Суди над зрадниками. Хто з відомих колаборантів уже отримав покарання
Втім, не всі засуджені за співпрацю з ворогом відбувають покарання. Багато зрадників отримують заочні вироки, як, наприклад, нинішній гауляйтер окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо, якому суд призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.
RegioNews вирішив нагадати про долі кількох відомих зрадників України та розібратися, чому декому з них поки вдається уникнути покарання.
Цивільні колаборанти
Серед засуджених за співпрацю з ворогом багато цілком пересічних цивільних людей, які опинившись на тимчасово окупованих територіях, вирішили піти на співпрацю з ворогом, щоб отримати певну владу та гроші.
Про один з яскравих подібних прикладів днями повідомив Офіс генпрокурора. У деокупованому Куп'янську за державну зраду до 13 років ув’язнення засуджено місцевого жителя, який співпрацював з окупантами. Історія доволі типова: чоловік свого часу вийшов на пенсію, а до того був працівником дорожньо-транспортної служби України при органах міліції. Втім, після початку тимчасової окупації частини Харківщини у 2022 року, чоловік добровільно пішов на роботу до окупантів, зайнявши посаду інспектора так званої дорожньо-патрульної служби.
В його обов’язки входило перевіряти документи на блокпостах, а також оформлювати ДТП. Як тільки Куп’янськ деокупували, колабораціоніст втік до Харкова, де проживав у своїх знайомих. У квітні 2023 року йому було заочно повідомлено про підозру, а вже влітку цього року чоловіка затримали, відправивши до СІЗО. І ось днями він отримав заслужене покарання.
І це непоодинокі випадки, коли за рішенням суду виносяться реальні покарання громадянам України за співпрацю з окупантами. Наприклад, у жовтні 2023 року у Вінниці за державну зраду до 15 років в’язниці з конфіскацією майна було засуджено жителя Бахмута, який влітку 2022 року добровільно став членом агентурної мережі, яка діяла у Донецькій, Луганській, Миколаївській, Запорізькій та Одеській областях. Цю мережу, до речі, організував колишній міліціонер з Криму, а самі агенти за винагороду збирали розвідувальну інформацію, передаючи її ворогу. Слідство довело, що засуджений напередодні початку оборони Бахмуту минулого року, збирав інформацію про місця дислокації українських військових та їхньої техніки. Згодом ці відомості потрапляли до окупаційних військ, які використовували їх для артилерійських та ракетних ударах по військовослужбовцях ЗСУ. Згодом чоловіка затримала СБУ за місцем проживання і доправила на Вінниччину, де він і отримав 15 років ув’язнення.
Загалом агентурні мережі, які створюють росіяни, стосуються не тільки залучення до них деяких цивільних українців. Українські спецслужби за останні роки викривали навіть своїх високопоставлених співробітників, що виявлялися зрадниками, працюючи на росію.
Справа ексгенерала Шайтанова
Ще до початку повномасштабної війни, навесні 2020 року, контррозвідка СБУ затримала на той час генерал-майора Служби безпеки України Валерія Шайтанова. Його підозрювали у державній зраді, адже за даними слідства Шайтанов був завербованим агентом фсб росії.
Фото: Офіс генпрокурора
Сам Шайтанов був досить відомою фігурою в українській спецслужбі. Наприклад, саме він був одним з керівників групи спецпідрозділу "Альфа", яка штурмувала Будинок профспілок 18 лютого 2014 року під час Революції гідності. Тоді під час штурму загинули кілька майданівців. Вже після зміни влади в країні наприкінці зими 2014 року Шайтанов не лише залишився працювати в СБУ, але й отримав генеральське звання. Також ЗМІ писали про те, що навесні 2014 року, коли росія почала агресію на Донбасі, саме Валерій Шайтанов, як представник спецпідрозділу "Альфа", вів переговори з одним з ватажків терористів Олександром Ходаковським. Восени 2015 року Шайтанов був керівником операції із затримання на той час заступника голови Дніпропетровської ОДА Геннадія Корбана.
І от навесні 2020 року виявилось, що, за даними слідства, Шайтанов є агентом фсб з позивним "Бобиль", який перебував на агентурному зв’язку з таким собі полковником фсб Єгоровим, який працював у Департаменті контррозвідувальних операцій 1 служби фсб. Цей підрозділ спеціалізувався на плануванні та здійсненні розвідувальних і диверсійно-розвідувальних акції в Україні та інших державах.
Тоді ж в СБУ заявили, що в обов’язки завербованого Шайтанова входило планування та здійснення терористичних актів в Україні, а за це фсб обіцяло йому 200 тис. доларів та паспорт громадянина рф. Також Шайтанову приписували те, що саме він планував вбивство добровольця та керівника миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, який воював проти окупантів на Донбасі, Адама Осмаєва. У росії останнього навіть підозрювали у замаху на путіна.
