Трамп як учасник перемовин: трохи лікнепу

Його риторика та стиль правління відображають поєднання популістських і експансіоністських інстинктів, аніж класичний бізнес-підхід з орієнтацією на компроміс і "win-win”. Простіше кажучи, він веде себе як гопота у політиці і є гопотою.

Я дуже мало бачив успішних бізнесменів (приблизно нуль), які б не розуміли цінності у адекватній взаємодії навіть з власними конкурентами. А от рейдерів, які поводяться як Трамп я бачив. Про те, що Трамп гопота від політики і чиста "політична тварина” у найгіршому розуміння цього слова написано багато книг. І не клятими демократами, звісно. А профільними науковими спеціалістами.

Трамп - це харизматичний (теж у гіршому розумінні) лідер, одержимий власним его. Зі звичайними політиками можна вести переговори, виходячи з історії відносин, підписаних документів, зобов’язань. З бізнесменом можна говорити з позиції спільної вигоди. У Трампа ж на перший план виходять его, бажання "переграти” співрозмовника і здобути миттєву перемогу в медійному просторі. Він воліє перетворювати будь-яку розмову на шоу, де найважливіше — здаватися сильним і популярним, а не шукати системного рішення.

Він - безсистемний і завжди такий був. Традиційний політик оперує певними бюрократичними механізмами, формальною логікою міжнародних угод та процедурами. Притомний бізнесмен наймає спеціалістів, щоб не втопити бізнес у субʼєктивності і некомпетентності. Трамп натомість часто ігнорує поради фахівців та своїх же радників, раптово змінює позиції й ухвалює рішення, ґрунтуючись на тому, які реакції отримає в медіа та серед електорату.

Він мислить у категоріях "проти нас весь світ”. Традиційний політик, навіть будуючи конфронтацію, зазвичай залишає простір для компромісу. У Трампа ж відчувається чорно-білий погляд на світ: якщо ти не з ним, значить, ти проти нього. Це ускладнює тонкі домовленості й розмови про поділ відповідальності між сторонами. Тому у Трампа шантаж стає самоціллю — він грає на підвищення ставок до останнього. Аж поки не отримує по голові.

Про економічну раціональність мови теж немає. Для бізнес-процесів властиво обирати взаємну вигоду (win-win), де зароблять усі. Трамп же в політиці діє швидше у стилі "zero-sum game”: якщо хтось виграє, то інший автоматично програє. В міжнародній політиці з великою кількістю стейкхолдерів така логіка часто призводить до нових криз і руйнує відносини з партнерами. Цей підхід, до речі, може вже в найближчий час зробити "китайську пропозицію” світу вигіднішою за американську. Але Трамп так далеко не думає.

Зрештою, Трамп - антитеза класичним республіканцям і в економіці також. Його популізм йде врозріз із класичною ж республіканською ідеєю ліберальних ринків і міжнародної торгівлі (уособленням якої був Рейган).

У Трампі популіст і король ресентименту давно переміг "бізнесмена” - бо імідж "сильного лідера” важливіший за будь-які угоди. Трамп у державних рішеннях часто готовий до різких і непродуманих кроків заради короткострокового рейтингового ефекту. Замість стратегічного планування — феєричні обіцянки (наприклад, "Мексика заплатить за стіну”, "Закінчу війну за 24 години”), що насправді є маячнею від початку. Щоразу, коли Трамп стикається з вибором між пошуком розумного компромісу та збереженням образу "бійця”, він обирає друге.

Тож. Трамп як учасник перемовин — це класичний трикстер, що визначається його популізмом, его і тваринністю його поведінки і ідеологічних шизоконструкцій в його голові. В цьому вся суть і Трампа, і трампізму.

А який найкращий спосіб взаємодіяти з гопотою? Щоб воно відчувало в тобі силу. Оце і є настанова для України і Європи. Тому і слова, і кроки щодо Трампа не мають бути ніжними. Гопник мови класичної дипломатії не розуміє.