Коли звільнять Залужного, і чим це може обернутися для влади
Останні три місяці український політикум активно обговорює можливе звільнення головнокомандувача Валерія Залужного. Вже на початку цього тижня стало зрозуміло, що сумніватись у відставці генерала не варто. Це станеться найближчим часом, можливо, навіть до кінця цього або до початку наступного тижня.
Минулого понеділка кілька політиків і топових ЗМІ повідомили, що після затяжного конфлікту у військово-політичному керівництві держави президент таки вирішив звільнити головкома. Проте майже одразу в Міністерстві оборони та Офісі президента цю інформацію спростували. Незважаючи на суспільний резонанс, журналістам не розкрили жодних деталей того, що насправді сталося, а інформацію прокоментували досить сухо: "Ні, це неправда".
Проте подробиці ситуації вдалося дізнатися західним ЗМІ. Видання The Times пише, що у понеділок, 29 січня, головкома Залужного викликали на особисту зустріч із Зеленським, де генерал заявив радникам президента, що "їхні оцінки військової ситуації більш позитивні, ніж реалістичні".
Тоді Залужного попросили піти у відставку, а після відмови Зеленський нібито заявив, що підпише указ про звільнення. Але президент був змушений "скасувати своє рішення під тиском з боку чиновників та міжнародних партнерів". Занепокоєння ситуацією висловило найвище командування ЗСУ, а також міжнародні партнери, включно зі США та Великобританією.
Паралельно видання The Washington Post додає, що на зустрічі головком і президент не зійшлися в думках, скільки військовослужбовців Україні потрібно мобілізувати у 2024 році. Залужний нібито продовжував наполягати на 500 тис. людей, адже Україні не вистачає сил через зростання втрат, а також необхідно відповісти на 400 тис. нових солдатів, яких росія планує мобілізувати. Водночас Зеленський назвав цифру Залужного недоцільною, адже в Україні існує дефіцит форми, зброї та навчальних приміщень. Більше того, українці втомилися від війни, а міжнародна підтримка зменшилася, тож новий головнокомандувач зможе "оживити" ситуацію.
Трохи пізніше в Офісі президента заявили, що зовсім здивувалися реакцією суспільства на інформацію про можливе звільнення Залужного. Мовляв, це "виглядає дивно".
"Чи може бути дискусія? Для мене це взагалі дивно виглядає. Все ж таки, це вертикаль президента, це менеджер президента – я маю на увазі головкома, в цілому говорю. Це безпосередньо його вертикаль, він опікується війною в форматі верховного головнокомандувача. Безумовно, він може ставитися до тих чи інших підлеглих, ставити їм певні завдання, отримуючи певні результати, давати оцінку цим результатам і так далі. Я, чесно кажучи, завжди не розумів, у чому тут проблема. Це ж не політичний процес, не політична конкуренція, це війна", – заявив радник керівника ОП Михайло Подоляк, чим підтвердив, що риторика Офісу щодо можливого звільнення Залужного дійсно змінилася.
Черговим подразником для Офісу президента стала нова колонка головкому в західних ЗМІ, цього разу на сайті американського телеканалу CNN.
У виданні зазначили, що колонку підготували до виходу ще до появи інформації про можливе звільнення Залужного. Тим не менш, у ній генерал окреслює своє бачення нинішньої ситуації та її подальшого розвитку. Головком зокрема пише, що за нинішніх умов дуже важливо вміти вчасно визначати вимоги, які висуває сучасна війна, щоб прийняти "нову точку зору на форми і способи застосування Сил оборони для досягнення Перемоги". А для цього необхідно створити "нову державну систему технологічного переозброєння", яку можна реалізувати за 5 місяців. Чи не єдиним способом вийти з позиційної війни, затягування якої невигідне для України, на його думку, є розвиток безпілотних систем.
"Вкрай необхідно скористатися можливостями, наданими новими умовами війни, для максимального накопичення новітнього бойового потенціалу, який дозволить меншими ресурсами завдавати супротивнику максимального урону, зупинити агресію і убезпечити від неї Україну в майбутньому", – резюмує головком.
Ця колонка Залужного не стала резонансною, як його попередня осіння публікація для журналу The Economist. Однак між рядками в ній можна простежити якщо ж не критику, то певний сигнал на адресу політичного керівництва країни. Хоча колонка на перший погляд і написана в більш офіційно-діловому стилі, не можна не помітити, що вона має всі особливості програмного політичного тексту. Тому, безперечно, ОП дратує як зміст, і сам факт виходу публікації. Адже її тема явно зазіхає на поле компетенцій особисто президента Зеленського, оскільки виходить за межі суто військового тексту, а описує ширше бачення пріоритетів держави. Залужний не тільки говорить про те, як має воювати армія, а також про те, як інституційно має змінюватися держава, що, за логікою, повинні озвучувати якраз представники політичного керівництва країни.
Саме такі публікації головкома і стали приводом говорити про існування конфлікту між військовим і політичним керівництвом держави, який виник на тлі різного бачення ситуації на полі бою.
Нагадаємо, восени 2023 року у своїй колонці для The Economist Валерій Залужний заявив, що ситуація на фронті зайшла в глухий кут. Сам по собі текст головкома написаний винятково у військовій тематиці, проте був опублікований якраз за кілька днів після виходу іншої гучної статті в журналі Time про Володимира Зеленського. Там наведені слова радників глави держави, які вважають, що перемоги не буде, але сказати про це Зеленському вони не наважуються.
