Мендель і Карлсон: чому Зеленський сам винен у цьому інтерв'ю

Політичне життя в Україні не припинилося у зв’язку із повномасштабною війною. Так, було певне призупинення процесу, зокрема, у 2022 році, коли ситуація виглядала справді критичною, коли російські війська стояли у передмісті Києва. Але – окупанти були витіснені звідти, і з того літа столиця перебуває у відносній безпеці.

А згодом стало зрозуміло, що у відносній безпеці перебуває і сама держава – як незалежне утворення (у яких кордонах, точніше, з якою територією, підконтрольною центральній владі – це питання важливе, але все-таки номер два). Тож і влада, і опозиція поступово повернулися до політичної боротьби.

Звісна річ, боротьба ця відбувається, зважаючи на дві ключові обставини. Перша – війна на території України все-таки триває, хоч і далеко, десь в районі Малої Токмачки. Друга – тривають на території України і класичні пострадянські фінансові махінації, від яких після втечі Віктора Януковича і заміни його шісток у владі на фахівців (на кшталт Яресько чи Супрун) ми поступово почали забувати. Тож ці два фактори так чи інакше впливають на політичне життя України зразка 2026 року.

Мендель та її квазісенсація

Історія з Міндічгейтом уже стала повноцінною частиною цього життя, вкорінилася, набула ознак стабільного явища, почала створювати меми. Словом, без історії з "Династією" вже нікуди. Але в останні дні ситуація в Україні посилилася ще двома кроками – як з боку влади, так і з боку, назвемо це так, псевдоопозиції.

Колишній голова Офісу Президента (власне, перший, хто працював на цій посаді) Андрій Богдан отримав "подарунок" від свого колишнього шефа у вигляді санкцій. А цей тиждень розпочався із квазісенсації – інтерв’ю ще однієї колишньої, експрессекретарки президента Юлії Мендель відомому персонажу Такеру Карлсону.

Тут варто уточнити, чому ми вважаємо усе сказане нею саме квазісенсацією. Причин тут є цілих дві. По-перше, усі ці історії в Україні давним-давно почули, обговорили і забули. І про наркотики, і про нарцисизм (автор цієї статті про характер ще майбутнього президента чув від осіб, які спілкувалися з тим ще у КВН-часи; правдивими були ті розповіді чи ні – не знаю, але на диво збігаються зі словами Мендель), і про усе інше.

А по-друге – слова Мендель це лише слова. До того ж, скажемо акуратно, це слова джерела, яке навряд чи можна сприймати аж таким достовірним, аби довіряти йому на усі сто. Це, повторю, слова. Але ще у одній старій мудрій книжці було сказано (і з тих пір нічого краще ніхто не написав): "За справами їх пізнаєте, а не за словами". От будівництво в котеджному містечку "Династія" - це, таки так, не слова, а справи. А все те, що набалакала Карлсону Мендель…

Відповідь на "указ"?

Усе це потрібно було лише двом категоріям споживачів такого продукту – росіянам і американським MAGA-популістам. І ці категорії інтерв’ю Мендель сповна використали. Український блогер Денис Казанський навіть написав про "бенефіс" пані Юлії в Z-каналах у напівзакритому для росіян Telegram’і.

Тож кому це вигідно і навіщо усе це було – цілком зрозуміло. Кремль пропустив неприємний і болючий удар у випадку із парадом 9 травня. Йдеться про той самий указ Зеленського, який дозволяв його, парад, провести. Тож довелося чимось відповідати. От Юлія Мендель і стала в нагоді.

Звісно, як сам "указ" Зеленського, так і антизеленське інтерв’ю Мендель – це лише слова, пустопорожні балачки. Але в тім-то й річ, що зараз така політика, що слова давно стали реальним інформаційним приводом. Той же Дональд Трамп, за усіх його неприглядних справ, повернувся до Білого дому винятково на словах. Та є у цій історії один важливий момент, повз який ми не можемо пройти.

Першопричина – сам президента

Справа в тому, що Мендель – далеко не перша "колишня" із нинішньої влади, хто раптом почала пхати палиці в її, влади, колеса. Тут і колишній "головслуга" по Київській області Олександр Дубінський, який, працюючи в медіасвіті, активно допомагав Володимиру Зеленському прийти до влади – а тепер сидить у СІЗО і нагнітає звідти відверто антизеленську риторику. І Мар’яна Безугла, яка поки що на волі, але теж поступово змінила свою риторику. І вже згаданий Андрій Богдан. І, звісна річ, Юлія Мендель.

Усі ці люди – різні, різного калібру, масштабу, важливості й значення. Та пов’язує їх усіх одне. Вони – це породження політичного проєкту "Володимир Зеленський". Якби не було цього проєкту, якби Зеленський не пішов у президенти і не став главою держави – вони б так і залишилися там, де були наприкінці 2018 року.

І це стосується не тільки їх, а і тих же фігурантів Міндічгейту, "акціонерів" "Династії", Єрмака-Чернишова-Цукермана і багатьох інших. Усіх їх привів до чи прямо у владу – саме Зеленський. А тепер вони платять йому ось чим – кримінальними справами, злитим компроматом (якщо правда, що Богдан дійсно замішаний у цій історії з "плівками") чи отакими от інтерв’ю. Чому ж усе це відбувається? Чому та сама Мендель, яка із палаючими очима фотографувалася із президентом, тепер розказує про цього "нарциса-кокаїніста-ведмедя грізлі"?

Та тому, що усі ці персонажі – це люди, які не мають жодних цінностей і принципів. І йшли вони у владу, як ми тепер усі бачимо, винятково з метою поживитися. От і поживилися. Хто напряму, а хто – "продаючи" тепер себе антизеленським "журналістам", бо на цьому можна заробити гроші. Вибачте за порівняння, але навіть у випадку із Януковичем такого не було – щоб його колишні речники давали такі інтерв’ю. А тут…

Тож у всіх цих історіях Володимир Зеленський може звинувачувати лише одну людину. Ту саму, яку звати Вова. І, як би його медіаприслуга не намагалася викручуватися, прикрутити до цього імені прізвище "Путін" не вийде. Бо це зовсім інший Вова. Той самий, який і став першопричиною усіх нинішніх скандалів.