"Постапокаліпсис" у Нових Санжарах: без "халявного" 4G, проте з огірками

Карантин закінчився – хай живе карантин

Про те, як зустріли у Нових Санжарах евакуйованих із Китаю, знають не лише в Україні, а й далеко за її межами: прийом був "теплим" не лише через палаючі у невеличкому селищі барикади, а й через "підігрів" зовні. Повністю "збив температуру" лише лікар Євген Комаровський, приїхавши до Нових Санжар та поспілкувавшись із мешканцями. Саме тоді і виявилось, що 400 із 900 учнів Новосанжарського НВК батьки, наступного дня після сумнозвісних подій, не пустили до школи аж ніяк не через коронавірус чи облаштування у селищі обсервації для евакуйованих, а через протести земляків та БТР-и, що цим протестам передували. То чи не паніка української влади спровокувала паніку новосанжарців?

Та як би там не було, вся Україна протягом двох тижнів мала змогу детально стежити за обсервацією. Термін цього карантину сплив через два тижні, а рівно через тиждень Нові Санжари, як і вся країна, мали інший – тритижневий карантин для усіх закладів освіти незалежно від форми власності та сфери управління. А ще через тиждень у селищі припинили працювати Центр культури і дозвілля, бібліотека, перукарні, ринок, заклади громадського харчування, магазини (крім продуктових та із засобами гігієни). Також громаді обмежили доступ до будівель, де розташований виконком Новосанжарської селищної ради. Відмінили навіть прийом громадян з особистих питань у селищній раді та її виконавчих органах, встановивши натомість у вестибюлі приміщення скриньки "Для звернень громадян" та "Для звернень юридичних осіб".

"Ну, хай буде ще й так", – стенули плечима мешканці селища, відчувши себе після "обсерваційних" подій готовими ще й не до такого сценарію.

Фото: poltava.to

Винних нагородять, непричетних покарають

Тих, хто серед позитивів двотижневої обсервації згадує безкоштовний 4G, доступ до якого з’явився у Нових Санжарах, аби евакуйовані безперешкодно могли спілкуватися з родичами, чекає розчарування: станція для високошвидкісного інтернету була пересувною. Отож, сплив термін карантину – закінчився і "халявний" 4G. А він би у нинішньому карантині зайвим не був: хоча б для навчання онлайн.

Та насправді з цим у Нових Санжарах проблем немає: хто з учителів має для проведення подібних уроків технічну можливість вдома – робить це з дому, решта – зі шкільних кабінетів. Скажете, що, мабуть, молодий і прогресивний директор у Новосанжарському НВК? Це справді так. Микола Решетило – директор цієї школи з 1989-го року. А досвід і прогресивність дають змогу об’єктивно оцінити ситуацію і вжити адекватних заходів: ще до офіційного запровадження карантину у навчальному закладі директор ні батьків, ні вчителів у актовому залі для пояснення ситуації не збирав, а проводив збори через систему оповіщення школи, тобто, у радіорежимі. Відпрацьовувати "вісімки" у табелі обліку робочого часу вчителів директор теж не змушує – дітей вчать онлайн зі зворотнім зв’язком, навіть до здачі ЗНО в такому режимі готують. Тим часом, є на Полтавщині школи, де вчителів не просто змушують приходити до школи і відсиджувати робочий час замість проведення хоча б телефонних уроків (є села, де дуже слабкий інтернет-зв’язок), а ще й, аби "не били байдиків", пропонують (звісно, без опції "відмовитися від пропозиції"), навести лад у шкільному дворі чи саду, навіть навколо сільського ставка.

Щодо закриття ринку у Нових Санжарах, то він просто змінив вектор своєї роботи. На відміну від Полтави, де підприємці не знають, як вижити під час карантину – товар на мільйони гривень просто згниває. У Нових Санжарах, з огляду на те, що селище невелике і майже всі один одного знають, з цим значно простіше: "Іване, це – Галя, сусідка твоєї куми. Ринок же зачинили, а я у тебе "на точці" огірків хотіла на окрошку купити… Ага, ти привезеш через 10 хвилин? Так тоді і решту продуктів захопи, і для баби Мані із сусідньої вулиці, та й для куми своєї…". Ось так нічого й не згниває, і прибутки є, ще й ринкового збору платити не треба)

Подібна ситуація і з перукарнями. Або додому майстер прийде, або просто, спустивши жалюзі, замкне двері з середини і впускає клієнтів після телефонного дзвінка. І так, до речі, не лише у Нових Санжарах. Однак це навряд чи можна вважати позитивом – COVID-19 свіжої зачіски та манікюру не боїться, та хто ж цим переймається.

Туалетного паперу не бракує

Чи то обсервація дала зрозуміти мешканцям селища, що запаси гречки та рулонів "Обухівського" ситуації не врегулюють, чи то звикли у Санжарах більше на власні погреби та городи розраховувати, ніж на зовнішнє забезпечення, чи, швидше всього, карантинне сільське життя від звичного не надто відрізняється, але полиці продуктових крамниць у Нових Санжарах не спустошували. Там і круп доволі, і туалетного паперу досить (навіть найдешевшого), на відміну від Полтави. В обласному центрі рівень поставок до, скажімо, супермаркетів мережі "АТБ" виріс на 700%, тож з 18 березня там продають лише до 5 шт/кг товару в одні руки.

І це не дивно, бо, зробивши чималі запаси навіть пива, деякі полтавці з підозрою придивляються і до тих, хто для великої родини купує, приміром, пару кілограмів яблук. Мабуть, і на місці фруктів скоро з’явиться табличка "Товар в дорозі"… Та лімітування продажу продуктів спровокувало ще більший ажіотаж у магазинах мережі "АТБ", не протовпитися і до Маркетоптів. У той же час у супермаркеті "Велмарт" – покупців не більше ніж завжди і на полицях всього вдосталь. Як і у Нових Санжарах.

Виходить, події у невеликому селищі на Полтавщині майже місяць тому стали таким собі щепленням для мешканців? Переживши стрес, новосанжарці проаналізували ситуацію і зробили висновок – страшнішого не буде. Карантин карантином, а весна – за розкладом: треба розсаду сіяти та городи обробляти. Бо, окрім себе, у Нових Санжарах розраховувати немає на кого.