Тігіпко та поствоєнна політика: чи є шанс на повернення

Чи використає він цей ефект в майбутньому – дуже сумніваюсь, хоч існує думка, що цей кейс може підштовхнути Тігіпка повернутись у велику політику. Хтозна.

Тігіпко був і залишається не найгіршим бізнесменом, хоч давайте будемо чесні – з політикою у нього постійно відбувалися трабли. Я б назвав його в цьому ремеслі нефартовим. Так буває. Не кожен бізнесмен відчуває тонкощі та нюанси, які дозволяють добре заробляти, але геть не орієнтуватися в правильності свого політичного вибору. Він, до слова, такий не один.

Різниця між бізнесменами і політиками реально існує. Бо мотивації різні, підходи різні, відчуття суспільства різні, як і очікування. Поєднання цих двох категорій в одному флаконі рідко коли можливе, бо щось одне все одно страждає.

Юлія Тимошенко, наприклад, зробила вибір на користь політики – бо вловила більший азарт не від кількості грошей, а від влади, яка дає більше ендрофінів, ніж складені в сейфі пачки. Що, втім, не убезпечило і її від великих політичних помилок.

Тігіпко такого вибору не робив, в періоди між призовом на держслужбу він постійно ніби підкреслював (в тому числі лоском своїх костюмів від Brioni та демонстрацією дорогих картин, розвішених в офісі), що йому комфортніше рахувати цифри і графіки, ніж битися в смерть на ток-шоу. Він і в свої 40 років залишався в певному сенсі дніпропетровським комсомольцем – коли партія каже треба, комсомол відповідає "есть".

Можливо, це відчуття було тому, що він постійно чекав від "старших товаришів" свого визнання, а воно так і не сталося. Тігіпко ніби був постійно в кроці від омріяної посади – і кожного разу перемагав хтось інший, хоч наче все було: розум, харизма, вміння говорити і подобатися. Не смійтеся з останнього – років 20 з гаком про нього писали в глянцевих журналах як про "сексуального мачо".

В 2002-му Кучма розглядав його кандидатуру на премʼєра і наступника. І якби це сталось, не факт, що переміг би Юшенко, і не факт, що був би Майдан. Але Тігіпка відправили (за іронією долі) в Нацбанк, звідки Ющенко зробив свою політичну кар'єру. Тігіпко не зробив.

В 2010-му – після першого туру президентських виборів, – якби вже згадана мною ЮВТ зняла б свою кандидатуру в другому турі (що їй рекомендували деякі технологи, включно зі мною), Тігіпко, який був третім на виборах, мав всі шанси перемогти Януковича. Причому, з відривом. Юля вирішила йти до переможного кінця, а далі ми мали все те, що мали. Включно з її ж посадкою.

Так, це все – "якбитологія". І не знаю, що б відбувалося з країною, якби у 2004-му чи у 2010-му президентом став Тігіпко. Могло теж бути всяке-різне.

Нагадаю, що вже і при Зеленському Тігіпка якийсь час розглядали як кандидата в прем'єри. Але і тоді він залишився лише кандидатом. Переміг Шмигаль.

А тепер – до реальності. Я досі переконаний, що біло-блакитний електорат часів Януковича, ОПЗЖ, Медведчука – все ще досить добре зберігся., мімікруючи під нову реальність. Не всі виїхали до росії, не всі залишились під окупацією. За моїми підрахунками, цей електорат (на рівні 10-12%) зараз перебуває в латентно-замороженому стані, причому, розкидпний він по усій Україні. Це люди, які хочуть "как-то окончить войну", в принципі проти НАТО, принципово за російську мову, принципово за московську церкву. Це те, що можна дотично "помацати" в соціології.

Звичайно, якщо питати їх по персональним уподобанням, то частина їх – в Зеленському, Буданові, Гончаренку, Разумкові і навіть Залужному, який чітко не артикулює певні водорозділи. 100% їх – в Бойку. Але той явно не тягне вже з лідерством цього фланга. І може статися, що в якийсь момент початися пошук цього лідерства "для своїх". Навряд чи Тігіпко зможе повторити успіх Іванішвілі у Грузії, але така людина (чи група людей) може бути провідниками "антизахідного" електорату. Бо пустот в політиці не буває.

До чого, власне, ці думки? А до того, що в поствоєнній політиці ми побачимо багато чого цікавого з того, що нам зараз, в ці дні, видається малореалістичним. В тому числі побачимо і список нових олігархів, які виросли на війні, і які, як і "старі", шукатимуть свої політичні гавані. І, можливо, серед інших буде ще й Тігіпко.