До Дня журналіста: Зміни для ЗМІ, очікування та реальність

Сьогодні, 6 червня, українські журналісти відзначають своє професійне свято. Хочеться побажати важливого – любити свою роботу. Це не завжди легко в ЗМІ. Адже тут потрібно не просто застосовувати свої навички – ти маєш знайти свою стихію, «свою» редакцію.

З одного боку, хочеться побажати колегам не захоплюватися пірнанням у політику, ідеології та протистояння – непогано все ж зберігати холодну голову. З іншого, й не бути поверхневими в тому, про що пишеш.

Згадати, що таке насправді журналістська солідарність. Класична. Та, яку викликають не однакові погляди, а однакові мотиви. Адже можна проголошувати одні й ті самі погляди, цінності та симпатії, але для когось мотивом є власна позиція, а хтось виконує замовлення. Висловлюючи підтримку окремому ЗМІ чи журналісту через спільну позицію в загальних питаннях, можна неусвідомлено стати частиною певної кампанії. Професійно – це стати на захист представника протилежних поглядів, якщо він послідовний, об’єктивний і має підтвердження своїх слів.

Не можна не відзначити, як багато змінилося за останніх півтора року. Майдан вселив у багатьох журналістів надію, що медіа справді стануть четвертою владою, зможуть контролювати тих, кто керує країною, що двері для них будуть скрізь відчинені. Політики періодично підгодовували ці ілюзії, обіцяючи долучати журналістів то до люстрації, то до роботи Антикорупційного бюро, то до формування органів влади тощо.

2014 рік та половина 2015-го показали: легко не буде. Більше того – не хочеться визнавати, але з’явилася неприємна й неправильна звичка думати про наслідки того, що хочеш сказати. Вперше, мабуть, за всю історію об’єкти журналістської уваги – нинішні/колишні політики/чиновники/олігархи – показали, що теж уміють оперувати словом. Так критика влади перетворилася на «розхитування ситуації/спробу дестабілізувати ситуацію/підрив державного авторитету», «цензура ЗМІ» – «особливі вимоги воєнного часу», дописи на тему кризи в Україні – «емоційне нагнітання, що заважає еволюції українського суспільства» тощо.

Звісно, ми повинні ототожнювати державну владу з державою. Адже влада ця вибрана нашим народом. Але журналістам повинно вистачати і здорового скепсису, щоб розуміти – інтереси представника влади й інтереси держави – не зовсім одне й те саме.

RegioNews публікує в хронологічному порядку найбільш резонансні епізоди «постмайданного» періоду за участі журналістів, а також суперечливі владні рішення, що стосуються діяльності ЗМІ.

І ще: робота журналістів у воєнних умовах, у зоні АТО, безперечно, супроводжується найбільшою кількістю випадків порушень прав журналістів. Однак журналіст на війні, як і солдат, щоденно перебуває під загрозою загибелі, перебуває свідомо. Він не чекає від ворогів-терористів ні гуманізму, ні поваги до якихось моральних цінностей. Обмеження ж у тому, що можна повідомляти з побаченого в зоні бойових дій, а що ні, не є цензурою - це банальні заходи з безпеки, захисту від ворога. Тому ми не зупинятимемося на цій темі, якій присвячено вже чимало обговорень. Нас цікавить прихована боротьба зі ЗМІ, там, де її не чекають і там де йдуть розмови про закон і демократію.

ПОБИТТЯ ГЛАВИ НТКУ

березень 2014

18 березня 2014-го депутати від «Свободи» Ігор Мірошниченко та Богдан Бенюк увірвалися до кабінету гендиректора НТКУ Олександра Пантелеймонова, із застосуванням сили та лайки змусили написати заяву про звільнення.

Коментар, НСЖУ та Незалежна медіа-профспілка України:

«Національна спілка журналістів України, Незалежна медіа-профспілка України засуджують незаконні дії народних депутатів Верховної Ради України від фракції «Свобода» по відношенню до гендиректора Національної телекомпанії України Олександра Пантелеймонова. Законодавством передбачена процедура цивілізованого звільнення гендиректора НТКУ, так само передбачена і відповідальність, включно з кримінальною, за самоуправство, побої, порушення трудових прав особи. Від будь-якої влади ми вимагаємо діяти по закону. Переконані, що на народних депутатах лежить особлива відповідальність за дотримання закону, прав і свобод громадян. Діючи інакше, ви опиняєтесь в одному стані з зовнішнім агресором, нехтуючи тими цінностями, які відстоював Майдан». 

  ЗАКОН І ХУЛІГАНИ  ПРОТИ ГАЗЕТИ «ВЕСТИ»

липень 2014

5 липня 2014 група невідомих у масках вчинила погром у редакції газети «Вести» в Києві, закидавши її димовими шашками і камінням. Був поранений охоронець офісу.

Раніше, у травні, підрозділ податкової міліції Міністерства доходів і зборів України спільно з Держфінмоніторингом України заблокував рахунки ТОВ «Вісті Мас-Медіа» і його директора Ігоря Гужви. За даними правоохоронців, йдеться про ухиляння від сплати податків і відмивання коштів.

У виданні перевірку і звинувачення назвали політичним тиском.

Коментар, Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович:

«Я засуджую цей напад і закликаю владу провести повне розслідування, щоб виявити і притягти винних до відповідальності», – наведено в документі слова Міятович.

СПИСОК ТОМЕНКА

липень 2014

Народний депутат України Микола Томенко звернувся до Держкомтелерадіо із запитом, в якому повідомив, що в інформаційному просторі України присутні ЗМІ, які, на його думку, систематично поширюють сепаратистські матеріали. В листі народного депутата, зокрема, наданий перелік українських філій відомих російських видань, які, за його переконанням, розповсюджують матеріали, що пропагують російську доктрину розвалу України, закликають до повалення конституційного ладу, продовження та поглиблення агресії, розпалювання війни, ворожнечі, ненависті тощо. Держкомтелерадіо повідомляє, що буде реагувати на запит Миколи Томенка, проте поки не розголошує переліку згаданих ним видань.

Як зазначив директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо Богдан Червак, Держкомтелерадіо разом із СБУ, іншими правоохоронними органами та громадськістю уже здійснює заходи щодо недопущення розповсюдження в Україні різноманітної сепаратистської, антиукраїнської та антидержавної преси. Зокрема, Службою безпеки України відкрито низку кримінальних проваджень стосовно видань, які час від часу з’являлися на Донбасі та поширювалися в інших регіонах України.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ЦЕНЗУРИ. ЗАКОН №4453А

серпень 2014

 12 серпня 2014 р. Верховна Рада України у першому читанні підтримала урядовий законопроект №4453а «Про санкції». (Зареєстровано 8 серпня, 14 серпня –  пройшов друге читання, 10 вересня – підписано Президентом.) Цим законом серед іншого передбачене закриття ЗМІ без рішення суду. Серед видів санкцій, які можуть бути застосовані, є:

• заборона або обмеження ретрансляції теле- та радіоканалів;

• заборона користування радіочастотним ресурсом України;

• обмеження або припинення діяльності засобів масової інформації та інших суб’єктів інформаційної діяльності, в тому числі, в мережі Інтернет;

• обмеження або заборона виробництва або розповсюдження друкованої продукції та інших інформаційних матеріалів;

• обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

За загальним правилом, рішення про застосування санкцій приймає РНБО за поданням Верховної Ради, Президента, Кабміну, НБУ або СБУ. Рішення РНБО вводиться в дію указом Президента України. Перед голосуванням прем’єр Арсеній Яценюк запевняв, що цей законопроект є адекватною відповіддю на російську агресію, і в нього не викликала сумнівів норма про можливість РНБО закривати ЗМІ.

Представниця ОБСЄ з питань свободи медіа Дуня Міятович: «Я закликаю членів Верховної Ради відмовитись від положень законопроекту, які несуть небезпеку для свободи слова та плюралізму і суперечать зобов’язанням перед ОБСЄ зі свободи вираження та свободи слова... Я повністю розумію стурбованість уряду України, з приводу національної безпеки, у зв’язку з триваючим конфліктом, але це не повинно виправдовувати непропорційне обмеження свободи вираження думок і свободи засобів масової інформації. Ці заходи, включені в законопроект, є явним порушенням міжнародних стандартів і, таким чином, безпосередньо обмежують вільний потік інформації та ідей – поняття, що лежить в основі свободи слова та вільних ЗМІ. Цей законопроект нівелює прогрес України в розвитку свободи слова».

Міятовіч також висловила своє тверде переконання у тому, що у важких та складних ситуаціях, таких, які переживає зараз Україна, свобода ЗМІ та плюралізм думок повинні бути захищеними.

«Всі громадяни повинні мати право доступу до всієї можливої інформації, незалежно від її джерел, без втручанні із боку влади і незалежно від географічних чи політичних кордонів, отож ці загальновизнані права людини і демократичні процеси повинні бути підтверджені і підсилені» – додала Міятовіч.

Інститут Медіа Права, Україна: «На нашу думку законопроект про санкції суперечить Конституції, законодавству України, а також чинним міжнародним договорам України й демократичним стандартам. Зокрема, розробники законопроекту «для невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України» пропонують забороняти не лише іноземні але й українські засоби масової інформації без судового рішення Такі обмеження і заборони будуть накладатися Радою національної безпеки та оборони України і по суті автоматично вводитися в дію указом Президента України. Таким чином, РНБО отримує функції де-факто судової інстанції, що зможе суттєво впливати на суспільні відносини та реалізацію прав громадянами».

Інститут Медіа Права закликає народних депутатів України вилучити зі тексту законопроекту положення, що надають право обмежувати чи припиняти діяльність засобів масової інформації та інших суб’єктів інформаційної діяльності, в тому числі, в мережі Інтернет; обмежувати чи забороняти виробництво або розповсюдження друкованої продукції та інших інформаційних матеріалів, а також заборонити діяльність партій, рухів та інших громадських об’єднань та фондів.

