Саме час відкривати експорт української зброї

Впевнений, що будуть ті, які скажуть, що я не в своєму розумі, саме зараз порушувати цю тему, коли непередбачуваний господар Білого дому робить одну заяву про допомогу Україні яскравішою за попередню. Але ось у тому й річ, що через хиткість допомоги від США Україна не тільки повинна зуміти диверсифікувати американські поставки, а й починати самостійно заробляти на озброєнні, з метою наповнення бюджету та розширення можливостей з самостійного придбання тих чи інших зразків.

Декілька важливих факторів для розуміння ситуації.

Україна за 3 роки повномасштабної війни змогла зробити неймовірний технічний та технологічний ривок у розвиток свого ВПК. Немислимий в умовах настільки інтенсивної та нерівної війни, але все ж таки поки що недостатній для повного автономного забезпечення української армії і зустрічає низку проблем, пов'язаних зі своїм подальшим розвитком - еволюцією.

Справа в тому, що в 2022 і 2023 році нам не вистачало всіх категорій озброєнь і нам потрібно було все і якомога більше. Але згодом війна почала змінювати свій характер, і низка озброєнь відійшла на задній план, втрачаючи свою актуальність, а виробничі лінії, розвинені за 3 роки, не можуть працювати вхолосту без замовлень від МО. А альтернатива замовленням – експорт, якого немає.

Наприклад, так улюблений нами всіма у перші місяці війни ПТРК "Стугна-П", що спалювала колони російської бронетехніки, зараз не зустріти. Куди зникла "Стугна-П"? Її функціонал частково замінили fpv-дрони та потреба у "Стугні” менша ніж 2 роки тому, а виробничі лінії то робочі, але працюють не на повну потужність. У свою чергу, у цьому ПТРК зацікавлені покупці на Близькому Сході, але продавати їм ми не можемо.

Отже, на прикладі тільки ПТРК "Стугна-П” я, гадаю, зміг пояснити вам необхідність відкриття експорту для низки категорій озброєнь, які ми не можемо зараз виробляти в тій кількості, на яку здатні наші виробничі лінії, тому що немає замовлення від держави, або він занадто малий через неактуальність виробу, а експортувати не можемо, бо не можемо.

Щоб наш ВПК у такій ситуації не стагнував, думаю, доцільним розпочати відкривати обмежений експорт, інакше ми можемо просто занапастити розвиток цілої низки перспективних проектів, які чудово себе показали, але не мають доступу на ринок, за низької внутрішньої потреби та відсутності розвитку через відсутність коштів.

Крім того, саме зараз унікальний момент для витіснення з ринку експорту озброєнь Росії, ослабленої та довіра до озброєнь якої значно знизилася саме війною в Україні. У свою чергу, українське озброєння значно підвищило свою репутацію, і інтерес до нього зріс значно значніше, ніж до 2022 року.

Тому доцільність таких дій назріла та актуальна як ніколи.