Військовий досвід на держслужбі: абсурд, що веде до тоталітаризму

Рафінований ідіотизм – до держслужби допускати кандидатів лише з військовим досвідом. Уміння вбивати/воювати не може замінити ні професійну компетенцію, ні вузькопрофільну фаховість, ні громадянську позицію.

Держава повинна робити рівно навпаки: цінних професіоналів БЕРЕГТИ від війни, а не пропускати крізь її м'ясорубку. Цивільно-галузева компетенція НЕ МАЄ і не повинна мати ніякої прив'язки до армійщини. Чим цінніший фахівець – тим світськіший і цивільніший він має бути. Особливо в країні, яка претендує на членство в ЄС, бо саме членство в ЄС вимагає світську людину на посаді міністра оборони, і це правильно.

Вимагати у держслужбовця наявності військового досвіду – це кричуще порушення всіх прав і логік. Політична влада не може бути владою колишніх військових – бо саме так постають антиправові, антигуманні тоталітаризми в погонах. Адже військо побудоване на діяметрально антагоністичних до конкурентної демократії засадах: не маєш права мати власну думку, мусиш сліпо виконувати наказ, навіть безглуздий.

У безправній країні свавільного примусу й відлову військова служба вже давно перестала бути проявом патріотизму. А, як показує світова практика, найуспішнішими є якраз технократичні уряди.

Парадокс: якби норми цього закону застосувати до теперішньої верхівки – то скільки придворних уключно з царем могли би окупувати найвищі вершини влади?