Національна спілка журналістів України, Незалежна медіа-профспілка та Комісія з журналістської етики висловлюють своє обурення намірами Уряду та більшості народних депутатів запровадити цензуру в Україні під виглядом захисту національних інтересів.

«Україна вже мала негативний досвід, коли під виглядом боротьби за національні інтереси планувалося встановлення диктаторського режиму. Тоді прийняття «законів 16 січня» призвело до масштабних протестів в Україні. Тепер же, таке «законотворення» не тільки не допоможе у боротьбі із зовнішнім ворогом, але й призведе до внутрішнього розколу у суспільстві. Розуміємо бажання влади розробити швидкі у застосуванні механізми реагування на загрози національним інтересам і національній безпеці. Але демократичні цінності вимагають і демократичного управління в державі, навіть якщо для їх реалізації потрібен час і зусилля. Уряду не потрібно придумувати новий механізм – достатньо звернутися до відпрацьованої практики країн Європейського Союзу. Натомість, запропонований законопроект наділяє РНБО – орган, який відповідно до закону здійснює лише координаційні функції – повноваженнями абсолютної влади в Україні. Ніхто не може узурпувати державну владу в Україні, навіть, або особливо, прикриваючись благими намірами захисту нацбезпеки.

Вважаємо, що така спроба влади впровадити антиконституційний закон – це не що інше, як цинічне і свідоме намагання перетворити журналістику на пропагандистську машину, яка висвітлюватиме виключно позицію влади, позбутися неугодних поглядів і організацій, незалежних засобів масової інформації».

Репортери без кордонів:

«Міжнародна організація Репортери без кордонів засуджує драконівські обмеження на свободу інформації, передбачені у проекті закону, який український парламент затвердив в першому читанні сьогодні. Прийняття запропонованого закону дозволить Раді національної безпеки і оборони (РНБО) придушити поширення будь-яких національних або міжнародних засобів масової інформації або заблокувати будь-який сайт на основі захисту «безпеки і національних інтересів», не звертаючись до суду. Складений урядом Законопроект №4453 був зареєстрований у парламенті лише 8 серпня, за чотири дні до першого читання. У пояснювальній записці до нього коротко сказано: «Законопроект не вимагає консультації з громадянським суспільством».

«Остаточне прийняття цього законопроекту означатиме значний відхід від свободи інформації в Україні, – каже Йоган Бір (Johann Bihr), голова представництва RWB у Східній Європі та Центральній Азії. – Він дає РНБО надмірні повноваження для застосування найширших форм цензури на основі надзвичайно незрозумілих критеріїв і без гарантій».

Ми закликаємо парламентарів відхилити цей законопроект у другому читанні, адже він несумісний із владними зобов’язаннями щодо захисту свобод. Наголошуємо на вимозі міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, про те, що кожне обмеження діяльності медіа повинне за всіх умов бути «необхідним» та «пропорційним».

Йоган Бір наголосив, що прагнення захисту національної безпеки не може виправдати нападу на конституційне право на свободу вираження.

Міжнародна організація Freedom House:

«Пропонований законопроект дає РНБО драконівські та недоречні повноваження для закриття та заборони медіа, а також телекомунікаційних мереж за розмитими критеріями та без належного контролю», – вважає президент Freedom House Девід Кремер (David J. Kramer).

За його словами, у цьому проекті закону недотриманий баланс між безпекою та правами людини. Він може призвести до неприпустимих порушень фундаментальних прав, переконаний експерт.

«Freedom House закликає Раду встановити законодавчі рамки із найвужчими можливими заборонами стосовно медіа та свободи вираження, а також забезпечити ефективний законний нагляд, – заявляє Кремер. – Рада повинна також залучити громадянське суспільство до цих важливих дебатів стосовно способів захисту національних інтересів та гарантування демократії».

Виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк:

«В законодавстві достатньо положень, які регулюють ситуацію із загрозою нацбезпеці, або із закликами до агресії, або із закликами до повалення конституційного ладу. Ці положення прописані, зокрема в Конституції і застосовуються на практиці... Є певна процедура, яка схвалюється міжнародними організаціями. Скажімо, порушується кримінальна справа і рішення ухвалює суд. Якщо рішення приймає бюрократична установа – президент, РНБО – це не демократично. Не можна це виправдовувати патріотизмом або чимось іще. У нас дійсно багато загроз і викликів, але російські медіа можна здолати чинними процедурами. Законопроектом про санкції влада засвідчила, що наразі не здатна вести діалог із медіа-спільнотою, не розуміє, наскільки потужним інструментом є журналістика у воєнний час».

Колишній член Нацради з питань телебачення та радіомовлення, представник України в керівному комітеті з питань інформаційного суспільства та медіа в Раді Європи Лариса Мудрак:

«Міжнародні організації рекомендували Україні іти таким шляхом: виокремити причини того, чому російська пропаганда є небезпечною для суспільства саме зараз. Фактажем мають бути зокрема висновки експертів. І далі, після остаточного рішення суду мають бити виписані чіткі дефініції, що є інформаційною агресією, і як на неї реагувати. І лише після цього потрібні зміни до законодавства про те, яким чином рухається процес заборони того чи іншого медіа»

Депутат Микола Княжицький. «В умовах фактичної війни нам потрібно захищати інформаційний простір. Але виписані в законі методи є недосконалими, і дійсно можуть бути використані для зловживань посадовців. Є чимало більш ефективніших способів регулювання українських та закордонних медіа»

Нардеп, голова комітету свободи слова у ВР 8 скликання Вікторія Сюмар:

«Цей закон є спробою легалізувати цензуру як один з інструментів воєнного часу. Рішення РНБО – це достатньо серйозно. Але я б хотіла, щоб були внесені зміни до законопроекту, аби положення щодо обмеження роботи ЗМІ діяли лише на момент АТО. Адже норма про закриття ЗМІ абсолютно недемократична… І виправдовувати її складно. Так, ЗМІ нині часто розпалюють конфлікт. У разі ж його припинення залишати подібні можливості за політиками – це проблема».

Незалежна асоціація телерадіомовників (НАМ) розкритикувала законопроект «Про санкції», що «уможливлює диктатуру під приводом захисту національних інтересів».

Асоціація правовласників і постачальників контенту (АППК) закликала депутатів парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації з проханням виключити з урядового законопроекту «Про санкції» норми про цензурування інформаційного простору України.

Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП) звернулася до Президента з проханням врахувати вимоги галузі у випадку прийняття Верховною Радою проекту закону №4453а або ж скористатися правом вето.

На думку видавців, прийняття Законопроекту є надмірним обмеженням демократичних свобод з огляду на те що:

1) щодо ЗМІ в Україні достатньо існуючих правових механізмів для боротьби із проявами сепаратизму чи іншими зазіханнями на територіальну цілісність, економічну самостійність чи законність. Аби припинити будь-які порушення у ЗМІ, достатньо відповідально виконувати чинні Закони.

2) зазначений законопроект всупереч Конституції України запроваджує напівтоталітарний зразок застосування санкцій (у тому числі до ЗМІ), що суперечить самій суті демократичних перетворень, за які наразі бореться вся Україна.

3) уведення будь-яких недемократичних обмежень, необхідних для подолання наслідків зовнішньої агресії, має здійснюватись тимчасово та виключно з метою протидії такій агресії. Натомість законопроект необмежений строком дії та може бути застосований з будь яких підстав.

Інтернет Асоціація України (ІнАУ):

«Законопроект №4453а наділяє Раду національної безпеки та оборони України безпрецедентними (такими, що не мали аналогів у історії незалежної України) повноваженнями. У порівнянні з цим законопроектом «диктаторські» закони Януковича від 16.01.2014 року можна назвати «взірцем» демократичного законодавства. ...Такий підхід руйнує всю правову систему держави, оскільки створює паралельну позасудову систему покарань за ті чи інші дії резидентів України.

...Що ж до обсягу повноважень, які за цим законопроектом отримує РНБО, то вони практично безмежні у економічній сфері та у сфері свободи слова.

...Позасудове обмеження гарантованих Конституцією прав громадян України є нічим іншим, як намаганням узурпації влади, на яку не наважувалися навіть представники режиму Януковича. Замість курсу на євроінтеграцію Законопроект пропонує модель авторитаризму. Задля запобігання створенню неконтрольованих позасудових каральних механізмів, які знищать не лише правову систем держави, але й надію на поліпшення інвестиційного клімату в Україні, просимо Вас врахувати наші пропозиції та направити Законопроект на доопрацювання».

Громадська ініціатива «Реанімаційний Пакет Реформ»

«Законопроект № 4453а «Про санкції» слід доопрацювати до його остаточного прийняття. Покликаний створити рамки для накладення санкцій щодо країни-агресора, законопроект надає право Президенту та РНБО, всупереч Конституції та міжнародним зобов’язанням України, суттєво обмежувати права громадян України. Зазначені положення слід вилучити із законопроекту №4453а до його остаточного ухвалення як закону».

Максим Буткевич, проект «Без кордонів» Центру Соціальна Дія; Євген Захаров, Харківська правозахисна група; Олександра Матвійчук, Центр Громадянських Свобод; Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини; Аркадій Бущенко, Українська Гельсінська спілка з прав людини; Олег Мартиненко, Центр досліджень правоохоронної діяльності; Тетяна Мазур, Amnesty International в Україні; Володимир Чемерис, Інститут Республіка:

«Прийняття його (законопроекту, – ред.) у запропонованій редакції може становити загрозу реалізації прав і свобод громадян України не меншу, ніж сумнозвісні «диктаторські законопроекти 16 січня». Адже законопроект надає невиправдано широкі повноваження Раді національної безпеки та оборони при Президентові України на необмежений період часу. Підстави для запровадження санкцій є досить розмитими, а подекуди – просто абсурдними (як-от «факти порушень Загальної декларації прав людини»). Такі формулювання розширюють коло потенційних об’єктів санкцій до невизначеності і відкривають широкий простір для зловживань. Окремо варто вказати на невичерпність переліку санкцій, адже закон надає право впроваджувати «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом».

