Удар "Іскандера" по 168-му батальйоні резерву: що трапилось, хто відповідає та як уникнути повторень?

Що таке 168-й батальйон резерву?

Це військова частина сухопутних військ у складі оперативного командування "Схід", завдання якої перерозподіл особового складу з одних військових частин до інших. Командування батальйону - постійний склад батальйону, а більша частина людей потрапляють туди тимчасово, на момент удару там знаходилось багато сотень військових. Бойова підготовка не ведеться. Частина представляє собою палаточний табір на відкритій місцевості біля 239-го полігону сухопутних військ, приблизно у 130-140 км від лінії фронту. Палатки розташовані достатньо близько і не замасковані від спостереження з повітря, значна частина палаток заглиблена, але бліндажів нема, усі палатки не захищені зверху, так само не захищена та частина табору, де проводяться збори та шикування. Біля табору знаходилась велика парковка десятків автомобілів. У частину постійно прибували та вибували люди, постійно здійснювався рух.

Яка необхідність тримати скупчення людей на одному погано обладнаному та погано захищеному місці?

Основним способом переводу в силах оборони України є хаотичний та погано впорядкований процес шляхом самовільного залишення частини. СЗЧ припинило бути кримінальним злочином, тому усі, хто з різних причин залишив службу раніше або збирається переводитись без згоди командування частини, потрапляють у батальйон резерву, СЗЧ-шників багато тисяч. У батальйон резерву прибували кожен день "покупці" - представники тих частин, кому наданий дозвіл на відбір людей у батальйоні. Тому відбувались постійні збори та шикування - люди заїжджають, людей рахують, людей збирають для спілкування з рекрутерами, люди пересуваються самостійно, людей відправляють. Постійний рух транспорту. Утримувати порядок вкрай складно - люди приходять тимчасово, велика частина - невмотивовані та недисципліновані, хтось сидить у палатках кілька днів, а хтось і два місяці, постійні рейди на перевірку нелегального алкоголю, інколи драки, постійні походи у найближчі населенні пункти. Військової юстиції в Україні нема, тому усю дисципліну та порядок у натовпі контролює невелика кількість командного складу, якого для таких обставин не вистачає. Військове командування усіх рівнів постійно контролювало діяльність батальйону та було в курсі усіх наявних проблем.

Як організована ППО та прикриття табору з повітря?

Захист повітряного простору здійснює повітряне командування "Схід". Прольоти російських розвідувальних дронів у цих районах відбуваються постійно, щоденно і часто лунає повідомлення про ймовірну ракетну атаку. Частину розвідувальних дронів вдається помітити та перехопити, частину - ні. Інколи попередження про прольоти дронів для наземних військ не видається. Але 1 березня російський дрон було помічено та за ним спостерігали, були навіть здійснені спроби знищення, але вони виявились невдалими. Над територією Дніпропетровської області цей російський дрон діяв біля 6 годин, але за весь цей час його не вдалось збити. Сам 168-й батальйон резерву не був, очевидно, основною ціллю розвідки, а входив у число планових об'єктів розвідки. Ракетний удар був обумовлений тим, що ворог помітив шикування та скупчення людей, які розходились з шикування. О 15.07 повітряне команудвання "Схід", за даними джерел Цензор.Нет у Повітряних силах, видало попередження про загрозу ракетної атаки, інформація про проліт дрону також було повідомлено.

Чому не вдалось уникнути великих втрат?

Через часті обльоти дронів та попередження про ракетну атаку у більшості війскових частин на них не реагують. Військовослужбовці, які знаходились на території 168-го батальйону під час атаки розповіли Цензор.Нет, що частина працювала у звичайному режимі навіть під час попереджень, і рух людей на період попереджень не обмежувався ,команд зайняти місця в укриттях не поступало, розосередження не проводилось. Продовжувались шикування, збори, тобто звичайна робота. Більша частина людей знаходилась у палатках, незахищених зверху, або пересувалась по табору, частина була на майданчику для зборів. Російська ракета була споряджена касетною бойовою частиною, яка накрила велику площу.

Хто відповідальний?

Удари по пунктах дислокації відбуваються постійно. Але навіть на четвертому році війни не вдається гарантувати безпеку військ та уникати великих втрат. Причина цьому - елементарна безвідповідальність за життя особового складу з боку військового керівництва усіх рівнів. Видаються накази, які не контролюються, або які протирічать іншим завданням, по яких також видаються накази. Тут мають бути питання до усіх, хто керував та контролював організацію служби 168-го батальйону резерву, ОК "Схід", командування сухопутних військ, ПК "Схід", командування Повітряних сил. Наразі усю провину покладають виключно на командира батальйону, його знято з посади.

Що робити, щоб уникнути повторення таких трагедій?

1. Масові скупчення людей, які неможливо замаскувати та організувати їх повсякденну діяльність приховано, потрібно заборонити на території, куди постійно залітають дрони ворога - тобто усі учбові та резервні табори для розміщення тисяч людей треба винести за межі як мінімум на 400-500 км від лінії фронту.

2. Прикриття прифронтових районів має бути посилено радарами та власними дронами- перехоплювачами, для підвищення щільності та якості засобів ураження ворожих дронів. 6 годин прольоту дрона над нашим тилом це неприпустимо, і зараз достатньо засобів для перехоплення.

3. Розташування скупчень військ у прифронтовій зоні має в обов'язковому порядку забезпечено укриттями, війська мають розосереджуватись, щоб уникати масових зборів, особливо якщо вони повторюються на одному і тому ж місці.

4. Взаємодія між наземними та повітряними силами щодо попереджень про проліт дронів, організація безпеки людей, мають бути першими завданнями командирів та командувачів усіх рівнів. Керівництво ЗСУ має запровадити процедуру After action review, тобто аналізу після дії, щоб одразу поза межами кримінальних проваджень швидко визначати причини значних втрат особового складу, і швидко вносити зміни у порядок організації служби. Бо за три роки війни удари по пунктах дислокації завдаються постійно, десятки разів це призводило до жертв, кілька разів - до великих жертв, і треба почати робити системні висновки та унеможливити великі одночасні втрати, і це можна добитись елементарними заходами.

5. За порушення вимог та наказів про безпеку особового складу мають залучатись до відповідальності не тільки безпосередні командири, але в першу чергу командири та командувачі, які відповідають за організацію та контроль діяльності військових частин.