UA | RU
10 грудня 2020, 10:16 211

Тимошенко Юлія

Голова фракції ВО "Батьківщина" у Верховній Раді 9-го скликання
Голова фракції ВО "Батьківщина" у Верховній Раді 9-го скликання

Народилася 27 листопада 1960 р. у тоді ще м. Дніпропетровськ (тепер м. Дніпро)  –  українська державна та політична діячка, підприємниця. Народний депутат України з 1997 року.

Профіль у Facebook

Освіта

1978 р. –  вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту.

1981  – 1984 рр. – перевелася  на економічний факультет ДНУ. Закінчила його з червоним дипломом, отримавши кваліфікацію "інженер-економіст".

1999 р. – захистила дисертацію, ставши кандидатом економічних наук. В арсеналі Тимошенко більше 50 наукових робіт.

Кар’єра і бізнес

1984 – 1988 рр. – за розподілом працювала на Дніпровському машинобудівному заводі (ДМЗ, ДніпроМаш), на посаді інженера-економіста.

1988 р. – разом з чоловіком – Олександром Тимошенком, відкрила пункт відеопрокату. Вважається, що істотну допомогу у цій справі надав свекор Геннадій Тимошенко, який наприкінці 1980-х керував мережею обласного кінопрокату.

1989 р. – комерційний директор молодіжного центру "Термінал". Первинний капітал, зароблений у "Терміналі", дозволив створити ще один бізнес — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ).

1991 р. – комерційний, а згодом генеральний директор СП Корпорація "Український бензин" (СП КУБ).

1992 – 1994 рр. – КУБ стає монополістом у постачанні нафтопродуктів для сільського господарства Дніпропетровської області. Одночасно чоловік Тимошенко створив міжнародну компанію "Сіаль", яка займалась розробкою родовища червоного граніту. Оборот цієї компанії становив $ 84 млн на рік.

1995 р. – КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ).

1995 – 1996 рр. –  президент корпорації ЄЕСУ, яка досягла річного обсягу продажів у $ 11 млрд і мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.

Політичний бекграунд

1997–1998 рр. – народний депутат України у ВР 2-го скликання. Балотувалася по Бобринецькому виборчому округу № 229 Кіровоградської області. На момент обрання народним депутатом була безпартійною. Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.

1997–1999 рр. – перший заступник голови партії "Громада" Павла Лазаренка.

1998–2000 рр. – народний депутат України у ВР 3-го скликання від ВО "Громада", виборчий округ № 99 Кіровоградської області. Голова Бюджетного комітету ВРУ. На цій посаді ініціює бюджетну реформу, розробляє перший Бюджетний кодекс України, прийнятий у 2001, проєкти Податкового і Соціального кодексів і пенсійної реформи, соціальні програми.

1999 р. – Юлія Тимошенко організувала депутатську фракцію "Батьківщина" у ВРУ. 18 грудня того ж року на другому з'їзді була обрана головою партії.

1999 – 2001 рр. – віце -прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка.

2000 р. - заарештовують її чоловіка Олександра, як керівника ЄЕСУ, а в січні 2001-го його звинувачують в контрабанді і службовій підробці.

2001 р. – Указом Президента Кучми була відправлена у відставку через відкриття Генпрокуратурою двох кримінальних справ щодо неї як колишнього президента корпорації "Єдині енергетичні системи України". Її заарештовують, звинувачуючи в контрабанді російського газу в Україну і несплаті податків під час перебування на посаді. У СІЗО вона провела 42 доби, але була звільнена, а звинувачення проти неї зняті.

2001 р. – створює громадське об'єднання Форум національного порятунку, мета якого повалити режим Леоніда Кучми.

2002 р. – на чолі створеного "Блоку Юлії Тимошенко" (БЮТ) проходить у ВР 4-го скликання. В кінці цього ж року стає лідером акції "Україна без Кучми".

2003 р. – суд знімає всі звинувачення з Тимошенко та її чоловіка.

2004 р. – під час "помаранчевої революції" стає одним з лідерів Майдану, відмовившись балотуватися на президентський пост на користь Ющенка.

2005 р. – стає першою жінкою прем'єр-міністром в Україні. Однак, залишає пост через сім місяців у зв'язку з "конфліктами всередині виконавчої гілки влади". Цього року американський журнал Forbes ставить Тимошенко на третє місце в рейтингу 100 найвпливовіших жінок планети, а Економічний форум в Криниці Гурській визнає її "Людиною року Центрально-Східної Європи".