Із зазначеного вище постає, що законопроект №4453а «Про санкції» суперечить Конституції та чинному законодавству, а також міжнародним зобов’язанням України.

З огляду на реальну загрозу «виростити нового дракона», проти якого ми боролися на Майдані, ми закликаємо народних депутатів не ухвалювати запропонований законопроект №4453а «Про санкції» та відправити його на доопрацювання».

НІ РАДА, НІ УРЯД, НІ ПРЕЗИДЕНТ НЕ ВІДРЕАГУВАЛИ І НЕ ВРАХУВАЛИ ЖОДНОГО З ЦИХ ЗАУВАЖЕНЬ. НАПЛЮВАВШИ НА ДУМКУ ВСІХ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ, ЯК УКРАЇНСЬКИХ, ТАК І ЗАКОРДОННИХ. БІЛЬШЕ ТОГО – ЧЕРЕЗ ДОШКУЛЬНУ УВАГУ ДО ЦЬОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ ТА ШКВАЛ КРИТИКИ, РАДА ЗБРЕХАЛА ГРОМАДСЬКОСТІ, ЗАЯВИВШИ, ЩО ПОВЕРНЕТЬСЯ ДО ЗАКОНОПРОЕКТУ НЕ РАНІШЕ ВЕРЕСНЯ І ВНЕСЕ ЗМІНИ, ТАКИМ ЧИНОМ, ОЧЕВИДНО, ПРАГНУЧИ ВІДВЕСТИ УВАГУ І ВГАМУВАТИ СКАНДАЛ. ОДНАК ПІСЛЯ ЦЬОГО ЗАПЕВНЕННЯ РАДА ШВИДКО ТА ЗЛАГОДЖЕНО УХВАЛЮЄ ДОКУМЕНТ У ДРУГОМУ ЧИТАННІ 14.08.14 – ЧЕРЕЗ ДВА ДНІ ПІСЛЯ ПЕРШОГО ЧИТАННЯ, І НЕ ВНОСИТЬ НІЯКИХ ЗМІН, ЯКІ Б ТОРКАЛИСЯ УТИСКІВ ЗМІ.

«Віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський заявив, що Верховна Рада України взяла час до вересня для доопрацювання урядового законопроекту № 4453а «Про санкції», прийнятого у першому читанні 12 серпня, повідомляє видання «Апостроф». «Для того щоб відповісти на всі питання, парламенту необхідний час. Для цього існує процедура – першого читання, другого читання … На внесення пропозицій у депутатів є два тижні. У будь-якому разі документ буде готовий до другого читання не раніше, як у вересні», – сказав Руслан Кошулинський.

...Члени Комітету з питань свободи слова та інформації підготували зміни до законопроекту «Про санкції», відповідно до яких всі статті про заборону діяльності ЗМІ повинні бути вилучені. Голова Комітету Микола Томенко повідомив, що він вніс підготовлені колегами поправки до Комітету з питань національної безпеки та оборони, що готує законопроект до другого читання», – усе це виявилося відвертою неправдою. 

Попри всі аргументи, 10 вересня законопроект був підписаний президентом.

 ЯРЕМА VS "ZIK"

вересень 2014

У вересні 2014 року журналістка програми антикорупційних розслідувань «Наші гроші» Аліна Стрижак заявила про погрози щодо неї та її родини після підготовки сюжету про Генеральну прокуратуру України (на той час глава В. Ярема).

На початку вересня Аліна Стрижак почала готувати програму про заступників Генерального прокурора України Віталія Яреми. Зокрема, в одному із сюжетів йшлося про Анатолія Даниленка, родина якого вивела із державної власності 140 гектарів водойм на Київщині через фірму «Солтанівка-каскад». Сюжет також розповідав про маєток пана Даниленка в селі Хлепча.

«За кілька днів до виходу програми мені на пошту надійшов лист, написаний начебто від колеги-журналіста. У ньому йшлося про те, що «колега» не може зустрітися зі мною особисто, однак має інформацію про одну публічну людину. У листі були додані файли,які виявились вірусом. Наступного дня до мого додому прийшов невідомий чоловік та погрожував мені і моїй родині. Потім порадив не займатися розслідуваннями», – розповіла Аліна Стрижак.

У повідомленні на сайті проекту «Наші гроші» також було зазначено, що це перший випадок, коли хтось з колективу розслідувальної програми отримав погрози.

ПОБИТТЯ ВАСИЛЯ ЧЕРЕПАНІНА, РЕДАКТОРА «ПОЛІТИЧНОЇ КРИТИКИ»

вересень 2014

23 вересня невідомі у камуфляжній формі напали та завдали тяжких травм редактору журналу «Політична критика», викладачу кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія» (КМА) Василю Черепаніну. Інцидент стався близько 19.15 на трамвайній зупинці біля входу до станції метро «Контрактова площа» у Києві. Кілька чоловіків раптово напали на Василя Черепаніна і почали жорстоко бити на очах у перехожих. При цьому вони голосно звинувачували його в сепаратизмі.

«Міліція прибула із великим запізненням, тож нападників не було затримано. Василь Черепанин дістав важкі тілесні ушкодження – численні забої та перелом кісток обличчя. Він пов'язує цей напад зі своєю професійною діяльністю», – зазначають представники VCRC.

Василь Черепанін – кандидат мистецтвознавства, керівник Центру візуальної культури, організатор численних наукових конференцій, публічних дискусій та художніх виставок. Серед останніх подій, співорганізованих Василем Черепанином – міжнародна конференція Ukraine: Thinking Together за участі Тімоті Снайдера, Івана Крастева, Агнєшки Холланд, Пола Бермана та інших провідних інтелектуалів світу, а також серія заходів під час «Відкритого університету Майдану».

Як відзначила викладачка КМА, журналістка «Громадського телебачення» Наталка Гуменюк, пан Черепанін разом з відомим адвокатом Тімоті Снайдером організовував конференції на підтримку України для світових інтелектуалів, а польська «Політична критика» (Krytyka Polityczna) разом зі Славеком Сєраковським з грудня збирала підписи для відкритих листів на підтримку України в головних виданнях світу. За інформацією пані Гуменюк, Василь Черепанін намагається організувати переклади книги бритаських журналістів про кримінальний режим Володимира Путіна.

Наталка Гуменюк, журналіст «Громадського телебачення»:

«Радикали вони тому й радикали, що як справжні невігласи кричать безпідставні й асурдні вигуки про сепаратизм, так само, як у "ДНР" чи Кремлі, що усі кияни – "правосєкі"... Як казав Міхнік, радикали вони всюди радикали. Вони вважають, що мають право на насильство і самомуд. Особливо, коли перехожі мовчать. Але найбільше застереження, що в цих умовах люди в камуфляжі, які б'ють університетського викладача в центрі столиці, можуть відкрутитися вже не революційною, а воєнною необхідністю».

Центр візуальної культури вимагає від правоохоронних органів «невідкладно розслідувати цей напад, а також припинити злочинну бездіяльність стосовно агресивних молодиків, які прикриваються війною в Україні для втілення власної людиноненависницької ідеології».

СПИСОК ЗАБОРОНЕНИХ ТЕМ

жовтень 2014

В РНБО захотіли ввести заборону на висвітлення в ЗМІ певних тем. Про це заявив заступник керівника інформаційно-аналітичного центру РНБО Володимир Польовий під час брифінгу у четвер, 2 жовтня. Такий намір в РНБО пояснили необхідністю забезпечити національну безпеку України.

«Нам треба бути готовими до зміни рамок, до зміни правил гри, до змін законодавства. Робота ця ведеться, вона непроста», – сказав Польовий.

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ ТА ПОРОШЕНКО VS «ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА»

жовтень 2014

У жовтні 2014 р. Державний концерн «Укроборонпром» та Міністерство оборони України подали судовий позов на тижневик «Дзеркало тижня. Україна», автора тижневика Дмитра Менделєєва та активіста-волонтера батальйону «Азов» Світлану Зварич.

Крім того, президент України Петро Порошенко дав доручення Генеральному прокурору Віталію Яремі «у разі підтвердження наявності складу злочину за ознакою підриву обороноздатності держави, притягнути до відповідальності автора статті про продаж зброї та військового майна, яку було викладено на сайті інтернет-видання «Дзеркало тижня». Така реакція викликана матеріалом про зловживання під час торгівлі зброєю. Представників влади не зупинило навіть те, що у своїх висновках автор статті не був голослівним, а посилався на документи.

Національна спілка журналістів України, Незалежна медіа-профспілка України,Рух «Стоп цезурі!», ГО «Телекритика», Інститут Масової Інформації, Громадська організація «Центр UA»:

«Ми наголошуємо, що прагнення покарати журналіста – це повернення до тоталітарної політичної культури. Нагадуємо, що Віктор Янукович, намагаючись встановити авторитарний режим, прагнув запровадити кримінальне покарання для журналістів. Але бурхлива реакція журналістської спільноти і громадянського суспільства змусила тодішню владну команду відступитися. Однак бачимо, що нинішні можновладці, які отримали посади під гаслами боротьби за демократію, не засвоїли сумні уроки і хочуть повторити помилку своїх попередників.

Ми підкреслюємо, що поширення суспільно важливої інформації є невід`ємною складовою демократичного суспільства. Політики, урядовці, державні структури є максимально відкритими до критики суспільства, тож зобов’язані не тільки звітувати про свою діяльність, а й реагувати на критику в медіа, караючи корупціонерів, а не журналістів.

У державних структур, урядовців, політиків є можливість публічно та відкрито реагувати на критику – зокрема, й на шпальтах «Дзеркала тижня», як і будь-яких інших видань. Там вони мають змогу доводити, що поширена інформація, на їхню думку, не відповідає дійсності. Те, що президент Петро Порошенко одразу став на бік державних структур, не тільки не спонукавши державні структури на конструктивну публічну відповідь, а навіть не чекаючи судових рішень, – ставить під сумнів його відданість принципам свободи слова та відкритості влади.