Те, що у своїй колонці тоді писав головком, явно виходить за межі загальноприйнятого "переможного" формату комунікації, тому його слова розцінили як заявку на самостійну політичну кар'єру. Ситуацію у спілкуванні явно загострювали ще й низка соціологічних досліджень, у яких Залужний обганяв Зеленського за рівнем довіри, а у разі президентських виборів головком виходив у другий тур і складав серйозну політичну конкуренцію чинному президентові.
Навіть незважаючи на це, конфлікт між Залужним та Зеленським тоді можна було обговорювати лише теоретично. Однак після подальшого інтерв'ю Володимира Зеленського виданню The Sun стало зрозуміло, що певна напруга між головкомом та президентом таки є. В інтерв'ю Зеленський сказав, що якщо якийсь військовий хоче займатися політикою, тоді він не має займатися війною. Президент прямо не назвав Залужного, але дав зрозуміти, що ці слова адресовані саме йому. Варто віддати належне і Валерію Залужному, і Володимиру Зеленському в тому, що обидва, якщо тоді й критикували один одного, то робили це дуже обережно, та й зовсім відмовилися від жорсткої конфронтації, яка могла б згубно позначитися на країні.
Насправді нічого дивного в такій ситуації нема. Напруга була просто неминуча. Військові генерали, які мали успіхи на полі бою, завжди завойовували безапеляційну довіру та підтримку серед власного народу, що не могло не викликати певних побоювань серед політиків, яким випала доля керувати країною під час війни. Звичайно ж, після успішних операцій у 2022 році зі звільнення півночі України, Херсона та практично всієї Харківщини, Валерій Залужний в очах суспільства та військових став саме таким генералом.
Офіс президента довгий час заперечував існування будь-якого конфлікту і наголошував, що стосунки рівня Зеленський-Залужний перебувають у рамках робочої дискусії. Однак зараз рішення про заміну головкома підтвердило, що певна напруга досягла тієї точки, яка вимагає кадрових ротацій.
Нещодавні та найсвіжіші соцопитування продовжують стверджувати, що Залужний зберігає за собою образ успішного генерала та найвищий рівень довіри в Україні. Тому рішення про його заміну – як спосіб позбутися політичного конкурента – є певною мірою ризикованим і може викликати для влади зворотний ефект.
Насамперед усі можливі невдачі на полі бою списуватимуть саме на президента і на його рішення звільнити Залужного. При цьому ніхто не зможе дорікнути генералу, що він займається політикою – не властивою для військового темою, замість своїх прямих обов'язків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ. Експрем’єр Гончарук повертається у велику політику: незабаром йому дадуть нову посаду – джерела
Звільнення головкому також може стати сприятливою можливістю для старту його подальшої політичної кар'єри, чого явно не хотіли би в ОП. Тому Залужному пропонували на заміну іншу посаду, зокрема секретаря РНБО чи посла. Новою посадою, найімовірніше, Офіс намагався утримати Залужного від повного походу у вільне плавання. Адже такі посади вимагають перебувати у жорстких межах.
Що ж до того, хто замінить Залужного, то, за нашими даними, новим головнокомандувачем ЗСУ може стати нинішній шеф української розвідки Кирило Буданов. Тут на користь йому може зіграти нещодавнє затоплення російського катера "Івановець". Щоправда, ця операція ГУР супроводжувалася в медіасфері скандалом із виїздами за кордон екс-радника ОП Олексія Арестовича та екс-депутата Київради Владислава Трубіцина.
Оновиться також і керівництво Генерального штабу ЗСУ. Посаду начальника ГШ Сергія Шаптали, найближчого друга Залужного, як очікується, обійме Олександр Сирський, який нині командує Сухопутними військами.
Паралельно кадрові перестановки заплановані в силовому блоці. Підвищення чекає і голову СБУ Василя Малюка. Йому обіцяють посаду міністра внутрішніх справ. Водночас передбачається, що Службу очолить Олександр Поклад, який із серпня 2023-го є заступником Малюка. До цього він працював начальником департаменту контррозвідки СБУ.
Які ж посади натомість отримають поки що діючі глава МВС Ігор Клименко та начальник Генштабу Сергій Шаптала і чи залишаться вони взагалі у президентській команді, наші джерела не уточнюють.
Хмари згущуються і над головою Мінстратегпрому Олександром Камишеним та міністром оборони Рустемом Умєровим, робота яких, як зазначають джерела, не вразила президента.
Більше того, Умєров уже встиг позлити ОП, коли напередодні разом із Валерієм Залужним відвідали офіс Меджлісу кримськотатарського народу, де вони зустрічалися та фотографувалися з керівниками Меджлісу та народними депутатами від "Європейської солідарності" Ахтемом Чийгозом та Мустафою Джемілєвим. Більше того, Меджліс має дуже широкі зв'язки з дипломатичними колами США, тому візит надсилає відповідні сигнали як на Банкову, так і міжнародним партнерам України.
Нині вже сміливо можна констатувати той факт, що відносини між Володимиром Зеленським та Валерієм Залужним підійшли до тієї стадії, коли їхня спільна робота просто неможлива. У такому стані стосунки між президентом та головкомом існувати не можуть. Тому з боку Зеленського буде ухвалено єдине можливе рішення. Головне, щоб майбутні кадрові ротації допомогли посилити фронт, зміцнити тил і вирішити низку хронічних проблем, які давно нагромадилися в армії.
