Сто днів без Кернеса: чому харків'яни вже не вірять у "Успішний Харків" з Тереховим
26 березня виповнюється рівно сто днів з того моменту, коли в берлінській клініці "Шаріте" перестало битися серце Геннадія Кернеса. При цьому дана смерть керівника другого за значенням міста України провела чітку лінію на "до" і "після", ставши реальною відправною точкою як для напружених передвиборчих перегонів, так і для нинішніх відвертих непорозумінь серед місцевих еліт. А все тому, що покійний градоначальник залишив після себе в Харкові цілу власну команду, але не підготував конкретного спадкоємця. Хоча саме за "спадковий статус" нині у місті розгорнулася чи не головна боротьба.
Операція "узурпація"
За великим рахунком, ключовим днем для сучасного Харкова можна вважати не тільки 17 грудня 2020 року, коли з Берліна прийшла сумна звістка про смерть харківського мера через ускладнення, викликані COVID-19. Тижнем до цього сталося те, що від початку дало старт нинішнім політичним процесам в місті. А саме: 9 грудня на першу сесію зібралися новообрані депутати Харківської міськради, розігравши багатоходову комбінацію, про яку варто розповісти докладніше. Адже надалі ці події лягли в основу звинувачень опонентів нинішнього керівництва міста у справжній узурпації влади.
Отже, спочатку переобраний на третій мерський термін Геннадій Кернес, який знаходився в той час на лікуванні в Німеччині, був заочно приведений до повноважень без складання обов'язкової для цього присяги. Голова міськвиборчкому Ольга Мозкова аргументувала "чистоту процедури" просто: мовляв, закон вимагає, що "присягу приймає лише особа, вперше обрана на посаду селищного, сільського або міського голови". Далі головуючий на засіданні депутат від "Блоку Кернеса – успішний Харків" ("БКУХ") Андрій Новак (в минулій каденції був секретарем Харківської міськради) повідомив колегам, що на електронну пошту мерії надійшов лист з електронним підписом Кернеса, в якому той запропонував на посаду нового секретаря міськради Ігоря Терехова, який на той момент обіймав посаду першого віцемера Харкова.
У підсумку за Терехова, для якого, насамперед, відкрилася можливість виконувати обов'язки градоначальника у разі недієздатності Кернеса, проголосували 73 із 75-ти депутатів, які отримали бюлетені (всього в міськраді – 84 місця), проти був один і ще один утримався. І це притому, що у "БКУХ" - тільки 34 мандати, і майже стільки ж голосів, як тут же з'ясувалося, Терехов отримав від міських депутатів від ОПЗЖ, "Євросолідарності" та "Слуги народу", що вступили в широку коаліцію. Ця ж ситуативна більшість оперативно розподілила керівництво в постійних депутатських комісіях (представники "БКУХ" очолили 6 комісій, депутати від "ЄС" – 3 та по одній – від ОПЗЖ і "СН"), призначила 12 заступників міського голови (першим віцемером став вищезгаданий Новак, фактично помінявшись місцями з Тереховим) і затвердила новий склад міськвиконкому.
Зрештою, вже після смерті Кернеса Терехов провів фінальну частину операції, зумівши так влаштувати бюрократичну тяганину з пакетом документів, необхідним для оголошення Верховною Радою дострокових виборів мерів в Харкові, що парламент просто не встиг призначити їх на 28 березня 2021-го, тому день голосування був пролонгований на 31 жовтня. Таким чином, в. о. міського голови отримав серйозний часовий люфт для своєї передвиборчої кампанії - де-факто річне мерство з відповідним адмінресурсом.
В результаті у харків'ян склалося стійке враження, що, по-перше, їх "розвели як кошенят" (вони голосували за Кернеса і його іменний блок, а не за "узурпатора" Терехова). А, по-друге, що за всієї цієї багатоходівкою по встановленню влади в місті за ширмою хвороби популярного харківського мера з його 60% підтримки виборців ховається якась могутня сила, що впливає на процеси як на місці, так і в Києві. І відповідь на питання, хто це, напрошувалася сама собою: єдиним вихідцем з Харкова, котрий має сьогодні великий вплив і в рідному місті, і в столиці, є нинішній глава МВС Арсен Аваков.
В тіні мастодонтів
В принципі, до отримання Тереховим реальної міської влади у "першій столиці" у грудні 2020-го про його існування багато "непродвинутих" харків'яни взагалі не знали. А "продвинуті" чули, що в останні роки перший віцемер дійсно домігся успіхів у питанні встановлення для "доступу до тіла" шефа штучних бар'єрів. Втім, Терехов все одно вважався "другим номером", оскільки ключові рішення в Харкові приймав особисто Кернес.
Аналогічна історія спостерігалася і у вже призабуті часи Віктора Ющенка, коли всю п'ятирічку його президентства беззмінним харківським губернатором залишався Аваков. Так ось Терехов спочатку виявився його економічним радником, на парламентських виборах-2006 невдало балотувавшись від президентського блоку "Наша Україна" (його у партійному списку навіть за наявності партквитка НСНУ поставили на непрохідне місце під №159), і в 2007 році став заступником голови Харківської ОДА. Інакше кажучи, в аваковській команді він був навіть не "№2", а статусом явно нижче.
