Страх замість служби: що сталося з поліцією в Україні

Те, що 18 квітня переважаючі чисельно сили поліції ганебно втікали від стрільця з мисливським карабіном – це результат державної політики, а не прикра випадковість.

Поліцейських зараз виховують бути терпілами і боягузами, а не рятівниками і захисниками.

Якщо держава устами своїх найвищих посадовців весь час їм каже, що вони не створені для війни, що їхнє володіння зброєю якесь не таке, що навіть допомога у заходах оповіщення щодо мобілізації це надто тяжкий для них тягар – то не треба дивуватися, що пересічний поліцейський, як той сайгак, починає тікати у самий драматичний момент.

Якщо таку річ зробили би солдати на фронті, то їм уже грозила б десятка тюрми і ганьба на все життя.

Тож питання до мільйонів українців у тилу:

• Чи є зараз у нас кращий шанс очистити поліцію через участь у реальних бойових діях? Хоча б місяць на рік?
• Чи не задихається зараз фронт від нестачі бійців?
• Чи треба нам така поліція в тилу, яка, маючи чисельну перевагу, кидає тих, кого має захищати, і тікає?
• Чи готові громадяни в тилу вийти і вимагати від поліції спокутувати цю страшну ганьбу?