декларацією, становила понад 2 млн гривень.

Загальний дохід родини народного депутата Олексія Гончаренка у 2024 році склав майже 10 мільйонів гривень. Із цієї суми сам депутат отримав 693 тисячі гривень у вигляді заробітної плати як народний обранець. Найбільшу частину коштів до сімейного бюджету внесла дружина, Ольга Гончаренко, задекларувавши понад 6,5 мільйона гривень доходу від підприємницької діяльності. Зокрема, Гончаренко заделарував 2,1 мільйона гривень — як винагороду від канадської компанії Awards Media Group Inc. Ольга Гончаренко задекларувала заощадження у розмірі 250 тисяч доларів США і 400 тисяч гривень, а також надала фінансову допомогу третій особі у розмірі 415 тисяч доларів.