Замах же на самого Осмаєва та його дружину Аміну Окуєву, яка також була доброволецею АТО, вперше був здійснений у червні 2017 року в Києві. Проте, тоді подружжю вдалось вижити. Втім, наприкінці жовтня 2017 року на Київщині на них був здійснений вже другий замах. Тоді був обстріляний автомобіль в якому їхав Осмаєв з Аміною Окуєвою. Від отриманих пострілів жінка загинула, а сам Осмаєв отримав вогнепальні поранення, але вижив.
У свою чергу Шайтанов, за версією слідства, також зливав російським спецслужбам обставини проведення деяких операцій в зоні АТО та ООС, що були до 2020 року, а також вербував старших офіцерів спеціальних та розвідувальних органів України для роботи на фсб. Можна припустити, що самого Шайтанова спецслужби рф завербували ще за часів Януковича, адже на той час російські спецслужбісти часто "обмінювалися досвідом" з українськими колегами і фактично почувалися в Україні, як вдома.
Влітку 2023 року Валерія Шайтанова було засуджено до 12 років в’язниці за державну зраду і закінчений замах на скоєння терористичного акту. Як виявилося вже після повномасштабного вторгнення рф наприкінці зими 2022 року, в українських спецслужбах на керівниках посадах є досить багато "шайтанових".
Агент Кулініч
Однією з найбільш резонансних справ щодо боротьби з агентами росії в СБУ є затримання за обвинуваченням у державній зраді колишнього очільника СБУ у Криму Олега Кулініча. Свою посаду він отримав восени 2020 року, а вже через тиждень після 24 лютого 2022 року, коли росіяни окупували більшу частину півдня України, президент звільнив Кулініча з посади голови СБУ у Криму. Влітку 2022 року його затримали за підозрою у державній зраді.
Вже після завершення розслідування у кримінальному провадженні, що проводило ДБР, виявилось, що Кулініч був довіреною особою Володимира Сівковича – колишнього заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони України, який з 2014 року переховується у росії. До речі, влітку 2022 року Сівковичу також повідомлено про підозру у держзраді. Так от Кулініч, за версією слідства, активно співпрацював зі створеним фсб та Сівковичем так званим "політичним офісом", завданням якого було впроваджувати "потрібних людей" до різноманітних державних та правоохоронних органів. Звісно, що такі "потрібні люди" зрештою так чи інакше працювали на спецслужби росії. Також Кулінічу потрібно було за завданням кураторів вести розвідувально-підривну діяльність проти України, а ще підбурювати громадян України до держзради.
Проте, найголовніше, що за версією слідства, Олег Кулініч заздалегідь знав про те, що росіяни здійснять напад на південь України з тимчасово окупованого Криму. Проте, ретельно приховував цю інформацію від вищого керівництва СБУ. Більше того, коли наступ окупантів вже почався, Кулініч взагалі не вживав ніяких заходів, щоб захистити південні області країни, а також навмисно не повідомляв своєму керівництву про реальний стан справ на півдні України. Примітно, що під час вторгнення рф 24 лютого 2022 року сам Кулініч втік до Києва. Зараз він перебуває у СІЗО, очікуючи на вирок, а його справу влітку цього року передано до суду.
Загалом Кулініч був досить важливим елементом у підривній діяльності росіян проти України. За версією правоохоронців він мав протягти на посаду одного з керівників СБУ ще одного ймовірного агента рф – Андрія Наумова.
Ексгенерал Наумов, що втік за кордон
Отже ще однією "великою рибою", яку підозрюють у державній зраді, є колишній начальник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрій Наумов, який буквально за кілька годин до повномасштабного вторгнення росії залишив межі України. Свого часу Наумова називали ледь не другою людиною в СБУ, адже такий вплив він мав, очолюючи УВБ спецслужби. До речі, наприкінці березня 2022 року президент Володимир Зеленський у своєму відеозверненні заявив, що Наумова позбавлено звання генерала через те, що він виявився зрадником. У червні 2022 року Наумова було затримано правоохоронцями Сербії через контрабанду незадекларованих цінностей. Тоді ж сербська сторона отримала запит на екстрадицію Наумова, але цього досі не сталося. Ба більше, наприкінці вересня сербський суд призначив Наумову один рік в’язниці за відмивання грошей. Тож в найближчий рік експосадовець СБУ навряд чи буде доставлений до України.
Цікавим у історії з Наумовим є й те, що він фактично пов’язаний з тим самим Олегом Кулінічем – ексголовою СБУ у Криму. Справа в тому, що навесні 2023 року ДБР оприлюднило перехоплену розмову іншого підозрюваного у держзраді Володимира Сівковича з Кулінічем. Так от вони обговорювали спробу пролобіювати на посаду першого заступника голови СБУ саме Наумова, який мав псевдонім "Мисливець". На щастя цього не сталося, а сам Наумов лишився навіть посади начальника ГУ внутрішньої безпеки СБУ влітку 2021 року. Проте ДБР влітку 2022 року вказувало на те, що Наумов міг передати російським спецслужбам інформацію щодо систем безпеки у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, а ця інформація становить державну таємницю. Справа в тому, що до свого приходу в СБУ у 2019 році Наумов очолював державне підприємство "Центр організаційного-технічного та інформаційного забезпечення управління зоною відчуження". Тому можна припустити, що саме на цій посаді він збирав дані про систему безпеки у зоні ЧАЕС. Поки ж проблема полягає в тому, що колишнього генерала українські правоохоронці не можуть притягнути до відповідальності, адже він, як вказувалось, сидить у в’язниці в Сербії. І це непоодинокий випадок, коли підозрюваних у державній зраді колишніх представників влади в Україні наразі неможливо притягнути до відповідальності.
