UA | RU
30 грудня 2020, 09:00 2980

Казус Сергійчука. Чому очільника Черкащини відправили у відставку

Призначення чотири місяці тому як раз перед самими місцевими виборами нового голови Черкаської ОДА багатьма розглядалося як своєрідний «квиток на війну» із мером Черкас Анатолієм Бондаренком, виписаний безпосередньо президентом. Але Сергій Сергійчук програв не лише цю «війну», а й боротьбу за контроль над облрадою
Призначення чотири місяці тому як раз перед самими місцевими виборами нового голови Черкаської ОДА багатьма розглядалося як своєрідний «квиток на війну» із мером Черкас Анатолієм Бондаренком, виписаний безпосередньо президентом. Але Сергій Сергійчук програв не лише цю «війну», а й боротьбу за контроль над облрадою

На початку грудня в ексклюзивному інтерв’ю RegioNews тоді ще керівник Черкаської області, підсумовуючи свої 100 днів на посаді, переконував нашого кореспондента, що вже з нового року його команда в ОДА серйозно підійде до перерозподілу обов’язків всередині адміністрації, створить нову її структуру та проведе необхідні зміни. Втім, цим планам не судилося здійснитися, бо ще минулого тижня нам з власних інсайдерських джерел у найвищих владних коридорах стала відома чи не найголовніша для Черкащини передноворічна новина, про що ми першими повідомили у своїй публікації: Сергій Сергійчук вже готується "на вихід", написавши заявуу про звільнення за власним бажанням.

Так воно і сталося - в ніч з 29 на 30 грудня останню крапку в цьому кадровому рішенні поставив відповідний президентський указ. Ще одним своїм указом Володимир Зеленський тимчасово поклав виконання обов'язків головий Черкаської ОДА на Віктора Гусака, який до того був заступником голови ОДА. Куди далі піде Сергійчук після свого зняття з крісла очільника Черкащини, поки достеменно невідомо. Хоча, зважаючи на його професійний досвід (він з 1994-го майже безперервно пропрацював у структурах СБУ, останнім місцем його відповідної служби був Центральний апарат СБУ, а до вересня 2019 року - посада заступника начальника Центру кібербезпеки Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації), Сергійчук навряд чи залишиться безробітним.

Однак тут виникає більш важливе та цілком закономірне питання: в чому, власне, причина такої швидкоплинної його кар’єри на позиції керівника регіону? Адже всього за чотири місяці дуже важко себе проявити на посту та чимось серйозно запам’ятатися, причому як в позитивному, так навіть і в негативному плані. До речі, коли сам Сергійчук звітував RegioNews про свої досягнення за 100 днів, то зміг лишень акцентувати на реалізації проєкту зручного сполучення Черкас з Києвом, коли на першому його етапі запустили сучасний дизель-потяг до станції Шевченка із можливістю подальших пересадок на потяги "Інтерсіті".

А також підкреслити, що свій робочий день завжди починає з наради щодо протидії COVID-19, і в цьому немає чогось унікального – саме так роблять абсолютно всі очільники областей, районів, міст, селищ та сіл країни. При цьому для медіа він запам’ятався хіба що постійними розборками з орендарями Черкаської ТЕЦ, які, на його думку, "не бажали дотримуватись тарифів НКРЕКП та йти на зустріч людям". Тому активно підтримував вимоги повернути державне майно цього підприємства з оренди кіпрським офшором у власність громади міста, яка, за його словами, "спроможна більш ефективно ним управляти і впроваджувати більш адекватні тарифи". Отже, дехто в тутешніх бізнес-колах, певно, заточив на нього зуб.

Що ж до стосунків із місцевими елітами, що є в прерогативі голів ОДА, то Сергійчук на початку грудня нам сказав наступне: "В обласну раду прийшли ті, кого обрали черкащани. Тому депутати тепер зобов’язані працювати на їхнє благо і виконувати ті обіцянки, які вони давали своїм виборцям. Зі свого боку ми будемо працювати з тією коаліцією, яка є. Ми налаштовані на конструктивну співпрацю та на пошук компромісів, які потрібні передусім черкащанам… З мером Черкас Анатолієм Бондаренком ми знайшли конструктив і порозумілись на суто прагматичному рівні ще до місцевих виборів".

Проте річ у тім, що призначення як раз перед самими місцевими виборами нового голови Черкаської ОДА багатьма розглядалося як своєрідний "квиток на війну" із черкаським градоначальником, виписаний безпосередньо президентом. Тому що всі досі добре пам’ятають той травневий "батл", який розгорнувся в інформпросторі між президентом та Бондаренком на ґрунті ставлення до весняних карантинних обмежень. Між іншим, попередник Сергійчука на посаді голови ОДА і також СБУшник в минулому Роман Боднар не впорався із завданням приструнити мера Черкас, тому, скоріш за все, й поплатився своїм портфелем. Але і Сергійчук, зрештою, програв цю "війну": максимум, чого було досягнуто, так це публічних вибачень вже переобраного на черговий мерський термін Бондаренка перед Зеленським.

Однак, судячи з усього, в вину ексочільникові Черкащини Банкова поставила не лише програне ним виборче протистояння балакучому бургомістру обласного центру, а й фактичну капітуляцію у поствиборчій боротьбі за контроль над новою Черкаською облрадою. Як ми вже писали, Офісу президента і справді є чого гніватись, адже "Слуга народу", яка взяла тут на виборах друге місце і завела в облраду 12 депутатів, спочатку взагалі опинилася поза коаліційним процесом, тобто в глухій опозиції. В місцевій коаліціаді тріумфувало тріо з партій "Черкащани", "ЄС" та "Батьківщина", обласні депутати яких в тій чи іншій мірі пов’язані із олігархом Юрієм Косюком.

В останній момент "слуги" все ж встигли заскочити у поїзд, що відходить, щоправда, де-факто на правах безбілетників. Це коли після тривалих перемовин президентській партії таки дісталося місце одного із заступників голови облради для Сергія Лісового (доброго знайомця місцевого нардепа-мажоритарника від "СН" Олександра Скічка) та головування бодай у двох облрадівських комісіях – регламентній та освітній. Але така, за висловом Сергійчука, "конструктивна співпраця та на пошук компромісів" навряд чи задовільнили його столичне керівництво, яке налаштовувало і себе, і Зеленського на більш серйозні владні здобутки в цьому регіоні після виборів-2020.

З іншого боку, свіжий черкаський випадок із продовженням тут кадрової чехарди наочно ілюструє актуальний стан регіональної політики Офісу президента, якою, нагадаємо, наразі курує заступник голови ОП Кирило Тимошенко. Тому своєрідний "казус Сергійчука" - в його цілковитій відповідальності. Проблема лише в тому, що таких випадків з кожним днем, схоже, ставатиме все більше, а системності в ухваленні необхідних кадрових рішень – все менше.

Стосовно ж самого Сергійчука, то про нього буквально через рік у Черкасах вже ніхто й не згадає, адже, повторимось, нічим суттєвим він тут не запам’ятався, бо за чотири місяці банально не встиг. Хіба що своєю останньою фразою, якою охарактеризував ввірений йому регіон. "Це - серце України, дуже красивий регіон. Але є проблема, це - хитрість місцевих людей. Дивляться віддано в очі, кажуть інше, а роблять третє. Тому важко знаходити порозуміння. Такі люди є і в інших регіонах, але не в такій концентрації. Тут їх концентрація дивна", - досить відверто висловився 29 грудня Сергійчук на власній, по суті, фінальній пресконференції в статусі голови ОДА.

Підписуйтесь на RegioNews