UA | RU
03 грудня 2020, 12:30 410

Місцеві коаліціади. Хто контролюватиме новообрану Київську облраду

Обласна рада столичного регіону отримала беззаперечну першість зі скандальності серед усіх інших рад в Україні, обраних 25 жовтня. Адже тут на ґрунті боротьби за крісло голови вже відбулися і протестні демарші фракцій, і силові сутички депутатів з примусовим тестуванням на COVID-19, і навіть протиприродне єднання ідеологічно чужих політсил
Обласна рада столичного регіону отримала беззаперечну першість зі скандальності серед усіх інших рад в Україні, обраних 25 жовтня. Адже тут на ґрунті боротьби за крісло голови вже відбулися і протестні демарші фракцій, і силові сутички депутатів з примусовим тестуванням на COVID-19, і навіть протиприродне єднання ідеологічно чужих політсил

RegioNews продовжує цикл статей, в яких розповідає про те, хто і як формує коаліцію в облрадах, а хто там опиняється в опозиції. Цього разу черга дійшла до вивчення ситуації, що склалася після виборів-2020 на Київщині.

Склад нової Київської обласної ради, на перший погляд, є цілком передбачуваним і таким, що відповідає сподіванням місцевих виборців. Тут якісно представлена партія Петра Порошенка "Європейська солідарність", від якої в облраду увійшли 25 депутатів. Добре попрацювали з електоратом "Слуга народу", чиї висуванці отримали 22 депутатських місця, "Батьківщина" та "За майбутнє" (у обох – по 14 мандатів). А розбавили цю патріотичну компанію 9 депутатів від ОПЗЖ.

Проте створення нової обласної коаліції виявилося не таким вже й простим питанням, адже на загальні політичні аспекти наклалися суто меркантильні прагнення окремих осіб та бізнесгруп, котрі насправді стоять за ними. Що й стало причиною того протистояння, яке ми побачили вже у перший день зібрання першої установчої сесії Київоблради.

Хроніка коаліціади

Ще 20 листопада, коли відбулася перша зустріч, депутатам не вдалося вийти на конкретний сценарій створення коаліції, і сесію було відтерміновано до 25-го. В цей день обриси майбутніх партнерств стали більш відчутними. І дві групи фракцій – з одного боку "За майбутнє" з "ЄС", а з іншого - "Слуга народу", ОПЗЖ та "Батьківщина" - визначилися кожна зі своїм кандидатом.

Перші очікувано висунули лідера "замайбутнівців" Київщини Ярослава Москаленка. Це доволі відомий в області бізнесмен і політик, який за часів Януковича, будучи "регіоналом", увійшов у найбільшу силу та став користуватись репутацією одного з найвпливовіших діячів столичного регіону. Після Майдану Москаленко швидко відновився, переобрався нардепом вже як самовисуванець у "пригодованому" мажоритарному окрузі №96 з центром в Вишгороді та очолив депутатську групу "Воля народу". Проте в 2019-му він програв вибори на своїй же "мажоритарці" висуванці "Слуги народу" Ользі Василевській-Смаглюк.

Іншим кандидатом на очільника Київоблради став як раз представник "СН", перший заступник голови Київської ОДА Олександр Скляров, якого просував нардеп Олександр Дубінський - керівник виборчою кампанією "ЗеКоманди" на Київщині. В бюлетень для голосування було внесено обидва прізвища. Але після таємного голосування з’ясувалося, що Москаленку не вистачило для перемоги всього одного голосу – за нього проголосували 42 депутати замість 43-х. Скляров взагалі отримав 38 "за".

Це голосування зробило наявним кілька констатацій. По-перше, воно виявило, що насправді існує синхронність між "СН", ОПЗЖ та "Батьківщиною". А, по-друге, зробило очевидним факт того, що в цьому таборі є кілька зрадників, які проголосували за Москаленка. І якби не ексцес імені депутата від "ЄС", професійного нотаріуса Олега Іваненка, який з якихось причин не взяв участі у голосуванні, Москаленко би в той день став головою облради. Останній, до речі, намагався повторити голосування по гарячих слідах. Але бенефіціари місцевих "Слуги народу" та "Батьківщини" вивели всіх своїх депутатів з зали. Чим унеможливили зраду окремих свої членів, відтак лідеру фракції "За майбутнє" так чи інакше не вистачило б голосів у той день.

Сесія пішла на перерву аби зібратись знову 27 листопада. І в цей день з самого початку стало зрозуміло, що фаворит вже втратив ініціативу. Судячи з його метушні, провокування скандалів з виведенням з зали нібито хворого на коронавірус депутата з "Батьківщини" Руслана Браславського та апелювання до закону, ініціативу на той момент перехопили його суперники. Дубінський і компанія змогли поставити в "стійло" всіх депутатів неформального коаліційного партнерства, затвердити лояльну до них тимчасову президію та здійснити голосування у той спосіб, який виключав можливу зраду. А саме: кандидатів на голову ухвалили голосувати окремими бюлетенями. І коли за Склярова, якого винесли на голосування першим, коаліціанти під пильним наглядом своїх політичних кураторів опустили в урни 44 бюлетені, стало зрозуміло, що Москаленко програв.