2006 р. – вчетверте стає народним депутатом. У ВРУ 5-го скликання БЮТ отримав 129 мандатів. В тому ж році Тимошенко відмовилася підписати запропонований президентом Ющенко Універсал національної єдності (який підписали всі інші парламентські партії), назвавши його "прикриттям для зради" і заявила про перехід в опозицію.

2007 р. – підтримала ініціативу Ющенка щодо розпуску Ради. У цьому ж році на дострокових виборах БЮТ отримав 156 мандатів і уклав угоду про створення демократичної коаліції з блоком "Наша Україна". Тимошенко з другого голосування знову стала прем'єр-міністром.

2008 – 2009 рр. – "газовий скандал" з Росією. Тимошенко підписала з Володимиром Путіним так звані "харківські угоди" - газові контракти, за які її постійно критикує нинішня влада.

2010 р. – брала участь в президентських виборах, однак поступилася Віктору Януковичу 3% голосів. Створена після цього у ВР нова коаліція позбавила Тимошенко посади прем'єр-міністра.

2010 р. – ГПУ порушила ряд справ проти Тимошенко, найвідоміші з них: по Кіотським грошам; по автомобілям для сільської медицини та по "газовій угоді з Росією".

5 серпня 2011 р. – Тимошенко заарештували в залі суду. У жовтні того ж року її засудили на 7 років позбавлення волі з відшкодуванням збитків за "газові контракти". Відбувати покарання екс-прем'єрку відправили в Качанівську виправну колонію в Харкові.

2013 р. –  Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав арешт Тимошенко незаконним.

2014 р. – постановою Верховної Ради була декриміналізована стаття, за якою засуджено Тимошенко. В той же день вона вийшла на волю і прилетіла з Харкова до Києва, де виступила на Майдані. Зі звільненням Юлію Тимошенко привітали уряд і державні лідери США, Канади, Німеччини, Угорщини, Литви, провідні політики Європейського Союзу та американські сенатори.

2014 р. – на прес-конференції в Києві Юлія Тимошенко оголосила, що має намір боротися за крісло президента України на виборах. За підсумками виборів Порошенко переміг в першому турі, Юлія Тимошенко зайняла друге місце. Після виборів Тимошенко приступила до реформування партії "Батьківщина".

2014 р. - за результатами позачергових виборів до Верховної Ради очолювана Юлією Тимошенко партія "Батьківщина" потрапила в український парламент, показавши результат 5,68%.

2015 р. – Європейський суд з прав людини опублікував рішення по другій скарзі Юлії Тимошенко і підтвердив порушення статей 18 (межі використання обмежень щодо прав, політична мотивація кримінальної справи), стаття 3 (заборона тортур), стаття 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя ), стаття 10 (свобода вираження думки) в поєднанні зі статтею 18 Європейської конвенції про права людини. Таким чином, ЄСПЛ визнав політичні переслідування і тортури і поставив остаточну крапку у всіх кримінальних справах, порушених проти Юлії Тимошенко.

2015 р. - відбулося зближення партії "Батьківщини" Тимошенко і партії "Свобода": політичні сили підписали угоду, що передбачає найширше співробітництво, взаємну підтримку на місцевих виборах і консолідацію в місцевих радах.

2019 р. – Юлія Тимошенко знову висунула свою кандидатуру на виборах президента України і знову програла. Вона набрала 13,40% голосів виборців і посіла третє місце  після Володимира Зеленського і Петра Порошенка.

2019 р. –  на позачергових парламентських виборах партія "Батьківщина", очолювана  Юлією Тимошенко, набрала 8,18% голосів виборців і потрапила до Верховної Ради України.  Тимошенко обрали головою фракції цієї політсили. Також Тимошенко є членом комітету ВР 9-го скликання з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Сім'я

Дитинство і юність Тимошенко пройшли в місті Дніпропетровськ, тепер - Дніпро. Дівоче прізвище Юлії Володимирівни - Григян. Правда, випускницею школи вона стала, як Телегіна, тому що вирішила раптом взяти прізвище матері.

