Дивно, що якась частина українців все ще чекає на проривні перемовини в Женеві

Женева, до речі, – цікаве місце для перемовин. Нагадаю, що процес урегулювання між Україною та Росією почався саме в Женеві ще у квітні 2014-го року. Так само за безпосередньої модерації США. Які потім "дипломатично" зʼїхали, що дало старт "нормандському формату" (Франція, Німеччина, Росія, Україна).

Приїзд на нинішні перемовини Мединського – зайвий маркер, аби розуміти, що політичного рішення у Москві зупиняти війну нема. Там досі впевнені, що ще мають ресурси дотиснути нас, що ще мають час розклоти Європу і що маючи підтримку Китаю, можуть грати з Трампом в піжмурки скільки завгодно.

Переговорний трек почнеться тільки тоді, коли лінія фронту перестане бути динамічною і наступ по усій лінії буде зупинений. Це – перший маркер. Маркер два – коли росія ухвалить рішення скорочувати власне нафтодобування, бо вони вже й так почали працювати з мінімальною маржею. Третій маркер – якщо відбудеться "силовий" вилов усього тіньового флоту, який дрейфує в нейтральних водах (понад 200 танкерів). Четвертий – санкції мають отримати всі без винятку фінансові установи і банки РФ. І пʼяте. Коли путіна військові почнуть підштовхувати до чергової "часткової мобілізації". Це означатиме, що з планами у них не виходить зібрати 30-35 тис. на місяць.

Всі ці очевидні і практичні речі можуть прокласти дорогу до умов зупинення бойових дій. В мирну угоду з росією я досі не вірю.

Весна дасть можливості для кращих тактичних диспозицій. Вважаю, що пік тиску на Україну ми вже пройшли.