З Вірастюком, наполовину без Дубінського, але поки що із Разумковим. Що чекає у новому сезоні "Слуги народу"

З’їзд партії влади, який вже неодноразово переносився, таки відбувся. Хоча сьогодні пройшов тільки перший його етап, присвячений виключно висуванню "Слугою народу" власних кандидатів на березневі довибори до парламенту по двом округам - №50 (Донеччина) та №87 (Івано-Франківщина), що також не обійшлося без сенсації. Натомість на другому етапі з’їзду "СН", котрий наразі лише орієнтовно запланований на кінець лютого, партійці політичної сили президента Володимира Зеленського повинні вирішити глобальну проблему свого поточного реформування із відповідними кадровими змінами як в центральному керівництві, так і в регіонах, а також презентувати, нарешті, українцям свою чітку ідеологію та актуальну програму командних дій за всіма важливими для держави напрямками. Відтак новий сезон "Слуги народу" обіцяє нікого не залишити байдужим, особливо зважаючи на купу нинішніх відцентрових тенденцій в партії, що стала переможцем останніх місцевих виборів-2020 лише суто номінально.

Для чого знадобився хід Вірастюком

Отже, почнемо з сенсації, яку подарував сьогоднішній партійний з’їзд, але нав’язливі чутки про це з’явилися ще відучора. Йдеться про висунення кандидатом від президентської партії на проміжних виборах до Верховної Ради по мажоритарному 87-му округу з центром у Надвірній Івано-Франківської області славетного прикарпатця Василя Вірастюка. Факт того, що саме цей український актор та всесвітньовідомий стронгмен – володар титулу "Найсильніша людина світу-2004" виборюватиме під прапором "ЗеКоманди" мандат народного депутата, геть затьмарив інше аналогічне рішення партійного форуму про балотування від "СН" на довиборах до парламенту на окрузі №50 з центром у Покровську Донецької області голови Покровської РДА Андрія Бондаренка. Що, в принципі, зрозуміло – колишнього податківця Бондаренка мало хто знає навіть на Донбасі, зате богатиря Вірастюка бачили по телевізору всі без винятку українці.

Втім, переможна хода впізнаваного шоумена родом з Івано-Франківська на прикарпатських виборчих перегонах ще вилами по воді писана. У Надвірній та окрузі вже розпочалася битва не на жарт між, як мінімум, трьома політичними важковаговиками – колишнім віцеспікером ВР Русланом Кошулинським від місцевої партії влади "Свободи", скандальною волонтеркою Марусею Звіробій від "Європейської солідарності" та одним із засновників "Буковелю", бізнес-партнером олігарха Ігоря Коломойського і висуванцем партії "За майбутнє" Олександром Шевченком. Одним словом, добре знайомі спортивному важковаговику Вірастюку "Богатирські ігри" або телешоу "Форт Буаяр" можуть здатися дитячими забавками у порівнянні із політичним змаганням з такими конкурентами.

Хоча є у кандидата від "СН" на окрузі одна ключова і виключно політична перевага, а саме: тотальна підтримка з боку популярного мера Надвірної та "слуги народу" Зіновія Андрійовича, який, власне, став тут нардепом у 2019 році, однак у 2020-му вирішив повернутися в мерське крісло, відкривши тим самим прямий шлях до призначення проміжних виборів до Ради на 87-му окрузі. Є у цьому рішенні президентської партії щодо балотування Вірастюка виконання завдання не лише локального, а й загальнонаціонального рівня. Мова про те, що долучення відомого на весь світ силача в команду "СН", розбалансовану, перш за все, історією з колишнім партійним фронтменом Олександром Дубінським, має (при всіх щодо цього сумнівах) нівелювати репутаційні втрати "Слуги народу" останнього часу. Принаймні, в очах електорального ядра, яке ще вірить у всепереможну силу "нових обличь", однак вже розчарувалося у попередній їхній версії.

Дві відкладені розв’язки сюжету

Те, що від дуже близького до Коломойського нардепа Дубінського після введення американським Мінфіном проти нього санкцій почнуть шарахатися як від прокаженого його колеги по "Слузі народу", стало зрозуміло вже на самому початку всієї цієї історії в першій половині січня. Із настанням лютого (коли активно включилася в роботу нова адміністрація президента США Джо Байдена) вона мала закономірне продовження - Дубінського піддали остракізму та виставили за двері парламентської фракції під публічні вигуки останнього про "боягузтво і підлість".

Проте залишився один важливий нюанс – присутність вигнанця не просто у президентській партії, а й на керівній посаді голови київського обласного партосередку із величезним впливом на депутатський корпус і керівництво Київської облради. Тож розв’язка в цьому сюжеті, що й так занадто затягнувся, мала рано чи пізно настати. Але сьогодні, на диво, вона знову була відкладена в довгу шухляду. Як і майбутнє у фракції "СН" численного "загону Коломойського", який давно не тримається генеральної партійної лінії та "гуляє сам по собі". І періодичними викликами деяких його представників "на килим" особисто до президента цю проблемну ділянку навряд чи вдасться закрити.

А ось наміри спікера парламенту Дмитра Разумкова самому йти на вихід, щоправда, дуже обережні, взагалі стали перетворюватися в окремий інтригуючий сюжет. Однак стартувавши багатообіцяючим роликом під назвою "Починаємо працювати" із прозорим натяком на розлучення з командою Зеленського та широко розповсюдженими чутками про поточне базування разумковського штабу в одному із столичних бізнес-центрів, що належить олігарху Рінату Ахметову, заплутати сліди в цій сюжетній лінії вирішив сам її герой. Разумков в цілій серії своїх інтерв’ю для ЗМІ продовжив й далі стверджувати, що, як і раніше, є членом команди президента.

І це притому що розмови про відсутність нормальної комунікації голови ВР з Банковою загалом та Зеленським зокрема стали лунати все частіше, а ознаки самостійної політичної гри Разумкова – все чіткіше. Приміром, найгучніші останні епізоди подібної поведінки спікера: його непідтримка кандидатури Юрія Вітренка на посаду глави Міненерго та неголосування за рішення РНБО про блокування інформаційних каналів з пулу кума Путіна Віктора Медведчука. Тобто політичні пошуки Разумковим себе в нових реаліях тривають, до чого особливо спонукають останні рейтинги довіри до керівника Ради.

Єдина проблема – немає на кого реально спертися, адже нардепів-"слуг", орієнтованих персонально на Разумкова, можна легко порахувати на пальцях двох рук. Звісно, це доволі впливові люди, як, припустимо, голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак, керівник комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха або постійний представник Кабміну у Верховній Раді Василь Мокан, але їх явно недостатньо для дійсно самостійного політичного проєкту. Тому доводиться їм всім й надалі поки залишатися у "Слузі народу", а однопартійцям миритися із їхньою присутністю. Втім, незрозуміле ще нікому продовження в цьому серіалі точно буде.