Корупція – не єдиний ворог: що ще паралізує державу під час війни

Корупція – це проблема для країни. Безумовна й очевидна. Корупціонер займається привласненням колективного блага, порушує правила чесної конкуренції, змушує всіх переплачувати за неоптимальний продукт.

Корупція під час війни б'є по національній безпеці. Неякісні міни, несертифіковані турнікети, погане харчування – усі ці фактори посилюють не нас, а нашого ворога. Тут не може бути дискусії.

Особливість лише в тому, що перелік наших загроз корупцією не обмежується.

Наприклад, під час війни державній машині може загрожувати ще один фактор. Ім'я якому – адміністративна дисфункція (він же – управлінській параліч або інституційне безсилля). Коли формально державні інституції існують, але довести до реалізації вже ухвалене рішення вони не здатні.

Адміністративна дисфункція може мати різні прояви. Рішення можуть ухвалюватися надто довго. Рішення може не бути кому втілювати в життя. Звітність може топити в бюрократії будь-який рух уперед. Обсяг контролюючих процедур може створювати адміністративний ступор. У результаті виникає ситуація, коли система не здатна реагувати на виклики.

Ця ситуація не має прямого взаємозв’язку з корупцією. У таких системах на чолі будь-якого відомства можуть стояти абсолютно порядні люди. Але їм може або бракувати компетенцій для того, щоб бути ефективними, або їхню ефективність сковують обмеження, вибудовані всередині самої системи.

У результаті виникає ситуація, коли система існує, але ефективно працювати не може. І в умовах ідеального шторму – воєнного вторгнення, техногенної катастрофи чи пандемії – дає збій.

Боротьба з корупцією не вирішує цієї проблеми, тому що її завдання полягає в іншому. Боротьба з корупцією мінімізує ризики нецільового використання коштів. Підвищує конкуренцію. Знижує ціни. Але сама по собі вона не бореться з адміністративною дисфункцією. Значною мірою це паралельні треки.

Більше того – час від часу доведені до абсолюту антикорупційні заходи можуть поглиблювати прірву адміністративної дисфункції. Найпростіший приклад: довічний статус PEP для державних службовців (як антикорупційний захід) призводить до дефіциту охочих йти на державну службу (передумова адміністративної дисфункції). Тому що ефективному менеджеру простіше й комфортніше будувати кар’єру в приватному секторі. А в результаті державна система працює значно гірше, ніж могла б.

Якщо комусь здається, що в нас у кімнаті лише один слон, то він помиляється – слонів у кімнаті щонайменше два. Якщо ми будемо боротися з першим і не помічати другого, то рівень ризиків для системи зберігатиметься. Боротьба з корупцією має балансуватися урахуванням ризиків адміністративної дисфункції – тому що державі загрожує і те, й інше.

Через корупцію армія отримує неякісні міни. Через адміністративну дисфункцію армія не отримує міни зовсім. І задача не в тому, щоб перемогти в суперечці – який з цих двох фіналів менш поганий. Задача в тому, щоб уникнути їх обох.