Ми також наголошуємо, що ні економічна криза, ні війна, яку не оголошено, не можуть бути причиною для приховування від суспільства інформації про зловживання з боку чиновників. Ми закликаємо президента Петра Порошенка і керівництво двох вищезгаданих державних структур провести належне розслідування зловживань, викритих журналістами, дати конкретну та аргументовану відповідь і відмовитися від прагнення покарати автора матеріалу та припинити свої наміри тиснути на свободу слова в Україні».

МІНІСТЕРСТВО «ПРАВДИ»

грудень 2014

В українському парламенті у вівторок, 2 грудня 2014 р., ухвалено рішення про створення нового органу під назвою міністерство інформаційної політики з метою «протистояння грізній пропагандистській машині Росії». Уряд призначив Юрія Стеця, близького союзника президента Петра Порошенка, а також голови департаменту інформаційної безпеки Національної гвардії України, очолити нове міністерство.

3 грудня новопризначений міністр інформаційної політики Юрій Стець на круглому столі в «Українському кризовому медіа-центрі» презентував проект положення про Міністерство інформаційної політики. Низка пунктів цього документу передбачають втручання в професійну діяльність журналістів. На це звернули увагу присутні на круглому столі журналісти, медіаексперти та народні депутати.

Зокрема, з-поміж основних завдань міністерства – здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю ЗМІ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Передбачено, що Міністерство, з-поміж іншого:

• розроблятиме та затверджуватиме державні стандарти телевиробництва;

• здійснюватиме державну реєстрацію друкованих засобів масової комунікації та інформаційних агентств;

• вестиме Державний реєстр ЗМІ;

• запобігатиме нанесенню громадянам України шкоди через неповноту, невчасність та невірогідність інформації та застосування маніпулятивних інформаційних технологій;

• розроблятиме та затверджуватиме стандарти професії у сфері медіа та інформації;

• проводитиме спеціальну перевірку осіб, які претендують на державні посади; • призначатиме на посади директорів, заступників директорів, головних редакторів державних ЗМІ

• забезпечуватиме свободу слова в Україні

Міжнародна федерація журналістів (МФЖ) і Європейська федерація журналістів (ЄФЖ) стривожені створенням державного органу з контролю інформації та засобів масової інформації в Україні. ЄФЖ і і МФЖ піддали критиці рішення про створення нового органу, попередивши, що це сприятиме подальшому придушенню свободу засобів масової інформації в країні. Журналістські федерації закликали уряд України поважати свободу засобів масової інформації та права журналістів і скасувати своє рішення про нове міністерство.

«Ніяких додаткових дій не повинно бути здійснено без всебічних консультацій з медійною спільнотою та журналістськими спілками», «Не боріться з пропагандою з допомогою пропаганди», – заявили Міжнародна федерація журналістів і Європейська федерація журналістів

Після оголошення про створення міністерства деякі українські журналісти і активісти організували акції протесту перед будівлею парламенту. Вони критикували парламент за поспішне рішення без громадського обговорення та консультацій з журналістами і організаціями громадянського суспільства.

Медіа-експерт та головний редактор «Телекритики» Наталя Лігачова

«Міністерство інформації на чолі з Юрієм Стецем може стати гальмівним фактором для свободи слова в Україні. Політики не повинні втручатися у функціонування медіа-простору в Україні.

Чи повинна держава займатись інформаційною безпекою? Так, безумовно. Але чи потрібно для цього створювати міністерство інформації? Якраз у демократичних країнах є нормою, що чиновники не повинні займатись інформаційною політикою. Держава не повинна займатись будь-якими сферами культури та інформації, де мова йде про цінності. Усім цим має займатись суспільство».

Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович:

«Україна зробила чимало позитивних кроків в області свободи ЗМІ та свободи слова. Необхідно продовжувати йти в цьому напрямку, а не відступати від принципів свободи ЗМІ, вводячи такі явища, як міністерство інформації. Я впевнена, що українська влада почує голос журналістів і громадянського суспільства і стримає свої амбіції. Свобода ЗМІ має вирішальне значення для забезпечення та просування прав людини, не в останню чергу за часів кризи. Оскільки міністр Стець згадав про балканський досвід воєнного часу, то подібні структури не створювалися там під час воєн, а були залишками комуністичної системи. Ті з них, які не були негайно закриті, несли відповідальність за деякі з найгірших випадків пропаганди».

Американське інтернет-видання Mashable.com критикує створення міністерства інформполітики в Україні та порівнює його з міністерством правди з антіутопії Джорджа Орвелла 1984.

Репортери без кордонів, міжнародна організація, Крістоф Делорьє

«Ми виступаємо рішуче проти Міністерства інформації. Якщо уряд візьме керівництво інформаційною політикою, це стане основним кроком назад і відкриє шлях серйозним ексцесам.

У демократичному суспільстві ЗМІ не повинні регулюватися державою. Створення міністерства інформації є найгіршю відповіддю на серйозні виклики, зякими зіштовхується уряд».

Тетяна Ніколаєнко, головний редактор видання Insider

«Дорога команда Порошенко, прагнення до абсолютної влади в цій країні означає фінал кар'єри. Якщо ви створите це міністерство «правди», рейтинг президента завалиться так само стрімко, як він виріс взимку цього року. Ви не зможете виграти з ним інформаційну війну, бо створенням самого міністерства ви даєте російській пропаганді нескінченні посилання на Геббельса й Оруелла».

Оксана Романюк, виконавчий директор Інституту масової інформації та представник «Репортерів без кордонів»:

«Уряд хоче контролювати, по-перше, повідомлення медіа, а по-друге, доступ до повідомлень».

Тетяна Котюжинська, юрист та член Комісії з журналістської етики:

«Держава, яка починає обмежувати медіа у деталях, не зупиниться на чомусь одному. Так само як ворога-агресора не можна заспокоїти певною територією, бо він піде далі. Так само і державна пропаганда: ніколи не зупиниться. Я не знаю такого факту, коли б пропаганда призвела до чогось хорошого».

«Воно (Міністерство інформаційної політики, - авт.) було створене в абсолютно незаконний спосіб, незаконно затверджене його положення. В абсолютно цинічний спосіб було записано, що все це не потребує громадського обговорення, оскільки, буцімто, вже все враховане. Перераховані були ті ГО, які виступили проти. А в урядовому документі написано, що вони всі за».

"ЕСПРЕСО TV " ДІСТАЛОСЯ ЗА ПУТІНА

грудень 2014

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення оголосила попередження ТОВ «Голдберрі» (цифровий ефірний телеканал «Еспресо TV») за пряму трансляцію виступу президента Російської Федерації Володимира Путіна перед Федеральними зборами 4 грудня. Відповідне рішення Нацрада ухвалила на засіданні 18 грудня. Санкцію до каналу застосовано за порушення статті 6 закону «Про телебачення і радіомовлення» («Неприпустимість зловживання свободою телерадіоорганізацій») в частині заборони використання ТРО для «пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження»; а також за порушення статті 28 закону «Про інформацію» («Неприпустимість зловживання правом на інформацію»), яка вказує, що «інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини».

НАЦРАДА ПОПЕРЕДЖАЄ

січень 2015

Попередженням «Інтеру» за нашумілий «сепаратистський новорічний вогник» Нацрада не обмежилася. Вона рекомендувала всім телеканалам зайнятися самоцензурою на показ людей, «які підтримують агресію проти України». Крім того, Нацрада також звернулася до парламенту з проханням дати їй повноваження замість попередження телеканалам відразу штрафувати їх або навіть позбавляти ліцензії на три місяці без рішення суду.

Політолог Михайло Погребинський:

«Мене це не дивує, оскільки діячі, які раніше боролися за свободу слова, а тепер прийшли до влади, давно дали зрозуміти, що свобода слова існує тільки для них, а тих, хто займає «неправильну» позицію, треба обмежувати. Я був упевнений, що зараз «Інтер» не закриють. Це був попереджувальний постріл для того, щоб залякати всі телеканали. Але це тільки початок. Надалі будуть закривати всіх, хто не злякається і буде мислити «неправильно». І з законами ніхто рахуватися не стане».

Політолог Вадим Карасьов:

«Я б назвав це не боротьбою зі свободою слова взагалі, а боротьбою з «Інтером», що зайняв позицію підтримки Порошенка і критики Яценюка. Це своєрідне продовження олігархічно-медійної війни, яку ми спостерігали з весни. Однак у всьому цьому є небезпечна тенденція – приймати рішення, виходячи не з законів, а з «думки громадськості». Що таке «громадськість»? Якась фейсбучна група, організована кимось? Єдиною громадськістю в даному випадку може бути громадськість медійна, якій необхідно організуватися і виробити кодекс, за яким ЗМІ будуть працювати. А маніпуляція думкою випадкової «громадськості» несе ризики для свободи слова, оскільки її легко використовувати для тиску на редакційну політику ЗМІ».

НАЦРАДА: ПЕРЕВІРКИ ТА ШТРАФИ

січень 2015

У січні Нацрада попросила СБУ і ГПУ перевірити телеканали з невідомими або «офшорними» власниками. «Тоніс» буде в цьому списку, канал «112» буде в цьому списку, «Добро» буде в цьому списку. По всіх каналах з невідомими власниками буде прохання провести фінансові перевірки. Є канали, які запрошують багато гостей, реклами мало, зарплати виплачуються високі, то виникає питання, звідки гроші? Нехай перевіряє фіскальна служба», – заявив голова Нацради Юрій Артеменко.

