UA | RU
18 грудня 2020, 18:30 5629

Після Кернеса: хто претендуватиме на керівництво Харковом

Померлий харківській градоначальник залишив після себе в місті цілу власну команду, але не підготував конкретного спадкоємця. Тому битва у «першій столиці» за головне крісло обіцяє стати виснажливою, тривалою та з багатьма невідомими
Померлий харківській градоначальник залишив після себе в місті цілу власну команду, але не підготував конкретного спадкоємця. Тому битва у «першій столиці» за головне крісло обіцяє стати виснажливою, тривалою та з багатьма невідомими

Повідомлення про смерть в берлінській клініці "Шаріте" Геннадія Кернеса, якого на місцевих виборах-2020 харків’яни обрали мером свого міста вже втретє поспіль та з першого туру, чітко поділило актуальну політичну розстановку сил у Харкові на "до" і "після". Тривала відсутність в місті Кернеса через госпіталізацію в Німеччині й так призвела до розбалансування і помітної невпевненості харківського політикуму та відвертої тяганини із прийняттям ним необхідних у післявиборчий період рішень, про що RegioNews докладно вже писав. Тепер же стало зрозуміло, що після двох днів трауру по померлому боротьба за "першу столицю" тільки розпочинається, а сценаріїв розвитку подій - безліч.

Сценарії посткернесівської ери

Втім, всі варіанти політичного життя Харкова після Кернеса упираються в одне ключове питання – коли насправді відбудуться позачергові мерські вибори. І відповідь на нього також неоднозначна, бо містить як оптимістичний (тобто швидкий) сценарій, так і песимістичний із кількома підваріантами. Вся справа в тому, що для старту дочасних перегонів за крісло міського голови, які призначає виключно Верховна Рада, потрібно дотриматися певної процедури. Спочатку в. о. харківського мера, яким тепер є новообраний секретар Харківської міськради Ігор Терехов, звертається із відповідним клопотанням до парламенту не пізніше, ніж на 15-й день після смерті міського голови, а далі нардепи мають його розглянути не пізніше, ніж у 90-денний термін з дня дострокового припинення мерських повноважень Кернеса у зв’язку із смертю.

В принципі, все зрозуміло, але в площині практичної реалізації такого розписаного в законодавстві алгоритму дій є свої нюанси. Наприклад, ось як прокоментувала ситуацію із призначенням у Харкові нових виборів член Центрвиборчкому Ірина Єфремова: "Ми не знаємо, коли будуть документи, коли буде звернення секретаря до Верховної Ради. З огляду на локдаун, Верховна Рада буде засідати тільки в кінці січня. Можливо, до березня і не приймуть рішення провести вибори". Та додала, що згідно із статтею 5 Виборчого кодексу, позачергові вибори за 60 днів до дня голосування призначаються на березень або жовтень. Тобто, на її думку, реальний розвиток подій - це проведення виборів мера Харкова в жовтні 2021 року.

І це, підкреслимо, чи не найбільш оптимістичний прогноз, адже недавня українська історія знає масу прикладів, коли містами управляли роками градоначальники у статусі "в. о.". Як це було за часів президентства Януковича і з Чернівцями, і з Херсоном, і з Миколаєвом, і з Одесою, і з тим же Києвом після добровільної відставки в 2012-му Леоніда Черновецького. У підсумку, скрізь позачергові вибори вдалося призначити лише у лютому 2014-го після перемоги Революції гідності. Та й при останніх двох президентах в аналогічному завислому стані опинявся не один обласний центр, не кажучи вже про менші міста. Найбільш схожа ситуація із нинішньою харківською спостерігалася у Луцьку: тамтешній мер Микола Романюк раптово помер у лютому 2017 року, а повноцінного його наступника Ігоря Поліщука містяни обрали лише місяць тому, коли в столиці Волині відбувся другий тур в рамках чергових місцевих виборів-2020.

Одним словом, кернесівська команда, яка нещодавно тріумфально пройшла і у міськраду, і в облраду під прапором "Блоку Кернеса – Успішний Харків" ("БКУХ"), впоралася дуже вчасно. Буквально за тиждень до оголошення про смерть Геннадія Адольфовича в німецькій "Шаріте" депутати Харківської міськради встигли заочно привести його до мерських повноважень, що дозволило розблокувати всі нагальні кадрові питання включно із призначенням 12-х заступників міського голови. Ну а, що найголовніше, - обрати вищезгаданого Терехова секретарем міськради. Він тепер буде виконувати обов’язки мера Харкова, і цей його статус "в. о." може затягнутися на роки. Бо в цьому, схоже, зацікавлена не лише осиротіла команда Кернеса, а й Банкова, у котрої наразі немає свого сильного кандидата, який дійсно може розраховувати на перемогу під час нових харківських перегонів.

