"Удар помсти". Чому російських "яструбів війни" обурюють обстріли України

Російські окупаційні війська продовжують водночас безсило битися в стіну українських дронів / військовослужбовців на Донбасі та Запоріжжі – і атакувати тилові міста і села України ракетами і безпілотниками. Час від часу дістається українській столиці, в інші дні акцент повітряних ударів переключається на інші регіони.

16 квітня 2026 року нелегку ніч довелося пережити мешканцям відразу трьох великих міст – крім Києва, постраждали Дніпро і Одеса. Ця чергова атака не стала рекордною за кількістю витраченої агресором зброї, але при цьому наслідки виявилися досить серйозними.

У всіх трьох містах загинули люди. Загалом кількість загиблих наблизилася до двох десятків, поранених виявилася понад сотня. Це теж не рекорд, та все ж немаленький показник. Та й, врешті-решт, кожне втрачене українське життя – це величезна і непоправна втрата. І радість з того боку лінії фронту.

А от з цим у росіян в останній час почалися проблеми. Звісно, не можна сказати, що вони зовсім перестали радіти ударам по Україні. Такі люди в Росії завжди будуть, як би там не змінилася влада. Але цікавою і показовою є реакція тамтешніх соцмережевих пропагандистів, так званих Z-патріотів, воєнкорів тощо.

Тероризм перестав приносити задоволення

Реакція ця, як це не дивно, досить стримана. А у декого із цієї частини російського суспільства навіть відгонить репресивністю. У чому ж причина? Невже рівень українофобії серед росіян почав знижуватися? Звісно ж, ні. Причина тут зовсім інша.

Точніше, причин цілих дві. Перша – це акцент таких ударів. Ні для кого не секрет, що росіяни після зимової серії атак, спрямованої на енергетичну систему України, теплоелектростанції та теплоелектроцентралі, повернулися до своєї класичної терористичної війни проти мирного населення.

Тобто і спроба заморозити українців – це теж різновид терору, але тут можна принаймні прослідкувати якусь логіку "примушування до миру". У випадку ж із прямими ударами по житлових багатоповерхівках – нічого подібного не спостерігається. І ті представники кремлівського режиму, які детально відслідковують ситуацію в Україні, це уже давно зрозуміли.

В принципі, можна сказати, що навіть такий, суто терористичний акцент є цілком прийнятний для тих же "яструбів війни", Z-патріотів тощо. Принаймні, раніше вони цьому раділи. Але справа в тому, що ситуація змінилася. Україна перейшла до не просто системних атак у відповідь – хоча і це теж не може не лякати російських шовіністів. Справа в тому, які це атаки.

Терор не допомагає врятувати нафтову галузь

В останні місяці Сили оборони України просто знищують галузі нафтопереробки і транспортування нафти та нафтопродуктів. Порт в Усть-Лузі, що під Санкт-Петербургом – це яскравий, можливо, найяскравіший момент цих атак, але він далеко не одиничний. Українська армія б’є усе частіше, точніше і дошкульніше.

І ті російські воєнкори, які принаймні з практичних міркувань намагаються дивитися на війну не через рожеві окуляри, а аналізують ситуацію більш-менш об’єктивно – це не можуть не помічати. А, помічаючи, визнають провал повітряної війни з їхнього боку. Бо атаки по багатоповерхівках приносять максимум кільканадцять загиблих мирних українських громадян – чому і можна радіти, і відверто нацистського характеру російські персонажі цьому справді радіють. Але натомість Росія отримує значно більше збитків, якщо говорити про практично-стратегічну складову війни.

Говорячи простіше – окупанти скотилися до спроб убити чергових кількох українців, а у відповідь (точніше, це якраз їхні удари є відповіддю на українські атаки) втрачають ключову галузь економіки. Що на фоні і так критичної ситуації, яку вже навіть Путін вимушений визнав, перестає радувати Z-патріотів.

Це той момент, який обурює російських шовіністів-"яструбів війни". На п’ятий рік повномасштабки Росія не просто не наблизилася навіть до елементарної проміжної мети – захоплення Донбасу, а, навпаки, переживає справжній крах економіки. Крах, прямо пов’язаний із українськими дроновими атаками. І це безсилля – справжня ганьба і біль фанатів "другої армії світу".

Брехня МО РФ і знущальний фідбек Z-ників

Та є ще гірший момент у всій цій історії, який Z-патріотів навіть смішить і змушує їх стібатися над власною військовою машиною. Це відверта брехня а-ля Конашенков (керівник інформаційного департаменту при російському Міноборони – ред.). Щодо атаки 16 квітня, з якої ми почали цю статтю, це заява Міністерства оборони про те, що "російські війська завдали масований удар по об’єктах оборонно-промислового комплексу України", що це начебто "удар помсти" та ін.

Але нинішня війна відзначається тим, що вона відбувається фактично в онлайні. І наслідки "масованого удару" кожен росіянин, який має інтернет, може досить легко побачити у соцмережах та ЗМІ. А бачить там він уражену багатоповерхівку, згорілі машини на парковці автоцентру тощо. Це аж ніяк не нагадує "об’єкт ОПК".

І саме ця брехня змушує росіян агресивно реагувати не стільки на українські атаки по тій же Усть-Лузі, скільки на погано замасковане власне безсилля. Тому, що, по-перше, це і є найсправжнісіньке безсилля, а по-друге – бо влада намагається робити вигляд, що все йде, як колись сказав Путін і йому тепер це постійно згадують, "за планом".

Хоча план був точно не в тому, щоб убити сотню-другу мирних, тилових українських громадян – і при цьому втратити нафтову галузь, загнавши свою економіку в повний колапс. Але російська влада уже не може не брехати (і так само не може захистити ключову галузь власної економіки), а от шовіністична частина тамтешнього суспільства може висловлювати обурення і безсиллям, і брехнею. І поступово починає це робити.

Таким чином, Z-патріотів перестають радувати навіть терористичні перемоги. А інших у Путіна і Ко, схоже, просто не залишилося.