Вибори у Маріуполі: чому чутки про проросійський реванш виглядають надто перебільшеними
RegioNews розбирався, які ж політсили насправді визначатимуть життя прифронтового міста в найближчі п'ять років і чи справді в міськраді Маріуполя влаштувалися тільки "друзі Путіна".
"Ахметовські" та ОПЗЖ: дві великі різниці Маріуполя
На виборах маріупольського міського голови передбачувано вже в першому турі переміг чинний мер Вадим Бойченко, який набрав, за попередніми даними, 69% голосів. Його головний суперник - представник від ОПЗЖ Володимир Клименко - безнадійно відстав і набрав всього 23%.
Головною інтригою виборів в приморському місті стала боротьба за більшість у міськраді. Основним конкурентом створеної перед виборами нової політсили - Блоку Вадима Бойченко - була також ОПЗЖ. За попередніми підсумками, мерський блок набирає 45,6%, а партія Медведчука - 30,7%. І це значить, що формальна більшість з урахуванням всіх виборчих бонусів буде все ж у чинного градоначальника. При цьому блок Бойченко являє собою досить строкату солянку, в яку входять дуже різні і формально різношерсті сили - від "Оппоблока" до Радикальної партії Олега Ляшка.
В союз їх об'єднала не тільки симпатія до чинного мера, але і щедра рука найбагатшого українця Ріната Ахметова. Можливо, для когось у Києві і здасться, що між більшістю у "ахметовських" та ОПЗЖ не така вже велика різниця. Але це далеко не так. Безумовно, від блоку Бойченко навряд чи хто почує щось в дусі "армія, мова, віра", але водночас немає і проросійської риторики, типової для ОПЗЖ.
За час першої каденції Бойченко прифронтове місто дійсно зробило крок вперед у своєму розвитку і змінилося на краще. І не тільки завдяки зростанню доходів від децентралізації. Маріуполь отримав багатомільйонні інвестиції у результаті успішного співробітництва з європейськими фінансовими інститутами. Команда Бойченко орієнтована, насамперед, на Захід, а не на Москву. Нагадаємо, що нормальна робота двох найбільших меткомбінатів Маріуполя, які перебувають у власності Ахметова - імені Ілліча та "Азовсталі" - можлива тільки при збереженні українського статус-кво. Те ж саме стосується ще одного важливого роботодавця в місті — Маріупольського порту.
Втім, коли виникають питання, пов'язані безпосередньо з бізнес-інтересами Ахметова, наприклад, щодо підвищення витрат на екологічні проєкти, тут блок Бойченко навряд чи можна відрізнити від "старих добрих регіоналів". Але і тут у громади міста з'явився шанси змінити ситуацію на краще.
Ігри патріотів і золота акція "Сили людей"
У Маріуполі за роки війни сформувався хоч і невеликий, але все ж досить помітний проукраїнський актив. В основному він був представлений популярною у патріотично налаштованого електорату партією "Сила людей", очолюваної депутатом міськради і екологічним активістом Максимом Бородіним, а також партією "Європейська солідарність".
Перед виборами обидві сили прийняли розумне рішення не конкурувати між собою на виборах. У списках міськради повинна була бути представлена тільки "Сила людей", а на виборах в новостворений Маріупольський район, відповідно, балотувалися від "ЄС". Проте напередодні голосування кандидати від партії Петра Порошенка несподівано з'явилися і на виборах в міськраду.
Місцевий актив "ЄС" запевняє, що рішення порушити домовленості за них прийняло київське партійне керівництво без узгодження з ними. У підсумку за голоси патріотичного електорату конкурували відразу дві партії. "Євросолідарність" отримала близько 2,7% голосів і майже не залишила шансів на проходження до міськради "Сили людей", поки ж за це йде серйозна боротьба. У штабі "СЛ" впевнені, що партія подолала прохідний бар'єр, а Бородін вже заявив про готовність до перерахунку голосів по кожній з дільниць. "Ми - за чесний результат. Але якщо остаточні результати будуть розходитися з тими протоколами, які ми отримали від своїх спостерігачів, можете не сумніватися - ми виведемо людей на вулиці", - сказав він.
Якщо "СЛ" вдасться захистити результат і набрати свої 5% - і це хороша новина. Без ситуативних союзів з "Силою людей" блоку Бойченко буде складно проводити результативні голосування. І тут у "СЛ" з'являються шанси нав'язати міськраді свій порядок денний і створити ключові для Маріуполя прецеденти. Важлива також і сама наявність проукраїнської фракції у найважливішому для країни прифронтовому місті Донбасу. Адже, як показав досвід весни 2014 року, навіть мінімальна присутність проукраїнських сил може серйозно вплинути на хиткий баланс сил у східних регіонах України.
Фіаско "слуг" і тріумф "безробітних" Шарія
На момент написання статті президентська партія терпіла в Маріуполі приголомшливе фіаско. "Слуга народу" не змогла подолати навіть п'ятивідсотковий бар'єр, хоч екзит-пол "Рейтингу" давав партії Володимира Зеленського прохідні 5,7%. У разі подолання цього бар'єру депутати від "СН" де-факто б зміцнили перевагу фракції Бойченко. Хоча яким би не були остаточні результати, принципово змінити розклад політичних сил у міськраді вони вже навряд чи зможуть.
А ось "Партії Шарія", за різними підрахунками, вдалося набрати від 6 до 6,5%. У списку українофобської політсили виявилося рекордна кількість безробітних - 22 з 39 кандидатів. Очолює ж список "шариївців" раніше нікому невідома викладачка "мореходок" Христина Ходаріна.
Замість післямови
Щоб зрозуміти специфіку нових електоральних розкладів у Маріупольській міськраді, повернемося на кілька років назад. У 2010 році тут домінували "регіонали", у яких було 52,7% голосів, в 2015-му їх спадкоємець "Оппоблок" отримав і того більше - 69,5%.
Тож, підбиваючи попередні підсумки виборів у Маріуполі, можна безумовно стверджувати одне — якогось катастрофічного зсуву в бік домінування проросійських сил в місті зараз не сталося. Швидше, навпаки - у нинішньому складі міськради точно не буде проросійської більшості.
А для того, щоб принципово змінити карту електоральних симпатій, партіям так званого патріотичного спектра пора б змінити своє "прохолодне" ставлення до виборів на сході і реально включитися в боротьбу за голоси мешканців Донбасу.