Топ-зрадники у росії
Одним з найбільш одіозних серед цієї когорти є колишній народний депутат Андрій Деркач. Ще восени 2022 року його оголосили у розшук за підозрою у державній зраді. Подейкують, що Деркач втік з України ще до початку повномасштабного вторгнення, і перебуває в росії. Влітку 2023 року НАБУ у співпраці із САП завершили розслідування щодо Андрія Деркача, прийшовши до висновку, що протягом 2019-2022 років екснардеп отримав від спецслужб рф понад 500 тис. доларів за ведення підривної діяльності проти України. Наприклад, він у публічній площині працював на дискредитацію іміджу України у світі, а також докладав зусиль, щоб погіршувалися дипломатичні відносини між США та Україною, а ще ускладнював інтеграцію України до ЄС та НАТО.
Фото: Facebook Андрій Деркач
Слід зазначити, що батько Андрія Деркача, нині покійний Леонід Деркач, проходив службу у КДБ СРСР. З 1998 до 2001 року він був головою СБУ. Тому можна припустити звідки "ростуть" зв’язки Андрія Деркача зі спецслужбами рф. До речі, коли у 2006 році Андрій Деркач став президентом "Енергоатому" за дивним збігом обставин, а можливо і ні, в той самий час віцепрезидентом компанії був той самий Олег Кулініч, який зараз очікує на вирок суду у звинуваченні в державній зраді.
Сам же Деркач, як нещодавно заявили українські правоохоронці, входив до злочинної групи, яку в Україні організувала російська розвідка. Йдеться про так звану "справу Дубінського". Саме чинного нардепа Олександра Дубінського в листопаді СБУ затримала за підозрою у державній зраді.
Фото: Олександр Дубінський/Facebook
Так от, за версією слідства, Дубінський разом з Деркачем мали вказівки від спецслужб росії розхитувати суспільно-політичну ситуацію в Україні, а також працювати на підрив іміджу України у світі. Одним з прикладів є ціла низка прес-конференцій під час яких Деркач заявляв про те, що син чинного президента США Джо Байдена Хантер начебто вів в Україні корупційну діяльність, коли був одним з членів ради директорів української енергокомпанії Burisma Group, яка належить міністру часів Януковича Миколі Злочевському.
Вже згаданому Дубінському також оголошено про підозру, але на відміну від Деркача, його затримали і він вже перебуває у СІЗО поки продовжується досудове розслідування.
Отже, як бачимо роботи в українських правоохоронців ще дуже багато, коли йдеться про державних зрадників України. Роками росія створювала агентурні мережі в Україні, до яких входили не тільки цивільні, але й високопосадовці різних рівнів з різних державних структур. І якщо ті агенти, які перебувають в Україні, можуть бути затримані та засуджені за держзраду, то є і багато випадків, коли ці держзрадники знаходяться за кордоном.
Ба більше, якщо вони перебувають у росії, як той самий Деркач чи Сівкович, повернути їх до України наразі практично неможливо. Не забуваймо і про те, що ще кілька років тому підозри у державній зраді були оголошені, наприклад, колишнім міністрам оборони України Павлу Лебедєву та Дмитру Саламатіну. Перший очолював Міноборони з 2012 до 2014 року, а другий був його попередником, керуючи міністерством протягом 2012 року, а до того очолював "Укроборонпром". Наразі і Лебедєв, і Саламатін перебувають у розшуку, переховуючись у росії.
Таку ж підозру у державній зраді, нагадаємо, отримував ексочільник уряду України Микола Азаров. Янукович взагалі за рішенням суду ще у 2019 році отримав 13 років за державну зраду, але у в’язниці не сидить саме через те, що переховується у росії.
Крім того, за наявною інформацією, у росії зараз переховується колишній голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, а один з лідерів ОПЗЖ Вадим Рабинович – в Ізраїлі.
Як бачимо, українські правоохоронці та суди може й не надто швидко але працюють та виносять вироки зрадникам. Втім, далеко не всі отримують реальне покарання. Поки вдається уникнути відповідальності тим, хто встиг втекти за межі України. Чи то ще до початку повномасштабного вторгнення, що характерно для багатьох високопоставлених колаборантів, чи втікав уже з окупаційними військами від ЗСУ.
В той же час наразі тисячі справ стосовно колаборантів зараз на стадії розслідування і дуже важливо, щоб і ці справи не "потонули" у бюрократичній рутині. Адже суспільство вимагає справедливого суду для всіх, хто співпрацював з окупантами.