Крім того, Нацрада ініціювала введення механізму штрафів для мовників. Розмір штрафів буде прив'язаний до вартості ліцензії. Так, штраф у розмірі 5% вартості ліцензії може бути накладений у випадку, якщо компанія отримала попередження, але у визначений термін не усунула порушення і не подала заявку на скасування попередження. Штраф у розмірі 10% може накладатися на компанії, які здійснили більш серйозні порушення ліцензійних умов або чинного законодавства. 15% штрафи – за демонстрацію в ефірі контенту, який закликає до насильницької зміни конституційного ладу України, військових дій, прояву ксенофобії тощо.

Політолог Михайло Погребинський:

«Йде послідовний процес зачищення інформаційного поля. Зараз у Раді є команда, яка взяла в свої руки всі ключові важелі і має багаторічну професійну підготовку на полі «боротьби за свободу слова». А тому їй завдання повної зачистки цілком під силу – на відміну від минулої влади, яка не мала таких важелів і таких кадрів, а тому змушена була домовлятися з олігархами, які володіють телеканалами. Думаю, олігархи будуть підлаштовуватися під владу, якщо тільки їх не заженуть у кут. Але підлаштовуватися вони будуть до перших ознак ослаблення нинішньої влади. Тому не можна точно сказати, що станеться раніше – повне зачищення інформпростору або нові потрясіння в державі, які приведуть до глобальних змін».

Наприкінці січня Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення призначила позапланову перевірку радіо «Вести» (ТОВ ТРК «Дивосвіт»).

За словами члена Нацради Владислава Севрюкова, перевірка була призначена через трансляції у прямому ефірі інтерв'ю з колишнім заступником Адміністрації Президента Андрієм Портновим. «Був зафіксований ефір, який викликав питання у громадськості та у деяких членів Національної ради – це було інтерв'ю з паном Портновим у прямому ефірі в середині грудня», – розповів Севрюков. Він зазначив, що ТРК «Дивосвіт» не вчасно відреагувала на запит Нацради надати запис з даного ефіру, що є порушенням українського законодавства. Члени Нацради звернулися до радіо «Весті» з проханням надати запис з ефіру найближчим часом. У свою чергу в прес-службі радіо заявили, що «Вести» вже виграли суди у Нацради з радиоліцензіями в 26 містах.

Зазначимо, що Українська Правда теж брала інтерв'ю у Портнова. Хоч це й не телеканал, на це, за логікою, мали б звернути увагу. Однак жодного закиду в бік "УП" не було.

Також наприкінці січня Нацрада призначила позапланові перевірки телеканалів «К1», «ТЕТ», «Новий канал», а також радіомережі «Super Radio» у зв'язку з трансляцією у дні жалоби 15 і 25 січня розважальних програм. Про це повідомив, знову ж таки, Владислав Севрюков. «Цього місяця ми вже мали два дні жалоби: один 15 січня у зв'язку з трагічними подіями у місті Волноваха і 25 січня у зв'язку з трагічними подіями в місті Маріуполь. Нацрада, виконуючи свої повноваження проводила моніторинг дотримання телерадіокомпаніями правил мовлення під час днів трауру (скорботи, жалоби)», – сказав Севрюков.

За його словами, в ефірі телеканалу «К1» 15 січня транслювалися розважальні програми «Люблю готувати», «Їмо вдома», «Орел і Решка». Телеканал «ТЕТ» не лише цього дня транслював розважальну передачу «Панянка-селянка», а й не поширив інформацію про оголошений день жалоби, що також є порушенням. А в ефірі «Super Radio» зафіксована реклама ігрового характеру. Що стосується моніторингу телеканалів 25 січня, то він зафіксував, що «ТЕТ» знову не поширив інформацію щодо дня жалоби, а також випустив у ефірі розважальні програми. А ефірі «Нового каналу» цього дня вийшла передача «25-й кадр» зі сценами еротичного характеру, а також рекламні ролики з елементами розваг (наприклад, із фразами «чудовий настрій», «чудовий день», «годі сумувати» тощо).

БУКЕТ ЗАКОНІВ. №1768, №1824, №1889

лютий 2015

2 лютого колектив телеканалу Інтер оприлюднив відкритий лист, в якому в якому застерігав парламент від прийняття законопроектів №№1317, 1768, 1824, 1889. У документі робиться акцент на те, що "дані проекти є серйозною загрозою для вітчизняних засобів масової інформації".

Політолог Олексій Краснопьоров:

«Даними законопроектами фактично вводиться цензура. І це робить влада, яка позиціонує себе як демократична, чесна, що висуває гасла свободи слова, відкритості та гласності. Такого ступеня цензури не було за всі роки незалежності. Цього не було ні за часів «пізнього» Леоніда Кучми, коли всі говорили про темників, ні за часів президентства Віктора Ющенка, який намагався створювати підконтрольне собі громадське телебачення. Таких пропозицій не надходило під час колишнього президента Віктора Януковича, коли критикували олігархів за те, що вони транслюють на своїх каналах власну позицію, а не позицію громадськості. Такого не було ніколи і ні за кого».

Законопроект №1768 «Про телебачення і радіомовлення» (про участь іноземних осіб в телерадіоорганізаціях) забороняє участь у телерадіокомпаніях резидентів держави, яка визнана в Україні агресором або окупантом.

Законопроект №1824 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення» передбачає значне розширення повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення під час введення надзвичайного, особливого і воєнного стану, проведення на території України антитерористичних операцій щодо тимчасового зупинення дії ліцензії телерадіоорганізації, провайдера програмної послуги, про тимчасову заборону на ретрансляцію телерадіопрограм.

Законопроект №1889 – повторно внесений №1824, який не був включений до порядку денного.

КІНА НЕ БУДЕ. №1317

лютий 2015

Саме зараз, у червні, набув чинності Закон №1317 «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України». Він передбачає внесення змін до законодавства про заборону публічного використання будь-якої аудіовізуальної продукції, яка «шкодить національній безпеці України, зокрема прославляє збройні формування держави-окупанта». Закон забороняє в тому числі транслювати кінострічки про російських військовослужбовців (знятих після 1991 року, що окремо обмовляється в законі). Верховна Рада вприйняла його за основу 240 голосами 5 лютого. 19 березня направлено на підпис Президенту. 2 квітня Петро Порошенко підписав цей закон.

Про що йдеться в законі:

Закон вносить зміни до законів «Про кінематографію» та «Про телебачення і радіомовлення» щодо заборони розповсюдження та демонстрування фільмів та визначає критерії і порядок, за якими має здійснюватися така заборона. Так, закон забороняє розповсюдження і демонстрування фільмів, які містять популяризацію органів держави агресора, радянських органів державної безпеки тощо. При цьому під державою-агресором закон розуміє державу, яка окупувала території України або яка вчиняє проти України агресію та визнана агресором Верховною Радою України. В той же час, закон визначає Російську Федерацію державою-агресором та державою-окупантом. Про це йдеться у п. 2 Прикінцевих положень. Детальні критерії для визнання фільму таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора, що створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, визначені Держкіно (Державне агентство України з питань кіно).

Державні посвідчення на право розповсюдження та демонстрування таких фільмів не видаватимуться. Також закон передбачає створення Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Такий перелік на підставі звернень РНБО, СБУ, Нацради має розробити та опублікувати на своєму сайті Мінкульт. Фільми за участі таких осіб також підлягатимуть забороні. На телеканали, які в порушення законодавства транслюватимуть заборонені фільми, будуть накладатися штрафи у розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних плат. Органом, уповноваженим накладати штрафи, є Держкіно. Моніторинг дотримання телеканалами вимог цього закону здійснюватиме Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, яка інформуватиме Держкіно про виявлені порушення.

Автори законопроекту ставили за мету не допустити розповсюдження в Україні фільмів, які містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора, які створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупації території України тощо. Саме такі формулювання були у тексті законопроекту до другого читання. Проте під час розгляду законопроекту в парламенті деякі народні депутати наполягли на включенні до тексту положення про заборону розповсюдження і публічного демонстрування фільмів виробництва Російської Федерації в Україні. Так, представник Радикальної партії Олег Ляшко виступив за голосування поправки Вікторії Сюмар, відхиленої профільним комітетом. Народні депутати більшістю голосів підтримали заборону «трансляції інформаційних, музичних, розважальних, спортивних, навчальних, рекламних та будь-яких інших програм та передач, вироблених починаючи з 1 січня 2014 року фізичними та юридичними особами Російської Федерації».

Інститут Медіа Права:

«Заборона розповсюдження і демонстрування фільмів є втручанням у свободу вираження поглядів, захищену статтею 10 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод. У світлі практики ЄСПЛ обмеження свободи вираження допускається лише у разі, коли:

- обмеження передбачено законом;

- обмеження виправдовує легітимну мету;

- таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, заборона демонстрування та розповсюдження російських фільмів має виправдовувати легітимну мету та бути необхідною у демократичному суспільстві. Мета авторів законопроекту полягала в тому, що запровадити правий механізм захисту національної безпеки України в інформаційній сфері. Однак необхідність захисту національної безпеки саме у такий спосіб можна піддати сумнівам. На наше переконання, заборона розповсюдження російського аудіовізуального продукту в інформаційному просторі України є радикальним методом, який не виправдовує своєї мети. Подібні кроки не сприяють підтриманню авторитету української влади в суспільстві, особливо серед жителів Сходу, та лише відштовхнуть потенційних партнерів України на міжнародній арені.

Варто наголосити, що поява подібних законів є наслідком бездіяльності Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Так, за законом «Про телебачення і радіомовлення» Нацрада зобов’язана здійснювати моніторинг телеканалів та притягувати до відповідальності ті, контент яких не відповідає вимогам закону. А саме, закон забороняє трансляцію програм, у яких містяться «заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, … заклики до розв'язування війни, агресивних дій, … пропаганда винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження». Іншими словами, за трансляцію фільмів, у яких містять заклики до повалення державного ладу в Україні, мова ненависті, пропаганда російських правоохоронних органів, Нацрада повинна притягувати канали до відповідальності – від оголошення попередження та накладення штрафів аж до звернення до суду із вимогами позбавити телеканал ліцензії.