1979 р. – будучи студенткою, вийшла заміж. Чоловік: Олександр Геннадійович Тимошенко. Під час "газового скандалу" чоловік Тимошенко теж потрапив під кримінальне переслідування. В результаті просив політичного притулку в Чехії.

Діти: дочка Євгенія (1980 р.н.) Навчалася в лондонській школі, сьогодні - власниця ряду компаній.

 У Юлії Володимирівни наразі троє онуків – Єва, Давид і Адам.

Декларація

Згідно із даними декларації за 2019 рік, яку Юлія Тимошенко подала 29 травня 2020 року, у неї немає у власності ані об'єктів нерухомості, ані автомобілів. Разом із чоловіком вона мешкає в орендованому будинку загальною площею 588 м2, що розташований у смт. Козин під Києвом.

Усі три авто родини – "Toyota LC 200" 2018 року випуску, "Audi A8" 2016 року випуску та раритетний "ГАЗ 14 Чайка" 1983 року випуску – записані на її чоловіка Олександра Тимошенка. Натомість, із іншого цінного рухомого майна Юлія Володимирівна задекларувала аж вісім ювелірних виробів – це сережки, кільця і намиста з перлинами та коштовним камінням від "Cartier", "Chanel" та інших торгових марок.

У 2019 році Юлія Тимошенко отримала 618 тис. 267 грн заробітної плати за основним місцем роботи у Верховній Раді, 461 тис. 40 грн на виконання депутатських повноважень та 76 тис.143 грн у якості процентів по банківському рахунку. А ось сумарний дохід її чоловіка за 2019 рік склав майже 7 млн 200 тис грн, переважну більшість цих коштів він заробив завдяки підприємницькій діяльності.  На банківських рахунках Юлія Тимошенко зберігає 729 тис. 544 грн, Олександр Тимошенко – 231тис. 435 грн, $20 130 та 116 тис. 803 чеських крон.  Готівкою родина має 830 тис. грн, 175 тис 890 євро та $420 800. Також Юлії Володимирівні мають перерахувати $5 млн 491 тис 489 – як зазначено у декларації, "у вигляді компенсації шкоди, заподіяної політичними репресіями 2011-2014 років, яка отримана в США на стадії досудового врегулювання".

Скандали

1995 р. – Юлія Тимошенко була затримана в аеропорту Запоріжжя при спробі вивезення валюти на загальну суму біля 26 тисяч доларів при тодішньому ліміті на вивезення валюти — 500 доларів.  В результаті проти подружжя Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України ("контрабанда валюти"). У 2002 р. – Києво-Святошинський місцевий суд Київської області ці постанови скасував.

З особистістю Юлії Володимирівни пов'язана ціла низка скандалів. Вона наполегливо рухалася до вершини влади. Продовжує проявляти завзятість і зараз. Ще в 2014 р російські ЗМІ опублікували нібито підслухану телефонну розмову, вірніше, її фрагмент між двома людьми, ідентифікованими як Нестор Шуфрич і Юлія Тимошенко.

У цій розмові екс-прем'єр-міністр нецензурними словами заявляла колишньому регіоналу, що потрібно зі зброєю в руках йти проти "кацапів чортових разом з їх керівником. Висловлювання Нестора Шуфрича з приводу подій в Криму, які розгорталися на той момент, були категоричні - йти разом з сином і зброєю в руках захищати батьківщину.

Подальша заява "леді ​​з косою" стосувалося того, що в разі керівництва нею всіма процесами, Росія не отримала б Крим. Насправді розмова з Нестором Шуфричем була. Але  носила дещо інший характер. І в ній не було цензурщіни. Як стверджує сама Юлія Тимошенко, розмову змонтували. Про те, що їх діалог - підробка, заявляв і екс-регіонал.

За останні декілька роки Юлії Володимирівні неодноразово довелося зустрічатися з виборцями. Її виступи відбувалися в Одесі, Києві та ін. містах країни. Незважаючи на її досить високий рейтинг, в соцмережах досить багато фотожаб, є карикатури і всілякі пости, що висміюють її. 

 

 


 
Скакун Олександр
тимчасово виконуючий обов'язки голови Харківської обласної державної адміністрації
Гунько Наталія
Голова Київської обласної ради
Говорова Олена
Заступник голови Київської міської державної адміністрації
Всі досьє »

Натисніть «Читати», щоб читати
Regionews.ua в Telegram

Читати в Telegram