Не Трамп, а Карні: головна несподіванка Давосу 2026

Дональд Трамп не став головним героєм форуму в Давосі, хоча, очевидно, саме на цю роль він розраховував, коли погоджувався взяти участь у престижній міжнародній конференції в Альпах. Не став хоча б тому, що всі тези, з якими американський президент звертався до європейців, були цілком передбачуваними ще до того, як він з’явився на трибуні форуму.

Проте головним героєм форуму в Давосі несподівано для багатьох став канадський прем’єр Марк Карні. Звісно, з ним намагалися змагатися й інші – президент Франції, федеральний канцлер Німеччини, навіть президент України.

Однак у промовах європейських лідерів також була відома передбачуваність – було зрозуміло, що Макрон жорстко відповідатиме Трампові, Мерц говоритиме про відповідальність Європи, а Зеленський, який з’явився на форумі в останній день насамперед для зустрічі з американським колегою, дорікатиме європейцям за слабкість і обіцятиме підтримку України.

Але тільки Карні виявився здатним виступити не просто з політичною промовою, а зі справжнім концептуальним баченням майбутнього – цим, до речі, промови державників і відрізняються від промов політиків. Промова Карні настільки контрастувала з промовою Трампа, що це помітив навіть сам американський президент, який у властивій йому манері скасував запрошення канадського прем’єра до новоствореної "Ради миру".

Може здатися дивним, що з концепцію відповіді на повернення імперіалізму в найгіршій його формі виступив неєвропейський політик. Але це також буде спрощенням. По-перше, Карні був очільником не тільки Центрального банку Канади, а й Центрального банку Великої Британії. По-друге, "Європа" – не тільки географія, а й система цінностей. І з цієї точки зору Канада, Гренландія, Австралія чи Нова Зеландія, географічно далекі від Європи, – саме європейські країни. А от Росія, яка займає велику частину території континенту, завжди мала до Європи лиш опосередковане відношення.

Може здатися дивним, що із державницькою концепцією виступив професійний банкір. Але успішним банкірам якраз властиве системне мислення, яке допомагає їм у потрібний момент піднятися над процесами. Звісно, у нас теж є такий досвід. 2004 року нашим президентом також став колишній голова Національного банку. І так, можна говорити про допущені Віктором Ющенком численні політичні помилки, які, зрештою, й призвели до передчасного завершення його кар’єри. Проте ніхто сьогодні не відмовить третьому президентові України саме в державницькому мисленні, у вмінні оцінити процеси, які "спрацюють" вже за його наступників, деякі з яких виявилися не здатними оцінити ризики навіть за добу до початку катастрофи.

І так, наш історичний досвід також переконує, наскільки небезпечно залишатися наодинці з великим хижаком. Тоді ти й стаєш зручною жертвою, яку якщо не знищать, то пограбують і принизять. У 2014 році Путін напав на Україну, яка має безпосередній кордон із кількома членами Євросоюзу і НАТО. І було відразу ж наголошено, що на прямий конфлікт Захід із Путіним не піде за жодних обставин.

А у 2026 році навіть заяви Трампа про можливість анексії далекої від Європи Гренландії викликали одностайне засудження практично всіх держав континенту. І це тому, що Гренландія – автономна частина Датської держави. А тепер уявіть собі, що Гренландія була б незалежною і не приєдналася до жодного союзу. Як ви вважаєте, якою була б її доля?

Тому в заклику канадського прем’єр-міністра до об’єднання зусиль – історичний шанс для України. Імперіалістичним зазіханням можуть ефективно протистояти тільки великі міждержавні об’єднання – можливо, навіть нові, а не ті, що функціонують тепер. І, до речі, сам факт існування таких об’єднань та їхня готовність реагувати на виклики рано чи пізно призведуть до девальвації імперіалістичних апетитів і поховають політиків, які є трансляторами агресії.

І це відповідь тим в Україні, які полюбляють розповідати про "слабкість Європи", запитувати, чи так вже Україні потрібен союз з європейцями тощо. Як на мене, своєю промовою в Давосі Марк Карні окреслив для нас достатньо просту і зрозумілу перспективу: якщо рано чи пізно ми не будемо в Європі, то рано чи пізно ми будемо в Росії.

Читайте також: Світ після порядку. Як цьогорічний Давос допоможе Україні та Європі