Натомість бездіяльність Нацради призвела до появи закону, який легітимізує цензуру та обмежує редакційну свободу телеканалів. З огляду на це, Інститут Медіа Права негативно оцінює прийнятий парламентом закон, який забороняє розповсюдження в Україні фільмів виробництва Російської Федерації, та вважає його таким, що суперечить засадам свободи вираження поглядів».

Варто зазначити, що ми ознайомилися з оприлюдненим нещодавно списком заборонених фільмів та серіалів. Так, назвати серйозною втратою позбавлення глядача таких "шедеврів" не можна. Але тотальна заборона все ж не є демократичним методом...

АРЕШТ КОЦАБИ

лютий 2015

8 лютого суд Івано-Франківська заарештував журналіста Руслана Коцабу, який закликав до бойкоту мобілізації, на 60 днів.

Пізніше уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська заступилася за Коцабу, заявивши, що таке обмеження свободи неприпустиме в демократичному суспільстві. Інтереси журналіста, який закликав бойкотувати мобілізацію, взялася представляти правозахисниця Тетяна Монтян.

Клопотання про зняття арешту і повернення коштів, вилучених під час обшуку в будинку блогера, суд відхилив, мотивуючи, що це речові докази у справі.

Зазначимо, що, згадуючи Руслана Коцабу у своїй «історії цензури», ми не висловлюємо згоду з його переконаннями й не критикуємо їх: ми говоримо лише про неприпустимість такого поводження з журналістом. Принаймні, створюючи такі прецеденти (оскільки мобілізація не входить до класичних табу), доцільно було би спочатку виносити попередження – щоб прояснити ступінь відповідальності.

НАЦРАДА ЗНОВУ ПОПЕРЕДЖАЄ

лютий 2015

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення винести попередження компанії «Новини 24 години» (супутниковий телеканал NewsOne). Попередження винесено за трансляцію в ефірі інтерв'ю екс-прем'єр-міністра Миколи Азарова, який втік з України в лютому минулого року. Про це повідомив голова Нацради Юрій Артеменко. За його словами, в ефірі телеканалу двічі транслювалося інтерв'ю Азарова, який на даний момент перебуває в розшуку Інтерполу. «Телеканалу NewsOne оголошено попередження. Канал двічі в ефірі показав інтерв'ю Азарова, в змісті якого Національна рада бачить розпалювання ворожнечі, приниження честі та достоїнства людей, які брали участь в Революції гідності», – сказав Артеменко. Він також відзначив, що компанія мала в наявності запис інтерв'ю і могла заздалегідь його подивитися, і вилучити всі спірні моменти, проте не зробила цього.

Також Національна рада з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення провести позапланову перевірку телерадіокомпаній, що ведуть мовлення під логотипом «112 Україна», у зв'язку з невідповідністю програмного наповнення каналу заявленій у ліцензіях концепції мовлення. «За результатами моніторингу, проведеного 20 січня, ряду компаній, які ведуть мовлення з логотипом «112», призначено позапланову перевірку. Це компанії «ТБ Вибір», «Аріадна ТВ», «Партнер ТВ», «Новий формат ТВ», «Лідер ТВ». Всі ведуть мовлення в мультиплексі MX-5», – сказав Артеменко.

За його словами, в результаті проведеного моніторингу було виявлено порушення Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а також порушення умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення. «Зокрема, було збільшено обсяг одних передач і зменшено обсяг інших, відсутній показ фільмів. Фактично було змінено формат мовлення. За ліцензією це розважально-інформаційний канал з фільмопоказом, а фактично зараз це інформаційний канал», – додав голова Нацради.

ЗІРВАТИ "ПОКРОВИ" З ІНТЕРНЕТУ

лютий 2015

У Верховній Раді 12 лютого зареєстровано законопроект номер 2111 щодо нових правил для блогерів. Текст «Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про інформацію» (щодо поширення масової інформації в мережі «Інтернет»)» було опубліковано на сайті Парламенту. Поданий документ народним депутатом України Василем Петьовкою. Цим документом пропонується доповнити Закон України «Про інформацію» статтею 26-1 – «Особливості поширення масової інформації в мережі «Інтернет». Мета документу – «забезпечення захищеності життєво важливих інтересів суспільства, держави та особи, за якої виключається заподіяння їм шкоди через неповноту, невчасність і недостовірність інформації, через негативні наслідки функціонування інформаційних технологій або внаслідок поширення інформації, забороненої чи обмеженої для поширення законами України».

Законопроект передбачає зобов'язання для блогерів розміщувати на своїх сайтах або вебсторінках своїх прізвищ, ініціалів, електронні адреси.

Також у документі йдеться про заборону для блогерів поширювати відомості, що стосуються, наприклад, тероризму, екстремізму, порнографії чи містять лайку: «...не допускати використання сайту або сторінки сайту в мережі «Інтернет» з метою вчинення кримінально караних діянь, для розголошення відомостей, що становлять державну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю, для поширення матеріалів, що містять публічні заклики до здійснення терористичної діяльності або публічно виправдовують тероризм, інших екстремістських матеріалів, а також матеріалів, що пропагують порнографію, культ насильства і жорстокості, і матеріалів, які містять нецензурну лайку; перевіряти достовірність розміщеної загальнодоступної інформації до її розміщення і негайно видаляти розміщену недостовірну інформацію; не допускати поширення інформації про приватне життя громадянина з порушенням цивільного законодавства; не порушувати права і законні інтереси громадян і організацій, в тому числі честь, гідність і ділову репутацію громадян, ділову репутацію організацій».

Також законопроект передбачає заборону використання сайтів і вебсторінок «з метою приховання або фальсифікації суспільно значущих відомостей, поширення завідомо недостовірної інформації під виглядом достовірних повідомлень; поширення інформації з метою зганьбити громадянина або окремі категорії громадян за ознаками статі, віку, расової чи національної приналежності, мови, ставлення до релігії, професії, місця проживання і роботи, а також у зв'язку з їхніми політичними переконаннями».

Автори документу зазначили: «Прийняття цього законопроекту обумовлено необхідністю забезпечити інформаційну безпеку України, а також права, свободи та інтереси людини та громадянина в Україні шляхом унормування поширення інформації в мережі Інтернет». Як зазначається, завдання документу – унормувати процес поширення масової інформації» в інтернеті.

Раніше подібної статті для богерів українським законодавством передбачено не було.

Документ направлено на розгляд комітету Верховної Ради 13 лютого, однак 16 лютого його було знято з розгляду.

ПОНЕВІРЯННЯ ШУСТЕРА. ЛЯШКО – ПРО ЦЕНЗУРУ

лютий 2015

9 лютого Савік Шустер заявив, що Адміністрація Президента України причетна до зникнення з ефірів його шоу «Шустер Live». Так, у грудні з програмою не продовжив контракт Перший національний. Телеканал «24», який показував шоу майже рік, попрощався з Шустером у лютому 2015-го.

Утім, загальну увагу привернуло не те, що Шустер став персоною нон грата, а те, як це прокоментував народний депутат Олег Ляшко:

«Телеканал 24 відмовився від подальшої трансляції «Шустер live». Керівництво пояснило своє рішення необхідністю «створювати проекти власного виробництва». За моєю інформацією, насправді на канал наїхала Нацрада з питань ТБ, погрожуючи позбавити ліцензії, якщо не відмовляться транслювати Шустера. Вказівка про це надійшла з адміністрації Президента Порошенка. Раніше під тиском АП Шустера відмовилися показувати Інтер і Україна, з якими він домовлявся. Це називається ЦЕНЗУРА. При Януковичі було більше свободи слова, ніж при Порошенкові».

КОЛОМОЙСЬКИЙ І МАТЮКИ

березень 2015

19 березня голова Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський, відповідаючи на запитання журналіста «Радіо Свобода» Сергія Андрушка, вжив нецензурну лексику: «не стримував свого роздратування, називав його на «ти», вживав ненормативну лексику, демонстрував зневагу».

Розмова сталася біля офісу компанії «Укртранснафта» в Києві близько опівночі 19 березня, де відбувався конфлікт, пов'язаний зі зміною керівника підприємства. Головний редактор «Радіо Вільна Європа» / «Радіо Свобода» Ненад Пеіч засудив словесний напад на журналіста Української редакції «Радіо Свобода» Сергія Андрушка і звинувачення на адресу цього ЗМІ. 

Незалежна медіа-профспілка України, рух «Стоп цензурі», міністр інформаційної політики Юрій Стець, Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики вимагали від Ігоря Коломойського публічних вибачень перед журналістом, а від керівництва держави - дисциплінарних покарань щодо чиновника. Пізно увечері 20 березня Президент України Петро Порошенко оголосив догану голові Дніпропетровської обласної державної адміністрації Ігорю Коломойському.

21 березня Ігор Коломойський заявив, що не вибачатиметься перед Сергієм Андрушком.

22 березня в інтерв'ю «ТСН. Тиждень» він пояснив, чому: Коломойський звинуватив пана Андрушка в перекручуванні та вириванні його слів із контексту. Водночас він приніс вибачення журналістській спільноті.

23 березня Сергій Андрушко повідомив, що був шокований поведінкою Ігоря Коломойського та вважає цей випадок «тривожним дзвінком».

23 березня на брифінгу в Дніпропетровську заступник голови Дніпропетровської обласної держадміністрації Геннадій Корбан вибачився перед журналістами за емоції голови ОДА Ігоря Коломойського під час інтерв'ю кореспонденту «Радіо Свобода» Сергію Андрушку.

 КРИТИКУ ВЛАДИ - ЗАБОРОНИТИ. №2225

березень 2015

2 березня Інститут Медіа Права як учасник рухів «Стоп цензурі», «ЧЕСНО» та ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» виступив проти законопроекту №2225 та закликав автора відкликати його, а комітет ВР – дати негативний висновок.

