Визнання США територій України російськими, або про скриньку Пандори, що відкриває Трамп

У свою чергу, неназваний співрозмовник видання зазначив, що остаточного рішення з цього питання ще не прийнято, а тому говорити про те, що такий план затверджено і взято на розгляд, зарано. Але стаття, навіть з таким неоднозначним контекстом і відсутністю будь-якої певності, вже наробила галасу як в Україні, так і серед інших країн, що особливо мали чи територіальні проблеми із сусідами.

Адже, якщо уявити, що Дональд Трамп для задобрення Володимира Путіна зважиться на такий крок, то це може бути спусковим гачком для краху не лише міжнародного права та ануляції договорів, що забороняють силове захоплення території інших держав, а й усієї Вестфальської системи світоустрою. Крім цього, Білий дім матиме безліч перешкод, зважись він на такий крок. І першою перешкодою будемо сама Україна.

Україна

Україна ніколи не погодиться з визнанням будь-якої зі своїх територій, тимчасово окупованих Росією, російською. Це незмінна, фундаментальна позиція Києва з 2014 року та проведення мирних переговорів, а також гіпотетичне укладання якихось угод під егідою згоди з окупацією та визнання українських територій російськими просто неможливо.

Президент України Володимир Зеленський нещодавно піддав жорсткій критиці спецпосланника Стіва Уіткоффа відзначивши, що у того немає "мандату обговорювати українські території, тому що ці вони належать українському народу". надії на зміну влади в країні на більш поступливу.

Але навіть у такому разі ті представники офіційної влади, які можуть піти на такі угоди, можуть просто втратити підтримку українців і навіть більше, сколихнути народне обурення.

Сама тема розміну територіями чи визнання захоплених земель російськими в українському суспільстві сприймається вкрай болісно, і за такого рішення можна говорити про гарантоване політичне самогубство того, хто на це піде.

Тому незгода самої України із такою постановкою питання буде першою перешкодою для Білого дому. Але є й інші обставини.

Внутрішньополітична незгода у США

Очевидно, що якщо питання про визнання тимчасово окупованих територій України російськими порушувалося Стівом Уіткоффом, який якраз і є прихильником такої ідеї, то все постає на свої місця. Але ось у тому й річ, що не Віткофф приймати це рішення і ставити підпис під подібним "визнанням".

Загалом у демократичних країнах взагалі відсутній юридичний прецедент визнання захопленої території новим утворенням країни-окупанта. Відсутність правової бази та юридичної послідовності дій у США не дає можливості здійснити таке визнання.

Від'єднані території – так, але захоплені – ні.

Таку правову брилу, що тягне на дно, доведеться проводити через Конгрес і Сенат, де позиції Дональда Трампа значно похитнулися останнім часом, і прийняття рішень на користь такого "визнання” просто ніколи не здійсниться. Тобто для самих США цей процес перетвориться на бюрократичне самокатування з примарним результатом.

Тому тільки з цієї причини Крим російським, який запропонував визнати в рамках переговорів, вже може вважатися профнепридатним.

Але це ще не всі проблеми для Трампа.

Міжнародне право

Чотириста років тому в цивілізованому світі було прийнято фундаментальну систему непорушності кордонів, що говорить про непорушність невтручання у внутрішні справи інших країн, що стала відомою як Вестфальська система світоустрою (установилася після 30-річної війни в Європі 1618-1648 р.р.).

Фактично все міжнародне право та світові інститути базуються саме на цій системі. Наприклад, міжнародне право не дозволило окупованій Вірменією азербайджанській території — Карабаху бути визнаною вірменською. Навіть у такій організації, як ООН, що викликає на свою адресу багато критики, були прийняті резолюції, що підкреслюють суверенні та законні права Азербайджану на захист своєї територіальної цілісності, а саме 822-а, яка закликала до: "негайного виведення всіх окупуючих сил з Кельбаджарського району та інших окупованих районів Азербайджану” та 853-я резолюція, яка закликала до виведення окупаційних військ з Агдамського району, також приймалися 874-ї та 884-ї резолюції, які закликали до виведення окупаційних військ із Зангіланського району.

Таким чином, міжнародне право цілком і повністю на стороні України і, що б не вирішили у Білому домі, це жодним чином не матиме юридичної ваги. Але, якщо припустити, що таке рішення буде прийнято, незважаючи на викладені вище аргументи чомусь "ні”, то тоді спливає четверта проблема, масштаби якої складно буде переоцінити.

Світовий хаос

Уявімо собі, що задля досягнення своїх меркантильних цілей Трамп, в обхід міжнародного права і без узгодження з Конгресом і Сенатом, одноосібно підписує документ, який не має юридичної ваги, але "визнає” статус Криму як російської території. Такі дії будуть спусковим гачком для каталізації всіх конфліктів, причетних до територіальних питань. Так, нульова юридична вага документа, але для прикриття агресії та реваншизму цього буде багатьом цілком достатньо.

Трамп стане показовим прикладом реваншистських режимів, що в нинішніх реаліях дозволено все. Захоплення території сусіда через якийсь час може бути визнане твоїм правом і за це ти не понесеш ніякого покарання.

Територіальні конфлікти пронесуться у всьому світі. Китай заявить свої права на Тайвань, В'єтнам, Філіппіни та інші країни регіону, які вважає своїми історичними територіями, причому заявить силою, а не дипломатією. Загостриться ситуація на кордоні Пакистану, Індії та КНР. Таджикистан знову розв'яже прикордонний конфлікт із Киргизстаном. Буквально вся Африка вибухне локальними конфліктами. Венесуела вторгнеться в західну Колумбію і таке інше.

Трамп може відкрити скриньку Пандори, закрити яку йому не вистачить сил усієї армії США. Пообіцявши стати президентом, при якому він закінчить усі конфлікти, 47-й президент США якраз веде весь світ до масштабної світової війни, яка складатиметься з безлічі складових частин, як пазл, які об'єднуються в одну змістовну мозаїку.

І на шляху такого сценарію якраз стоїть питання про визнання хоч однієї тимчасової окупованої української території російської. Якщо це станеться, дороги назад із неминучого світового хаосу вже не буде, і замість того, щоб увійти в історію, Дональд Трамп має всі шанси до неї вляпатися.