Перемога "слуги" Войцехівського на Черкащині: плюси і мінуси для партії Зеленського

Але, на відміну від довиборів у херсонській Каховці на окрузі №184, перемога "зеленого" кандидата Віталія Войцехівського у Черкаській області не була такою вже однозначно прогнозованою. Адже, як з'ясував RegioNews, йому в потилицю дихав досить потужний конкурент.

47% у Войцехівського і несподіваний Іллєнко

За даними Центрвиборчкому станом на 2 листопада, в 197-му окрузі підраховано вже понад 90% бюлетенів. Наявні цифри дають фактичну гарантію отримання депутатського мандата діючому міському голові Золотоноші Віталію Войцехівському. Його результат – майже 47%, тоді як у найближчого переслідувача, самовисуванця Владислава Голуба – близько 26%.

Як і прогнозував RegioNews, основними претендентами на депутатський мандат було четверо достойників: вже згадувані Войцехівський та Голуб, а також "свободівець" Андрій Іллєнко та представник "Євросолідарності", колишній кремлівський політв’язень Роман Сущенко. Фаворити перегонів - Войцехівський та Голуб - в рівній мірі могли претендувати на перемогу. За першим була адміністративна вертикаль та наочна підтримка з боку президента Володимира Зеленського вкупі з досить високою популярністю його як мера Золотоноші. За другим – ресурс коаліції місцевих бізнесових кіл, які контролюють значну кількість "живих" підприємств в області.

Обидва кандидати мають також солідний політичний бекграунд. Войцехівський тричі обирався градоначальником свого міста, освоївши мало не весь український політичний ланцюг: починаючи від Партії регіонів й закінчуючи Блоком Петра Порошенка та "Слугою народу". Голуб, у свою чергу, вже встиг попрацювати у парламенті минулого скликання у фракції БПП. А на парламентських перевиборах-2019 він в цьому ж окрузі №197 зайняв другу позицію після переможця та нинішнього голови Черкаської ОДА Олександра Скічка. Тож Голуб був цілком реальною загрозою для президентської команди.

Втім, великим сюрпризом виявився третій за результатом учасник перегонів. За Андрія Іллєнка зі "Свободи" несподівано для багатьох проголосувало близько 10%, відтак він зміг обійти Романа Сущенка з "ЄС". Причиною тут є досить активна кампанія, яку вів Іллєнко. Бо і для нього особисто, і для партії Олега Тягнибока ця кампанія була можливістю виринути з глибин електоральної пам’яті. І, судячи з результату, їм це певним чином вдалося. Натомість цифри Сущенка пояснюються кволим веденням кампанії, коли здавалося, що кандидат ніби через силу бере участь у перегонах. Плюс явно відчувалася ресурсна обмеженість його штабу – особливо на тлі двох фаворитів, які "заливали" грошима ефіри та мережу зовнішньої реклами.

Що отримує "Слуга народу"

Войцехівський, якого на цих виборах вела пропрезидентська "Слуга народу", вже прийняв свій тріумф і назвав результати виборів "перемогою кожного мешканця наших громад". Але в першу чергу, з огляду на прогнозовані наслідки, це не стільки перемога "зелених" і "громад", скільки особиста перемога самого Войцехівського. Для якого вихід у депутатство – новий щабель політичного зростання з розширенням горизонтів і, водночас, збереженням "під собою" впливу на свою вотчину – Золотоношу.

Про користь, яку принесе ця перемога місцевим громадам, говорити наразі не будемо – новообраний політик цілком здатний розкрити всі принади проєкту чергових "нью-васюків". А от на практичних наслідках цієї перемоги для владної команди слід зупинись більш детально.

Обидві перемоги провладних кандидатів - на Херсонщині й Черкащині - можуть вважатись демонстрацією ефективності владної вертикалі. Партійні функціонери та представники адміністративного корпусу представлять це як козир і аргумент у дискусіях зі скептиками, що сумніваються у потужності президентської політичної сили. На Черкащині це особливо актуально після практично тотальної поразки "слуг" на місцевих виборах у минулому році, коли ключовий орган місцевої влади – обласна рада – опинилася під впливом місцевих аграрних баронів.

Обрання Войцехівського – свого роду сатисфакція для "СН" за понесені у 2020-му втрати. І репутаційно це справді великий здобуток, який дозволить представникам партії Зеленського та Банковій говорити про, як мінімум, збереження популярності, всупереч усім поточним рейтингам і соцопитуванням.

Ризики для влади від перемоги Войцехівського

В той же час однією з вагомих складових перемоги Войцехівського була чи то добровільна, чи то вимушена коаліція із функціонерами "За майбутнє". Поступкою з боку останніх була відмова від висування свого кандидата Євгена Курбета, у якого також були шанси увійти в число фаворитів та тим самим "відкусити" від частини електорального пирога "слуги" Войцехівського.

Плюс до перемоги провладного кандидата доклав певних зусиль мер Черкас, активний член "За майбутнє" та відомий "бандит" Анатолій Бондаренко. І його внесок явно не був зайвим для Віталія Войцехівського. Також існує припущення, що за свою підтримку в окрузі, Бондаренко і "замайбутнівці", за якими – тінь олігархічного дуету Ігоря Палиці та Ігоря Коломойського, претендуватимуть також на вплив на Золотоношу, де нині звільняється позиція мера. Подейкують, що місто на двох вже "розписали" саме Бондаренко і Войцехівський.

Також "слугам" не варто плекати ілюзій щодо самого переможця. Так, сьогодні він виглядає цілком лояльним та слухняним штиком "зеленої" партії. Проте його минуле говорить про схильність до політичного флюгерства й швидкої зміни поглядів відповідно до кон'юнктури. Він неодмінно скористається нинішнім шансом для посилення саме власних позицій, а от чи довго залишатиметься в президентській обоймі і як скоро піддасться спокусам політичної доцільності – велике питання.