Напередодні 30-денного перемирʼя

Отже, що ми можемо розуміти і спрогнозувати зараз?

1. Зараз в російському суспільстві чітко сформовані приблизно від 30 до 35% ура-патріотів, які хочуть продовження війни і є 60-70% мовчазної більшості, які хочуть зупинки війни (звільнення Курщини буде для них повною перемогою).

2. Як мінімум, половина активних ура-патріотів доволі критично настроєні проти Путіна і його режиму. Звичайно, зараз вони не мають ані субʼєктності, ані явно вираженого лідера. А їхня єдина ідея - продовження війни заради майбутньої величі (щоб знову не бути приниженими). Але в перспективі 7-10 років (максимальна часова перспектива транзиту влади) ця група не просто не щезне, вона перетвориться на вагому політичному групу, яка буде носієм великої образи (в російських реаліях - пасіонарності образи) на будь-яке рішення окрім повного знищення України. Не варто забувати, що путінізм, багато в чому виріс на схожому ресентименті.

3. Дуже важливо звернути увагу на те, що оточення Путіна, хоч і абсолютно лояльне до нього, мислить в категоріях транзиту влади. І в питанні подальших мирних переговорів виходить з трьох складових:

- Як це вплине на їхній матеріальний стан зараз;

- Як це може відобразитися на їхньому подальшому політичному майбутньому;

- Як це вплине на тривалість спокійного і щасливого правління Путіна (цей пункт багато в чому збігається з попереднім, але все ж це різні логіки: путінська логіка вічного правління без проголошення наступника і логіка еліт, які готуються до транзиту).

- Із сумного для нас: в оточенні Путіна нема нікого, хто готовий вголос говорити про завершення СВО. В історичних аналогіях, які я дуже не люблю: немає Мікояна, який виступав проти рішень Хрущова в розпал Карибської кризи.

Як би це парадоксально не звучало, головним промоутером мирної угоди зараз може бути лише Путін. Нагадаю, що національна ідея Росії - це "Путін має правити якомога довше і померти якомога пізніше в кріслі Президента". Він готовий іти на цю угоду, якщо це забезпечить йому довге і щасливе правління. І тому, зараз багато чого буде залежати від того, як себе буде вести оточення: лякати Путіна розбалансуванням системи (апелюючи до 30% ура-патріотів) чи, навпаки, заспокоюючи його бажанням 70% мовчазної меншості та лякаючи цілком реальним обвалом нафтового експорту в разі відмови від миру.

Але, за будь-яких обставин, Росія готується вже не до перемирʼя, а до переговорів по суті миру. І головні виклики для нас наступні:

- росіяни будуть розторговувати Іран та Північну Корею в обмін на уступки по Україні;

- Росіяни піднімуть фінансові ставки в своїй угоді з американцями (збільшать фінансову привабливість;

- Росіяни спробують дестабілізувати ситуацію в Україні через певні інформаційні вкиди і можливі провокації;

- Росіяни можуть спробувати провести якісь теракти під українським прапором (вірогідність мінімальна, але треба бути готовим до цього).

Окремо, треба винести за дужки Китай, який, в разі 30-денного перемирʼя напевне реально включиться в гру. Варіантів цього включення в нього два - або разом з РФ або ж в двосторонній грі з США (про гру Китаю спробую ширше написати на днях).