РФ і США, говорячи про вибори в Україні, сподіваються, що Зеленський більше не буде президентом

Ажіотаж навколо можливих виборів у травні породив не лише конспірологічні теорії, а й змусив серйозно задуматися, наскільки взагалі прогнозованими можуть бути події у країні, яка досі живе у стані війни, та й світі загалом? Чи є логіка у підготовці до виборів і політичного процесу, який за нормальних безпекових умов був би не забаганкою Офісу президента чи вимогою західних партнерів, а цілком природним кроком – поверненням до електоральної нормальності, політичної конкуренції й реалізації права українців на вільне волевиявлення?

Це – базові речі. Їх не треба пояснювати моїй аудиторії.

Але зовсім інша справа – як уперто нам нав'язується ідея, що вибори можна провести вже зараз. Що всі вже на низькому старті і 15 травня українці підуть на дільниці.

Здається, у гравців, які зацікавлені, щоб в Україні відбулися вибори, абсолютно діаметрально протилежні очікування.

Давайте будемо чесні – і Росія, і США, говорячи про вибори в Україні, сподіваються, Зеленський більше не буде президентом. І в Москві, і в Вашингтоні – різні мотиви. Ми про них здогадуємось. В Офісі президента, звісно, думають інакше – і останні слова Володимира Олександровича про те, що він "ще подумає, чи балотуватися", свідчать, що питання не закрите.

За моєю інформацією, США розуміють, що єдиний, хто реально може виграти вибори саме в цих умовах – короткої електоральної кампанії – саме Зеленський. І тому Вашингтон останні місяці не наполягає на їх терміновому проведенні.

Але чому в ОП вважають, що "формула швидких виборів" буде прийнятна для Москви?

Ризикну припустити: навіть якщо з'являться сигнали про перемовини, і Москва нібито "морозить фронт", – це може бути велика пастка. "Розвод", який дорого обійдеться Україні.

Я писав ще торік: одне із стратегічних завдань Росії – посіяти хаос усередині нашого тилу, а потім мобілізувати ресурси й вдарити саме тоді, коли увага суспільства буде розфокусована. Найкраще це зробити саме в пік виборчої кампанії, коли політика, а не армія та не безпека стане темою №1.

Тому навіть якщо Росія дає час проголосувати – треба ще сто раз подумати, якого кота в мішку вона продає. Завдання ворога в цей часовий проміжок – не зміцнити нас, а навпаки розхитати. Можливо, це і є кінцевою метою, яка передбачає швидкі вибори і референдум

В результаті "термінові вибори" можуть наплодити додаткові проблеми, а не вирішити наявні.

Ще два слова про референдум. Він може стати ще більш вибухонебезпечним, ніж тема виборів. Рішення референдуму не мають обов’язкової сили. Але навіть теоретичні обговорення, які зачіпають питання територіальної цілісності, – це саме та тема, яка здатна вбити клин в суспільну дискусію і стати небезпечним тригером для різних цільових груп, зокрема військових.

Я розумію, що зараз знову почалася гра у внутрішньополітичну аудиторію. Подивіться, як лідери думок зараз допомагають "надувати" рейтинг довіри до Кирила Буданова (хоч він органічно тримається на високому рівні). Подивіться, як синхронно з цим "мінусують" Залужного. Подивіться на засилля бігбордів із загалом правильними гаслами від військових підрозділів. Це все ж не про вибори – правда?

Тільки я постійно повторюю хоч і банальне, але очевидне – до виборів ще треба дожити. І головне – провести їх так, щоб нікому не було соромно. Ні за організацію, ні за результат.

Цього року таких виборів не буде.