ТОП-10 кандидатів на мерство

Інший базовий чинник в тому, що померлий харківській градоначальник хоч і залишив після себе в місті цілу власну команду, але геть не підготував конкретного спадкоємця. Тому битва у "першій столиці" за головне крісло обіцяє стати виснажливою, тривалою та з багатьма невідомими. А серед топових кандидатів на мерство – мінімум з десяток добре відомих у Харкові політиків, і їхні шанси за тих чи інших обставин можуть йти як в гору, так і вниз. Тобто говорити про фаворитів і зарано, і навіть контпродуктивно, але назвати претендентів просто на звання "фаворит", вже, в цілому, можна.

Почнемо з Ігоря Терехова, який в якості в. о. мера має певну фору в майбутній передвиборчій гонитві. За його плечима – не лише багатолітня позиція "правої руки" Кернеса, а й тривала робота заступником чи не найвпливовішого в країні харків’янина, чинного голови МВС Арсена Авакова в часи перебування того на посаді очільника Харківської ОДА за президентства Віктора Ющенка. І цей факт також варто враховувати у всіх сучасних розкладах. Однак потенційні можливості – це одне, а ось їхнє вдале використання – дещо інше. Тому спочатку Терехову ще треба доказати, насамперед, виборцям Кернеса, що він – саме той його спадкоємець, який виконає всі обіцянки їхнього померлого кумира.

Тим часом в "БКУХ" є у Терехова чимало амбітних колег. Перш за все, йдеться про вже колишнього голову Харківської облради Сергія Чернова, котрий понад десять років до грудня 2020-го міцно сидів у кріслі обласного спікера та має як своїх протеже у харківській владі, так і шанувальників серед міського електорату. Не менше амбіцій у ще одного харків’янина, прямо дотичного до "БКУХ" - Євгенія Мураєва. В його активі – не тільки медіаресурси, зокрема, телеканал "Наш", важливі політичні зв’язки (недарма ж він на парламентських перевиборах-2019 йшов першим номером списку ахметівської партії "Опозиційний блок") та досить висока популярність у Харкові у проросійському сегменті виборців, а й власна дружина Валерія Мураєва, котра на виборах-2020 стала депутатом Харківської облради від "БКУХ" та отримала в ній віцеспікерський портфель.

На цьому ж електоральному полі присутні, звісно, і представники ОПЗЖ, серед яких кандидатів в мери Харкова – також, як мінімум, троє. По-перше, це - нардеп Олександр Фельдман, який посів у недавній виборчій боротьбі із Кернесом почесне друге місце із результатом в 14,3% голосів, відтак у нього вже точно є, від чого відштовхуватись. По-друге, випробувати долю на мерських виборах у Харкові, за попередньою інформацією, може навіть співголова партії ОПЗЖ Вадим Рабінович, що через особливості власної політичної поведінки здатен перетворити ці перегони на абсолютно непередбачувані. А, по-третє, не забуваймо про того, хто взагалі-то очолює харківських "медведчуківців", тобто про Ігоря Райніна – колишнього голову місцевої ОДА та екскерівника АП Порошенка.

Проте більш ймовірнішою буде не власна участь Райніна у виборах градоначальника Харкова, а всіляка підтримка близької до себе колишньої очільниці Харківщини, а нині нардепа Юлії Світличної. Цього року багато-хто очікував її балотування в харківські мери, де їй прогнозувався високий результат та навіть вихід із Кернесом у другий тур, але вона чомусь від такої прямої конкуренції з Геннадієм Адольфовичем відмовилася. Натомість сконцентрувалася на виборах у місцеві ради, в результаті чого її іменний "Блок Світличної Разом" подолав прохідний бар’єр і до облради, і до Харківської міськради, і до майже всіх менших рад Харківщини. Тепер же їй цілком можна розгорнутися на повну. Тим більше, якщо саме на неї поставить Офіс президента та "Слуга народу", адже попередній висуванець партії Володимира Зеленського, тепер вже ексголова ОДА Олексій Кучер, прямо скажемо, не виправдав надій. Втім, остаточно списувати його в "збиті льотчики" ще не будемо та навіть зауважмо, що за певних обставин він навіть має можливість отримати "другий шанс".

Є ще більш фантастичний варіант – висування в міські голови Харкова одного з найбагатших харків’ян Олександра Ярославського, який дійсно здатен консолідувати навколо себе і місцеві еліти, і харківський електорат. Про його мерські амбіції говорять давно, але досі такі всілякі прогнози жодного разу не здійснилися. Щоправда, якщо до умовляння на таке Ярославського підключяться як окремі його колеги-олігархи, так і Банкова й деякі потужні політичні гравці, його поточні плани можуть зазнати радикальних змін. Ну а той, хто майже на 100% бажає ввійти в одну ріку двічі – це повний "екс" (з точки зору свого нардепства, губернаторства і мерства) Михайло Добкін, який на виборах-2020 один раз вже висунувся в харківські мери, плануючи повернути колись спільний з Кернесом електорат, але таки його змусили знятися. Однак тепер в "спробі №2" руки Добкіна вже точно розв’язані.

Підписуйтесь на RegioNews