Само собою, тепер Терехов намагається у будь-який спосіб відхреститися від зв'язків з Аваковим, який втратив в Харкові свою колишню популярність. Це на мерських виборах-2010 він, бувши опозиціонером і лідером харківського обласного осередку "Батьківщини", мало не переміг Кернеса, який йшов від всесильної на той час Партії регіонів. Зараз же Аваков більше асоціюється у городян з нездатністю очолюваного ним МВС зупинити зростання наркоманії в Харкові (дехто взагалі вважає, що харківських наркоторговців "кришує" доблесна поліція) і приборкати криміналітет.
Плюс до цього – активізація в місті праворадикального "Національного корпусу" Андрія Білецького, котрий має міцні контакти саме з Аваковим, а також їхніх антиподів з руху "Патріоти – за життя", який, як відомо, очолює одіозний нардеп від ОПЗЖ Ілля Кива – ще один старий-добрий знайомий "вічного" міністра внутрішніх справ. Тобто у Харкові все більше превалює думка, що в разі необхідності зберегти своє політичне становище в країні Аваков легко і цинічно дістане власний харківський козир у вигляді різкої ескалації напруги на вулицях міста. А Терехов, в'їхавши в головний кабінет мерії на світлій пам'яті Геннадія Адольфовича, стане одним з базових важелів для здійснення будь-яких "кризових" сценаріїв Арсена Борисовича.
В очікуванні бурі
"Вибори повинні відбутися якомога швидше. Я зацікавлений в цьому. Чому? Тому що харків'яни повинні обрати свого мера. Стабільність - це сьогодні важливо. Тут і позиція Геннадія Адольфовича, і моя завжди була чіткою: "політику — в сторону"... Ви знаєте, у нас в Харкові люди розумні. Вони завжди все розуміють. Я буду продовжувати працювати для міста, а політики нехай бавляться в політику", - заявив Терехов у своєму, по суті, програмному інтерв'ю виданню "Букви". І спробував взагалі обійти будь-які гострі політичні питання, від яких, мовляв, "не стає тепліше у квартирах, чистіше на вулицях, затишніше у громадському транспорті".
Втім, як відзначають багато спостерігачів за поточними процесами в Харкові й навіть його безпосередні учасники, нинішні настрої в місті можна охарактеризувати відчуттям харків'янами деякого затишшя перед бурею. Тобто ні про яку стабільність часів Кернеса не може бути й мови – над усім тяжіють тривожні очікування, які у городян нарощуються буквально з кожним днем. А звичне для інших українських міст політичне протистояння, з чим у Харкові після смерті мегапопулярного мера тепер знову зіткнулися, сприймається його жителями як умисна дестабілізація усталеного міського життя.
Якщо просто заглянути в соцмережі, у списку особливих побоювань харків'ян – активізація, з одного боку, радикалів з "Нацкорпусу", а з іншого - колишніх "антимайданівців", які прямо асоціюються тут з носіями сепаратистських настроїв. Іншими словами, у сутичках між представниками даних полюсів, що вже відбулися в цьому році на харківських вулицях, городяни бачать якусь прелюдію до повторення березня 2014-го, а це викликає у більшості воістину страшні спогади. При цьому у багатьох є сумнів, що Терехов взагалі здатний хоч якось цьому противитися: всі бачать, що він навіть не може вчасно осадити скандального провокатора - депутата міськради від ОПЗЖ Андрія Лесика, з чим той же Кернес справлявся неодноразово і завжди легко у властивому йому жорсткому стилі.
На цьому тлі виконуючий обов'язки градоначальника не втомлюється стверджувати, що він, мовляв, поза політикою, і одночасно продовжує як ні в чому не бувало піаритися на масових заходах. Як це, приміром, сталося під час недавніх гулянь у Харкові на Масляну, де Терехов без захисної маски вийшов у натовп вітати всіх зі святом. І було видно, що жодної соціальної дистанції між присутніми немає, а більшість з них також не мали засобів захисту, що абсолютно не бентежило керівника міста. Хоча йому, як нікому іншому, достеменно відома тривога харківських лікарів через переповненість місцевих реанімацій COVID-хворими.
Як результат - Харків вийшов в лідери в країні по росту захворюваності коронавірусом, міська влада реагує на ситуацію нерішуче і хаотично, а особисто Терехов зайнятий прийдешніми виборами. Одним словом, в місті спостерігається справжній ковід-колапс, харків'янам, яким не пощастить захворіти на COVID-19 у важкій формі зараз, найімовірніше, залишиться тільки вмирати або сподіватися на диво. Тому що мало хто з харків'ян може посперечатися з очевидним: покластися в життєво важливих питаннях своєї безпеки на нинішню міську владу вже навряд чи можна.
Тому городяни роблять для себе два альтернативних висновки: або Терехов без стусана від свого померлого начальника не здатний до самостійного керування, або він - банальна маріонетка в чужих зловмисних планах. І обидва ці умовиводи є справжнім вироком для нинішнього в. о. мера, вводячи навіть певні правки в назву правлячої в місті політичної сили. Де "Блок без Кернеса - успішний Харків?" звучить вже як тривожне запитання замість надихаючого ще півроку тому твердження.
Читайте також: Вибори у Харкові. Чому харків'янам доведеться вибирати між Добкіним і Аваковим.