У законопроекті, який подав нардеп Костянтин Матейченко («Народний фронт»), йдеться: «Дії спрямовані на підрив авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування та об‘єднань громадян України, та/або цинічне, зневажливе ставлення й неприйняття як окремих структурних елементів системи державного управління (її відповідних органів), так і держави в цілому, що в подальшому може тягнути за собою порушення усталених соціальних норм і правил організації суспільного й державного ладу та життя – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років».

Активісти громадського руху «ЧЕСНО», руху «Стоп цензурі!» та ініціативи «Реанімаційний пакет реформ»

«Законопроект №2225 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо захисту та збереження авторитету держави)» є загрозою для свободи слова». 

Інститут Медіа Права:

«Ця норма де-факто вводить цензуру на критику органів влади, окремих чиновників та політичних партій. У разі ухвалення законопроекту, він може використовуватись для переслідування засобів масової інформації, активістів та політичних репресій. Зміни, пропоновані законопроектом №2225, за духом близькі до антидемократичних «законів про диктатуру 16 січня».

Ми наголошуємо: таке кричуще порушення права на свободу слова не може бути виправданим жодним чином, в тому числі потребами інформаційної безпеки держави. Якщо влада бачить проблеми в інформаційній сфері, то вона завжди може звернутися до медіаспільноти для вироблення рішень, які з одного боку враховуватимуть виклики російської агресії, а з іншого не порушуватимуть стандартів свободи слова.

Ми закликаємо народного депутата Костянтина Матейченка та усю фракцію «Народного фронту» відкликати згаданий законопроект, а профільний комітет – дати негативний висновок та не рекомендувати включення законопроекту №2225 до порядку денного парламенту».

Зазначимо, що законопроект був внесений у Раду 24 лютого, а потім доопрацьований і внесений ще раз, 25 березня. Він пройшов лише перше читання, а головне науково-експертне управління винесло вердикт: «доцільно відхилити».

ЦВК ПРИХОВУЄ ІНФОРМАЦІЮ ПРО НАРДЕПІВ

березень 2015

Центральна виборча комісія відмовляється відкривати автобіографії політичних лідерів, поданих ними до парламентських виборів минулого року. 4 березня Інститут Медіа Права подав у суд проти ЦВК з вимогою оприлюднити цю інформацію. Інститут Медіа Права ще у листопаді запитував у ЦВК автобіографії тодішніх кандидатів у депутати: Віталія Кличка, Юлії Тимошенко, Олега Ляшка, Арсенія Яценюка, Ганни Гопко та Юрія Бойка.

ЦВК надала у відповідь лише короткі біографічні довідки, заявляючи, що решта інформації є конфіденційною.

Директор Інституту Медіа Права Тарас Шевченко:

«Така позиція ЦВК прямо суперечить Закону про вибори народних депутатів, який передбачає, що усі документи, подані для реєстрації кандидатів, і автобіографії у тому числі, є відкритими. Для виборців важливо знати про освіту, трудову чи громадську діяльність майбутнього депутата. І якщо людина йде в політику, то приховувати таку інформацію вона не має права».

Інститут Медіа Права наголошує, що «забезпечення прозорості виборчого процесу, як і подальшої відкритості у діяльності представницького органу влади неможливе без персональної прозорості кандидатів. Разом із перемогою на виборах народні обранці отримують не лише депутатські пільги, а і додаткову відповідальність та підвищену увагу з боку суспільства, яке має право оцінювати свого представника на основі його досвіду і професійності, а не за політичними гаслами та рекламою».

ЧЕБОТАР VS "ZIK"

квітень 2015

28 квітня на знімальну групу програми «Наші гроші» телеканалу ZIK біля будинку, що належить родині екс-заступника та нині радника глави МВС Сергія Чеботаря, двічі напали охоронці будинку: придушили оператора, відібрали камеру, вирвали навігатор з відео з машини.

Ввечері того ж дня Сергій Чеботар спростував інформацію щодо володіння нерухомістю за названою адресою і звинуватив журналістів у кампанії проти нього. Пізніше журналісти оприлюднили інформацію із офіційного державного реєстру нерухомості, згідно з якою земля під маєтком у селі Лісники записана на Оксану Сергіївну Чеботар.

Пізніше журналісти програми «Наші гроші» з'ясували, що на знімальну групу проекту під час інциденту 28 квітня напав зять заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря Олег Поліщук.

У травні Сергій Чеботар заявив, що йде у відставку, однак після відставки він одразу був призначений радником Арсена Авакова, і, як повідомляє народний депутат Дмитро Добродомов, навіть не залишив свій кабінет і продовжує виконувати ті самі функції. Того ж місяця Обухівський райвідліл міліції порушив кримінальну справу за заявою доньки Сергія Чеботаря Варвари за фактом «втручання в приватне життя».

Народний депутат від БПП та екс-журналіст Ольга Червакова:

«Журналістам почали приходити повістки. Їз викликають на допити, поки що – як свідків. Редакція в шоці. Навіть за часів Януковича за викриття махінацій чиновників проти журналістів на порушували кримінальних справ. Міліція Авакова все більше схожа на міліцію Захарченка. Натомість щоб порушити справу про перешкоджання професійній діяльності журналістів, вона цькує редакцію провадженням на вимогу якоїсь неврівноваженої тьотки, яку навіть Майдан не навчив тому, що таке демократія і свобода слова. І це – тільки тому, що тьотка – родичка заступника головного міліціонера. Винесем це питання на Комітет. Треба розібратися, чи не є ця «примара втручання» тиском на журналістів і залякуванням редакції. Ганьба».

Водночас, на каналі «Еспресо ТВ», засновником якого є нинішній нардеп від «Народного фронту», вийшов сюжет, який виправдовував Чеботаря.

Ольга Червакова:

«Звісно, я вже не журналіст, і втручатися в цехові дискусії було б дещо аррогантно, але в мене таки питання. А щось сталося зі стандартами професії чи мені здається? Бачу сюжет на телеканалі «Еспресо ТВ»: заступник голови МВС Чеботар, що напередодні втрапив в халепу з побиттям журналістів, запросив до себе в гості... інших журналістів. Сто сторінок пояснень, чому туди не варто було б їхати непобитим колегам з інших каналів, вже написав «Фейсбук». Але Бог з ним. Вирішили їхати. І ось що привезли (розповідає лице в студії): «Журналісти нібито знайшли дім, в якому мешкає Сергій Чеботар, прийшли туди знімати, вийшли невідомі люди, побили там чи то журналіста, чи то оператора, чи по камері побили кулаками, ну і почалося таке гоніння на заступника міністра».

Отже, хочу спитати – може прогавила: коли це стало модно, щоб журналісти в конфлікті влади і професії так явно ставали на бік влади? Думаю, доцільно поставити питання, чи не піддаються вони бідолашні тиску або якійсь цензурі. Сумніваюсь, що риторика була б такою самою, якби цей канал не належав дружині народного депутата від фракції, висуванцем якої є Арсен Аваков, заступник якого сів у таку прикру калюжу. Чи з власної волі висловлювали журналісти цей скептицизм стосовно самого факту побиття колег і навіть вдалися до настільки очевидного «стокгольмського синдрому»? Чи розуміють вони, що якщо нахаби не отримуватимуть гідну відсіч, а потурати їм почнуть не лише такі самі нахаби, а ще й самі журналісти, то на професії можна буде ставити хрест? Бо тоді від наступного нападу можуть постраждати саме ті, хто сьогодні так заповзято пере пляму на репутації друзів інвестора».

УБИВСТВО ОЛЕСЯ БУЗИНИ

квітень 2015

16 квітня в Києві застрелили журналіста Олеся Бузину. Головні версії слідства вбачають мотиви убивства у професійній діяльності журналіста.

Як показала реакція громадськості, політиків та журналістів, байдужих до творчості Бузини мало. Ми, знову ж таки, не ведемо дискусію щодо поглядів журналіста. На нашу думку, будь-яке ставлення до нього – ненависть, засудження, повага, співчуття – має свої причини та право на існування. Однак убивство – перехід за межу.

Дмитро Раїмов, куратор Вільної школи журналістики, політтехнолог

«Всі ми в Києві хоча б раз перетиналися з Олесем Бузиною. З його думкою багато хто не погоджувався. Він був і моїм ідеологічним опонентом. Але так само багато хто зачитувався його колонками в газеті "Сегодня".

Цінність свободи слова, на якій грунтується вся європейська система, заснована на тому, що ти можеш говорити що хочеш будь-яким доступним способом І якщо ти не закликаєш до злочину – ти вільний говорити. З тобою будуть сперечатися, опонувати тобі. Але заборонити тобі говорити не можна.

Свобода слова, як і цінність людського життя – найбільші цінності, які ведуть до добробуту.

Вбивство Бузини повалило мене в шок. Його можна порівняти з вбивством Гонгадзе – обидва загинули за свої переконання, нехай і протилежні.

Жахливо. У центрі європейської столиці. За переконання. Середньовіччя».

Віталий Чепинога, депутат ВР від БПП

«З Олесем Бузиною ми востаннє бачилися десь два роки тому вдома у спільних знайомих. Випадково. Журналістський світ досить тісний… Говорили… Він про одне, я -про інше. На досить високих тонах та інтонаціях… Щоб не доводити справу до фізичного конфлікту, нам стало глузду домовитися, що є різні точки зору на різні процеси, явища і факти… І убивати за це один одного – як мінімум, не варто…

Зловтіха, друзі, - це одна з перших реакцій психіки, виснаженої двома роками постійної біди, що прийшла в нашу країну… Вона природня, але поверхнева… Вона не ваша і не справжня…

Не повинні в центрі європейської столиці, в центрі нашого рідного міста серед білого дня убивати журналіста… Яким би він не був…»

 ДЕКОМУНІЗАЦІЙНІ ЗАКОНИ. КОМУНІСТИЧНІ МЕТОДИ?

