Справа не в ЖКГ. Хто стоїть за розгойдуванням "тарифного майдану" у Полтаві

Починаючи з 9 січня у Полтаві, як, власне, і в ряді інших міст України, прокотилася хвиля акцій протесту проти підвищення тарифів за послуги ЖКГ. І хоча значного числа учасників акції не зібрали (максимальна і, судячи з усього, сильно перебільшена організаторами цифра - 500 осіб), не залишилися непоміченими, зважаючи на вкрай активні спроби на болючому для більшості населення питанні комунальних тарифів максимально розгойдати ситуацію в місті. Просто висловити свою громадянську позицію для протестувальників виявилося явно недостатньо, тому на останньому мітингу 11 січня була зроблена спроба прорватися прямо в кабінет голови ОДА Олега Синєгубова. Коли учасників акції не пропустила поліція, вони перекрили вулицю Соборності. У натовпі лунали пропозиції запалити шини, принести залізні бочки і встановити намети, але до цього справа так і не дійшла.

Попри готовність керівництва області обговорювати вимоги протестувальників з їх делегацією за круглим столом, переговори, які пройшли між делегатами від "майдану" з заступниками голови ОДА Євгеном Грековим і першим заступником голови облради Олександром Лемешко і навіть виходом останнього до натовпу під будівлю ОДА, ніяких домовленостей досягнуто не було.

Лемешко намагався пояснити, що влада розуміє причини обурення людей і готова разом домагатися зміни ситуації. Він додав, що, хоча формування комунальних тарифів і не є компетенцією облдержадміністрації, проте ще 29 грудня було направлено звернення в Кабмін і Нацкомісію регулювання енергетики і комунальних послуг щодо перегляду тарифної політики, і всіляко намагався знайти спільну мову з протестувальниками. Але ті лише висунули свої ультимативні вимоги та пообіцяли продовжити свої акції чи то 15, чи то 18 січня, погрожуючи захопити "зелений зал" ОДА.

Як бачимо, бажання керівництва області йти на зустріч протестувальникам зустрічного руху не викликало. Схоже, лідери протестів налаштовані не стільки на діалог, скільки на дестабілізацію ситуації та всіма силами намагаються вичавити з цілком природного обурення мас максимальну політичну вигоду. У цьому зв'язку цікаво придивитися, хто ж став на чолі протестного руху в Полтаві. Головним ініціатором всіх акцій виявився досить відомий в місті, у першу чергу як учасник різноманітних протестних рухів. Це Роман Стегній – лідер місцевої організації партії "Народний контроль" екснардепа зі Львова Дмитра Добродомова, у якого він значився помічником на громадських засадах.

Треба зазначити, що Стегній має явно завищені політичні амбіції. За останні п'ять років він взяв участь у чотирьох виборах від різних політсил і все програв. У 2015 році обирався в міськраду та облраду від партії "Наш край", у 2019-му був самовисуванцем до Верховної Ради. На останніх місцевих виборах у 2020-му – балотувався до Зіньковської міськради Полтавської області від "Народного контролю", отримавши підтримку аж чотирьох виборців з майже 2 тис.

Що стосується професійної діяльності, то тут найвище досягнення Стегнія – це посада голови ліквідаційної комісії ДАК "Хліб України" Кобеляцького комбінату хлібопродуктів. Крім того, в ряді реєстрів він фігурує як керівник декількох комерційних підприємств та уповноважена особа одного благодійного фонду. Останнє трохи дивно, адже в єдиній декларації Стегнія про доходи (за 2018 рік) всі його активи складаються з двох земельних ділянок в селі Крамаренки. Більше у Стегнія на той момент не було нічого взагалі. Ні сім'ї, ні роботи, ні зарплати, ні рахунків, ні заощаджень, ні житла.

Втім, здогадатися за які кошти існує ця людина не дуже складно. Досить подивитися лише частину акцій протесту, в яких той брав найактивнішу участь за останні роки.

У 2014 році Стегній вів цілу кампанію зі звинуваченням у корупції директора Департаменту інформаційної діяльності Полтавської ОДА Олега Пустовгара. Тоді він був членом ГО "Громадський майдан Полтавщини" і стверджував, що це його організація провела розслідування діяльності Пустовгара і надала СБУ матеріали. У 2016 році Стегній активно протестував проти мораторію на експорт лісоматеріалів в необробленому вигляді. У 2017 році в місті Кременчук він мітингував з вимогою зменшити податки для малих підприємців. У тому ж році Стегній та його організація проводили мітинги в Києві під стінами Верховної Ради з цілим комплексом вимог: знизити тарифи, захистити малий бізнес, націоналізація підприємств, що належать росіянам і т. д. В 2018 році організовував протести за виборчу реформу "Немає виборів за законом Януковича!". На початку 2020 року їм велася активна кампанія проти відсторонення Лариси Савченко – керівника "Полтавської міської дитячої клінічної лікарні".

Як бачимо, професійний активіст Стегній організовував різні протести, які могли бути вигідні самим різним людям, від бізнес-лобістів, як, наприклад, протести проти мораторію на постачання деревини, до політиків більшого або меншого калібру, як акції проти виборчого закону. У кожній з таких акцій завжди можна знайти зацікавлену сторону. Сам себе Стегній позиціонує як патріота і борця за народні інтереси, що не заважає йому постити в "Фейсбуці" Анатолія Шарія, Тетяну Монтян та інших одіозних персонажів, а також антисемітські гасла, страшилки про 5G і "ковідні змови".

Компанію Стегнію в справі керівництва "тарифним майданом", нехай і на других ролях, склали: ще один місцевий активіст Василь Ковальчук та його колега Олена Гальченко. Перший, як і Стегній, не в міру амбітний місцевий політик, регулярно і безрезультатно балотується у Верховну Раду, на посаду мера Полтави, та навіть на посаду директора НАБУ. Друга – полтавська активістка від партії Петра Порошенка "ЄС", яка також не проти качати зараз ситуацію в країні.

Як бачимо, акції протесту в Полтаві опинилися під контролем людей, яких цілком можна вважати "професійними революціонерами", головне чеснота яких – вміння організувати людей і таким чином конвертувати свою відносну популярність і активність в якісь дивіденди. Хто ж стоїть за Стегнієм і компанією сьогодні та навіщо цим людям свідомо доводити народ до "точки кипіння"? Тут можна назвати відразу кілька зацікавлених сил. З одного боку протести, які виходять за рамки здорового глузду, грають на руку політичній опозиції, зацікавленої в максимальній дестабілізації ситуації в регіонах. Так і в середині правлячої коаліції є групи впливу, яким вигідно максимально розгойдати ситуацію особливо в питанні тарифів. Наприклад, олігарх Ігор Коломойський, який давно хоче призначення Юрія Вітренко прем'єр-міністром. Хай там як, і хто б, зрештою, не стояв за розгойдуванням "тарифного майдану", важливо розуміти, що він переслідує зовсім не захист інтересів українського народу і просто використовує людей, щиро обурених зростанням тарифів. І не для того, щоб зробити тарифи нижче.