Чому Трамп, Путін та Сі не врятували Орбана від поразки

Але угорські виборці показали, що втому багаторічного правителя не можна перемогти піаром, і Орбан програв.

Підтримка Трампа, Венса, Москви та Пекіна не допомогла

Нищівна поразка, яку зазнав Віктор Орбан на парламентських виборах в Угорщині, на перший погляд виглядає однією з найбільших політичних сенсацій останнього часу.

Орбана публічно підтримував американський президент Дональд Трамп, на допомогу угорському прем'єр-міністру в Будапешт прилітав навіть сам віце-президент Сполучених Штатів Джей Ді Венс.

Угорського прем'єр-міністра явно підтримували і в Москві, де не забували нагадувати про те, наскільки розсудливість глави угорського уряду відрізняється від "русофобії" інших європейських лідерів. Зрештою, ще нещодавно сам голова КНР Сі Цзіньпін відвідував Будапешт і демонстрував готовність розвивати угорсько-китайські відносини.

Американський президент обіцяє гроші, російський – дешеву нафту, китайський – вигідні контракти, і всьому цьому в Угорщині віддали перевагу опозиційній партії!

Однак насправді поразку Віктора Орбана можна пов'язати з втомою, що накопичилася, від його багаторічного правління. Деградація суспільних відносин та економіки, відсутність перспектив для молоді, безпардонна пропаганда, сварка з Європою, корупція, пов'язана з представниками найближчого оточення глави уряду – все це давно набридло і жителям великих міст, які не раз голосували за опозиційних мерів, та представникам середнього класу в глибинці, та молодь.

Чому українська карта Орбана більше не спрацювала

Насправді Орбан був приречений програти вибори ще минулого разу 2022 року. Але тоді Путін прийшов йому на допомогу не словами, а справжньою війною – війною з Україною. Орбан вдало розіграв карту прем'єра світу. Він цинічно інтерпретував слова тодішнього єдиного опозиційного кандидата Петера Марки-Зая, який говорив про готовність Угорщини виконати свій союзницький обов'язок перед НАТО, якщо Альянс вирішить направити в Україну миротворців. І утримався при владі. Але деградація від цього нікуди не поділася. І втома також.

2026 року українська карта не спрацювала, хоча Орбан обвішав портретами Володимира Зеленського, здається, всі площі та вулиці угорських міст. А більше – окрім вже набридлого образу ворога в особі Києва – угорському прем'єру просто нема чого запропонувати. І якщо російські політтехнологи дійсно брали участь у його кампанії, вони навряд чи могли вигадати щось відмінне від цієї експлуатації образу ворога – бо нічого, окрім війни з придуманим ворогом, російська політтехнологія досі не винайшла.

Стратегічні помилки Орбана

До того ж Орбан припустився низки стратегічних помилок. Одна річ – зберігати обережність у відносинах із Москвою в країні, де багато хто ще пам'ятає про радянську окупацію. І зовсім інше – лебезити перед Росією та декларувати готовність виконувати доручення її лідерів. Можна уявити, як багато хто відреагував в Угорщині на публікацію стенограм телефонних розмов Орбана та його міністра закордонних справ Петера Сійярто з Путіним і Лавровим.

Хоч як це парадоксально прозвучить, але якби ми зараз побачили записи телефонних розмов угорського лідера комуністичних часів Яноша Кадара з Хрущовим чи Брежнєвим, ми не знайшли б у цих розмовах подібних інтонацій. Кадар був комуністичним лідером окупованої країни, який намагався здобути повагу до своєї влади.

А Орбан, як лідер незалежної держави, пов'язаної зобов'язаннями з НАТО і ЄС, розбазарює суверенітет Угорщини. Та й готовність створити коаліцію з відвертими євроскептиками та ультраправими з "Нашої Батьківщини" теж могла багатьох налякати. Одна справа – прагнути великих можливостей у Євросоюзі, і зовсім інша – йти з неї.

Петер Мадьяр використав зброю Орбана проти нього самого

Фігура Петера Мадьяра теж зіграла з Орбаном злий жарт, бо він не міг уявити опозиційного лідера, який нещодавно був частиною його власного політичного табору, представником того самого істеблішменту, з яким боровся всі ці десятиліття.

Орбан вдало використав образ борця зі старою номенклатурою, лібералами, які не думають про народ і "вирощені Соросом", – хоч і сам був вихованцем тих самих програм підготовки лідерів. Але Мадьяр звернув цю аргументацію вже проти самого Орбана та його оточення. І прийом передбачувано спрацював.

Тепер в Угорщині буде новий уряд, який навряд чи відразу різко дистанціюється від стратегічних підходів попереднього. Однак у міру розуміння того, на що насправді Орбан перетворив Угорщину за роки свого довгого перебування на посаді глави уряду, виникне не те що бажання, а необхідність різкого розвороту від усього, що було пов'язано з політикою прем'єр-міністра, який програв.