Дедлайн до червня: чи стане мир реальністю чи імітацією

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що США встановили новий дедлайн для досягнення мирної угоди до початку червня і нашій стороні дуже хочеться зберегти США в процесі…

Напрошуються очевидні запитання:

1. Чому зірвався попередній дедлайн, якщо Україна робила все, що може на зустріч бажанням американської делегації і Президента США? Хто зірвав?

2. Червень якого року? Якщо поточного, то чому червень, а, скажімо, не травень чи липень?

3. Що дасть перенесення дедлайну, якщо тиск посередниками буде здійснюватися й надалі лише на одну зі сторін переговорів, тобто на Україну?

4. Чи будуть нарешті конкретні кроки тиску на російський режим?

5. Чому немає адекватної реакції на терористичні дії РФ, а тепер вже й спроби позбавити базових потреб українців на життя?

6. Що ще має відбутися до червня: просування російських військ в Донецький області аж до її адміністративних кордонів; повне руйнування енергетичної інфраструктури України; масовані вбивства українців, щоб вже були готові "умови для миру"?

7. Якщо такий вже дедлайн, то чому вже зараз не можна укласти угоди стосовно безпекових параметрів? Чи це стане також важелем тиску на Україну (дивний підхід як для посередництва).

8. Чи будуть європейські країни і надалі переважно пасивними спостерігачами, чи все ж таки почнуть грати свою, спільно з Україною, гру?

9. Чи не варто тоді делегаціям зайнятися домашніми справами і не створювати ілюзію переговорного процесу, що начебто успішний?

10. Чому зовсім не йдеться про безумовну зупинку вогню та перемир’я, як передумову будь-яких переговорів, адже це була офіційна позиція США і персонально Дональда Трампа?

І головне запитання: чи такий шлях може дійсно привести до довготривалого миру, чи це буде лише імітація, спрямована на демотивацію партнерів України для підтримки зброєю й ресурсами і одночасно надання російським воєнним злочинцям разом з іншими їх злочинцями-союзниками й надалі вести агресивну війну в Європі?

Читайте також: Світ після порядку. Як цьогорічний Давос допоможе Україні та Європі