Топ-5 кадрових провалів президента Зеленського

Про це пише у своєму блозі політтехнолог та Катерина Одарченко, передає RegioNews.

За її словами, скандал навколо брата керівника Офісу президента Андрія Єрмака, який отримував гроші за кадрові призначення на державні посади, також є показовим.

"Ігор Уманський приступив до роботи міністром фінансів 5 березня, а вже 30 березня був звільнений з цієї посади без пояснення причин і обґрунтування. Напевно, це абсолютний антирекорд тривалості роботи міністра українського уряду", - пише вона.

В час, коли оголошено карантин, призначають вже третього міністра охорони здоров’я, тому очевидно, що перед владою гостро стоїть проблема кадрової політики.

"Призначені главою держави влітку минулого року посадовці продемонстрували відсутність будь-яких результатів роботи. Для розвитку України немає ніякої користі від їхньої діяльності", - зазначає Одарченко.

Вона стверджує, що кадрова політика в Україні повністю провалена, оскільки люди, призначені на ключові посади, на мають необхідних компетенцій, і наводить цілу низку яскравих прикладів кадрових помилок.

Руслан Рябошапка за час своєї каденції на посаді Генерального прокурора не забезпечив обіцяних доказових розслідувань щодо корупціонерів для передачі справ до суду. У результаті обіцянки про те, що весна прийде і корупціонери будуть ув’язнені, залишилися гучними прокламаціями. Рябошапка також обіцяв реформувати прокуратуру, однак не зроблено абсолютно нічого.

Колишній прем’єр-міністр Олексій Гончарук обіцяв впродовж 5 років збільшити ВВП країни на 40% і залучити 50 млрд доларів зовнішніх інвестицій, але не зміг навіть забезпечити банальні надходження до Державного бюджету 2019 року. В результаті дефіцит становив понад 50 млрд грн. Він і міністри його уряду показали себе чемпіонами з професійної некомпетентності.

Серед "здобутків" уряду Гончарука – значний спад в економіці, підсаджування на "фінансову голку", яку дехто вважає фінансовою пірамідою ОВДП, нульова готовність запобіганню і протистоянню епідемії коронавірусу, неспроможність прогнозувати розвиток подій навіть на короткостроковому горизонті.

Колишній керівник Офісу президента України Андрій Богдан не лише зібрав на себе і був безпосереднім учасником всіх найгучніших політичних скандалів, а й став генератором більшості з них.

Наприклад, незграбна спроба звільнити мера Києва Віталія Кличка з посади голови КМДА в липні 2019 року виявилися настільки юридично безграмотною, що завдала непоправних репутаційних втрат дипломованому юристу Богдану.

Екс-міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька просто не впоралася зі своїм обов’язком як керівника системи охорони здоров’я з організації протидії епідемії коронавірусу. Замість рішучих і професійних дій керівника ми бачили незграбний піар типу самоізоляції в Санжарах.

Колишній голова Київської обласної державної адміністрації Олексій Чернишов був призначений Володимиром Зеленським. Перший керівник КОДА за каденції нинішнього глави держави Михайло Бно-Айріян за час свого перебування на посаді пальцем об палець не вдарив і пішов, тому, що йому просто набридло.

Олексій Чернишов теж нічого не робив, але використовував час продуктивніше: став людиною відомого бізнесмена Ігоря Коломойського. І потім, за квотою Єрмака-Коломойського був призначений до уряду Дениса Шмигаля на посаду міністра розвитку громад та територій.

На думку Катерини Одарченко, цих прикладів достатньо для висновку, що кадрова політика в режимі ручного ситуативного управління не може принести жодних якісних результатів.

Без інституційного розвитку політичного середовища країни і відповідальної кадрової політики ситуація не зміниться на краще, вважає вона.