Ідеологія VS шкурний інтерес

Політична та ідеологічна відмінність і навіть протилежність ОПЗЖ та "Батьківщини" у нашому випадку є не більше ніж рудиментарною ознакою, оскільки кланові інтереси бенефіціарів цих політичний сил мають таку ж вагу, порівняно з політичним фактором, як підводна частина айсбергу – відносно його видимої надводної частини. У випадку з київською обласною організацією "Батьківщини", як і з багатьма іншими осередками партії Юлії Тимошенко, за останній рік відбулася суттєва метаморфоза, коли місцевими реальними керманичами стають вже не політичні соратники вічної опозиціонерки, а представники абсолютно конкретних та приземлених до реальності бізнесових угруповань.

Примітно, що київська обласна "Батьківщина" опинилася під орудою родини Засух, які здобували капітал у часи Кучми та Януковича на керівних посадах Київщині та продовжують контролювати великі активи в області й нині. Тому не доводиться дивуватись, що фракція "Батьківщини" в облраді, якою керує син цього славного сімейства Андрій Засуха, злилася у коаліційних обіймах із близькими особисто йому по духу депутатами ОПЗЖ.

"Слуга народу" в цьому симбіозі теж не є надто чужою, оскільки наповнила фракцію великою мірою також діячами попередніх режимів. Дивним в цьому схрещенні кланових ідеологій можна вважати хіба що відторгнення з нього Ярослава Москаленка з його аналогічним минулим у Партії регіонів, голосуванням за "диктаторські закони" та іншими "ништяками", притаманними діячу, що претендує на звання "господар Київщини". За логікою він мав би бути на першій лінії возз’єднання колишніх "регіоналів" із перетворенням обласної ради на тихе болото, де всі мають свій харч.

Феномен Москаленка

Спостерігачі знаходять пояснення такому феномену у надмірних амбіціях самого Москаленка, якому дуже важко дався програш на парламентських виборах-2019 в його окрузі на Київщині, тому посаду голови облради він розглядав як неодмінний атрибут особистої політично-адміністративної реінкарнації. І у здобутті цього крісла вийшов за межі кланової пристойності, чим завдав шкоди інтересам та амбіціям інших спраглих на шляху до владної годівниці.

Москаленко напередодні виборів отримав карт-бланш від власників партії "За майбутнє" на формування команди і ведення кампанії на Київщині, але після її завершення продовжив грати у самостійну гру. І замість того, аби з’єднатися з іншими "пташенятами гнізда Коломойського", якими нафаршировано обласну фракцію "Слуги народу", вдався до альянсу з найбільшою фракцією облради "Європейською солідарністю". Щоправда, політсила Петра Порошенка для Москаленка також далеко не чужа – за часів правління БПП він одноосібно фінансував цілі міські і районні осередки цієї тодішньої партії влади у столичному передмісті.

Цього разу його розрахунок був простим: 25 "багнетів" від "ЄС" та 14 мандатів "За майбутнє" дають стійку конфігурацію у 39 депутатів "За Москаленка". Добрати до ефективного результативного голосування потрібно ще всього-то 4 мандати. І проблем з цим не мало б бути, адже і серед "слуг", і в "Батьківщині", не кажучи вже про добрих старих знайомців в нинішній ОПЗЖ, точно є такі, хто в той чи інший спосіб піддаються стороннім мотиваціям.

Утім, такий розрахунок не справдився з кількох причин. По-перше, не менш амбітним виявився куратор "СН", нардеп Дубінський, який мав цю інтригу в Київській облраді за важливий шанс спробувати себе в ролі серйозного "розводящого" та довести свою політичну ефективність. А, по-друге, слабкими виявилися кілька ланок всередині власної команди Москаленка, що в потрібний момент підставили своєму лідеру підніжку.

Тож на табло – тотальна перемога неформалізованої, але явної коаліції "СН", "Батьківщини" та ОПЗЖ, яка поділила між собою не лише президію облради (першим заступником Склярова стала представниця "тимошенківців" Марина Сапожко, а просто заступником – Валерій Ксьонзенко з ОПЗЖ), а й всі постійні комісії. Проте є всі підстави вважати, що жодної міцної більшості у Київській облраді не буде, натомість її робота відзначатиметься подальшими скандалами і дивними аншлюсами, що виникатимуть в залежності від конкретної ситуації.

Підписуйтесь на RegioNews