травень 2015

15 травня Президент України Петро Порошенко підписав чотири закони про декомунізацію. Це закони «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»; «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років»; «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років» та «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті».

Представник ОБСЄ з питань свободи слова Дуня Міятович:

«Невтішною для свободи висловлювання думки і свободи ЗМІ є підтримка набуття чинності закону, попри різні проблеми, які виникають перед захистом основних прав». (Щодо Закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», - авт.).

За словами представника ОБСЄ, закон передбачає кримінальну відповідальність за публічне заперечення діяльності цих режимів і забороняє всю пов’язану з ними символіку, окрім тих обмежених випадків, що необхідні в освітніх та наукових цілях. Порушення ж норм цього закону тягне за собою потенційне припинення діяльності ЗМІ і позбавлення волі терміном на п'ять-десять років.

«Хоча я цілком шаную часто чутливий і болісний характер історичної дискусії, її вплив на суспільство, це (набуття чинності закону – ред.) може легко призвести до пригнічення політичних, провокаційних і критичних висловлювань, особливо в ЗМІ», – зауважила Міятович.

Також вона критично оцінила норми закону «Про правовий статус і пам'ять борців за незалежність України в ХХ ст.». Цей закон, підписаний Петром Порошенком 15 травня, як і попередній, встановлює відповідальність за публічне виявлення своєї неповаги до певних груп борців за українську незалежність у минулому столітті, і передбачає кримінальну відповідальність за публічне заперечення законності їх боротьби за незалежність України.

«ЗМІ є життєво важливим елементом здорової демократії, а тому роль, яку вони виконують, мають поважати в усі часи. Оспорювана інформація та потенційно проблематичні висловлювання не мають бути під забороною, навпаки, їх потрібно вирішувати шляхом відкритої дискусії», – зазначила представник ОБСЄ.

Водночас Дуня Міятович наголосила, що представникам громадянського суспільства не була надана можливість брати участь у громадських дискусіях щодо цих законів.

КНЯЖИЦЬКИЙ VS ІНТЕР

травень 2015

Нардеп Ольга Червакова у  «Фейсбук» опублікувала та прокоментувала слова нардепа Миколи Княжицького про необхідність заборони каналу «Інтер» мовлення: («Ми не допустимо продовження мовлення цього мовника»):

«З таким же успіхом можна сказати «ми не допустимо продовження роботи депутата Княжицького». Добре, що він не в Комітеті свободи слова, а то б бідна була свобода слова. Середньовічне мракобєсіє».

У коментарях Червакова уточнила: «Для цього існує Нацрада, яка, як ми пам'ятаємо, винесла низку попереджень телеканалам, і має повноваження вимагати від них виправитися. А коли політик з трибуни буде тикати перстом, який телеканал буде мовити, а який треба закрити, то це СССР з одним ЦТ».

Цікаво, що Микола Княжицький потрапив до списку «Вороги преси – 2012/2013» Національної спілки журналістів України через відсутність прозорості медіавласності та цензурування матеріалів на телеканалі «ТВі» та посів 8-ме місце за результатами антирейтингу «Вороги преси в Україні 2012», який був створений Незалежною медіа-профспілкою України спільно з Інститутом масової інформації, через знищення репутації цього телеканалу.

ПУХТАЄВИЧ І РОЗБИТИЙ ТЕЛЕФОН

травень 2015

7 травня у Житомирі підсудний депутат Житомирської міської ради, перший заступник голови Луганської цивільно-військової адміністрації Михайло Пухтаєвич вихопив у журналістки телеканалу «112 Україна» Олени Галагузи телефон і жбурнув його на сходи. Про це повідомив «Інститут масової інформації». Інцидент стався після чергового слухання суду про автомобільне шахрайство, де підсудним є пан Пухтаєвич.

ЧЕБОТАР VS 112

травень 2015

23 травня Сергій Чеботар подав позов до Шевченківського районного суду на «112 Україна» та народного депутата Сергія Капліна. Про це повідомляє прес-служба телеканалу. Позивач виступає на захист честі, гідності та ділової репутації. Пан Чеботар вимагає спростувати інформацію, яку повідомив Сергій Каплін у прямому ефірі телеканалу «112 Україна».

«Місяць тому я заявив про те, що при обшуці у пана Чеботаря знайшли золоті злитки та документи, які підтверджують його причетність до серйозних корупційних скандалів на кількасот мільйонів гривень» – розповів Каплін. Засідання суду призначене на 29 травня.

«112 Україна» має намір захистити свої права на відкритість та об'єктивність висвітлення подій», – йдеться у повідомленні прес-служби.

До речі, про червень 2015-го: вчора, 5 червня, Рада провалила голосування за законопроект №1630, покликаний зменшити недосконалості Кримінального кодексу, які дозволяють «відмазувати» в суді осіб, що перешкоджають роботі журналістів.

Далі буде?..

P.S. УКРАЇНА В РЕЙТИНГАХ СВОБОДИ ПРЕСИ

1.Згідно з дослідженням Freedom House «Свобода преси» за 2014 рік, Україна вважається «частково вільною країною». У доповіді «Свобода в інтернеті» за 2013 рік її класифікували як «вільну».

2. Україна посіла третє місце у рейтингу свободи слова поміж 6 країн «Східного партнерства». Фактично, держава залишилась на тих же позиціях, що і минулого кварталу. Експерти б’ють на сполох: реформи в інформаційному просторі впроваджуються повільніше, аніж того чекати українці та європейські партнери.

Висновки експертів, що працювали над дослідженням однозначні: ситуація в Україні у сфері свободи медіа не поліпшується, на що дуже розраховували після Євромайдану. Згодна з цим і голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Вікторія Сюмар: «Я б сказала, це «олігархічний плюралізм». І є залежність ЗМІ від власників, оскільки ЗМІ залежні від дотацій. Нормального медіаринку в країні немає».

3. За рівнем свободи ЗМІ Україна у 2015 році опустилася на два пункти до 129 місця зі 180 країн згідно з рейтингом міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів». Про це сказано у звіті організації, опублікованому на її сайті. Таким чином Україна знаходиться у групі не вільних у плані свободи ЗМІ країн. Цей показниr в Україні виявився гіршим, ніж у Анголі, Афганістані, Таджикистані та Уганді.

У документі зазначається, що наразі Україна переживає найгірший період у історії своєї незалежності.

У рейтингу-2014 Україна перебувала на 127 місці У 2013-му – на 126 місці. У 2012-му  – 116.

   ЩО З ОБІЦЯНКАМИ

Рік тому, в червні 2014-го рух «Стоп цензурі!» порекомендував президенту Порошенку план першочергових реформ та необхідних дій у сфері медіа:

- Розслідувати вбивства та побиття працівників ЗМІ під час Майдану, покарати винних.

 Результат: за рік у розслідуваннях прогресу немає.

- Захистити професійну діяльність журналістів в Україні.

Результат: сьогодні Україна залишається однією з найнебезпечніших для роботи журналіста країн. За 2014 було зафіксовано 995 порушень прав журналістів.

- Гарантувати свободу слова та розвиток інформаційної галузі.

Результат: вище у статті. І це лише частина випадків, найбільш нашумілі з них.

- Підзвітність та відкритість.

Результат: Порошенко скасував указ, яким передбачалася публікація інформації про діяльність президента України на виконання положень закону України «Про доступ до публічної інформації».

Проблема з приховуванням інформації щодо декларацій, держзакупівель, видатків на органи влади, тендерів, власників активів тощо залишається актуальною. Так само як негативна традиція проведення принципових заходів «за закритими дверима».

Плюс згадана вище у статті тяганина з деклараціями, автобіографіями нардепів тощо.

- Суспільне мовлення.

Результат: замість обіцяного запуску суспільного ТБ з 2015-го року, на початок червня маємо лише закон. Проблеми з коштами та невизначеність із механізмами можуть ще надовго загальмувати цей процес.

- Роздержавлення ЗМІ.

Результат: На висвітлення діяльності Верховної Ради України через засоби телебачення і радіомовлення (телеканал «Рада», трансляції на Українському радіо) та фінансову підтримку видання газети «Голос України» і журналу «Віче» у державному бюджеті на 2015 рік передбачено 26 млн 342,1 тис. грн. Це на 5 млн 36 тис. грн. більше, ніж у державному бюджеті на 2014 рік. Також це на 419,5 тис. більше, ніж пропонувалося в проекті держбюджету-2015. Розпорядником коштів є Апарат Верховної Ради України. На фінансову підтримку газети «Урядовий кур'єр» передбачено 4 млн 489 тис. грн. Це на 320 тис. грн. більше, ніж у держбюджеті-2014, і саме стільки, скільки й планувалося в проекті держбюджету-2015. Комунальні ЗМІ та вісники місцевої влади теж нікуди не зникли.

Загалом, здається, відбувся зворотній процес - «задержавлення ЗМІ». Той, хто щодня моніторить новини на відомих та авторитетних ресурсах, не міг не помітити повальне цитування прес-служб органів влади, або ж дописів нардепів та міністрів у соцмережах. Тоді як раніше, до минулого року, публікувати «офіційну інформацію» та всілякі прес-релізи від держорганів вважалося ледь не поганим тоном - вони чомусь навіювали нудьгу, їм бракувало гостроти, а довіряти владі й повторювати за нею було  якось... «немодно».

Чому ж сьогодні, на фоні тотального розчарування в окремих можновладцях, ЗМІ продовжують транслювати їхні слова як аксіому? Можливо, стараннями креативних піарників. Можливо, тому, що «на вітрині» представлена лише одна альтернатива, страшенно неприваблива, як зіпсований продукт у магазині. Тому її ніби й немає. Натомість є беззаперечні цінності, є спільна мета, гарантія, що тебе всі правильно зрозуміють, ніхто не візьметься оскаржувати. Рецепт небувалого єднання та абсолютної солідарності.

Підготувала Наталія Коляда