Кейс Кудрицького: в чому звинувачують ексочільника "Укренерго" і чим закінчиться ця справа

На четвертий рік повномасштабної російсько-української війни громадяни України нарешті помітили проблеми з корупцією. Та ще й як помітили! Вересневий пресреліз Київського міжнародного інституту соціології прямо наголосив – 71% українців упевнені, що з 24 лютого 2022 року рівень корупції в країні збільшився. Про зменшення (що було б логічно в умовах справді екзистенційної війни України за власне існування) заявили лише 5%.

Влада, яка побудована на рейтингах, соціологічній популярності й цифрових показниках, не могла не відреагувати на такі критично низькі для себе показники. От тільки реакція, судячи з тієї історії, яка сталася наприкінці жовтня у столиці, вийшла якась досить дивна.

"Паркани Кудрицького"

У Києві співробітники Державного бюро розслідувань затримали колишнього керівника "Укренерго" Володимира Кудрицького. Його оперативно доставили в суд, обрали йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і він уже навіть встиг вийти під заставу розміром 13,7 мільйона гривень. Цікаво, що саме така сума фігурує у тій справі, яка і призвела Кудрицького до суду… чи ДБР разом із тими, хто на них натиснув, – до ганьби. Тут вже, як-то кажуть, час розсудить.

Що ж це за така справа, яка викликала в одних бажання засудити колишнього очільника стратегічно важливого підприємства, а інші відразу почали говорити про політично вмотивоване переслідування? Це був 2018 рік, тобто ще часи "попередників" (що, між іншим, деякі аналітики, в основному проопозиційні, цілком серйозно називають головним мотивом Банкової, яка, за їхніми словами, і стоїть за атакою ДБР на Кудрицького). Компанія "Укренерго" за підсумками тендерів уклала із приватною компанією угоду про реконструкцію зовнішнього огородження підстанцій Південної та Західної енергосистем. Простіше кажучи, потрібно було зробити паркани на загальну суму 68 мільйонів гривень.

Втім, цих грошей переможці тендеру не отримали. Усе обмежилося авансовими 13,7 млн грн, а парканів так ніхто і не побачив. Здавалося б, факт злочину очевидний, але, як розповів народний депутат Ярослав Железняк, у цій історії була ще банківська гарантія на ці гроші, надана банком "Конкорд". І "Укренерго" свої гроші в підсумку повернуло саме завдяки цій гарантії. Тож, підкреслив Железняк, тут, швидше, треба було розбиратися із працівниками банку, замішаними у цю схему…

Реакція в Україні та поза нею

Що ж там насправді сталося – ми, можливо, дізнаємося у суді ,якщо до нього так чи інакше дійде. Бо в цьому є серйозні сумніви. І не тільки через реакцію двох реальних опозиційних нинішній владі партій – "Європейської солідарності" та "Голосу". Хоча – і через цю реакцію теж.

Звісна річ, головні – принаймні, на рівні самооцінки та і, зважаючи на персону лідера партії, – опозиціонери "ЄС" закцентували всю увагу на діях влади. Співголова парламентської фракції цієї політсили Ірина Геращенко не добирала слів, коментуючи історію з Кудрицьким: "ДБР – не правоохоронний орган, а політична дубина влади і має бути негайно реформоване, інакше Україна ніколи не стане членом ЄС. Подвійні стандарти – своїх влада відмазує від відповідальності, а усіх інших – пресує і тероризує. Це автократія, відволікання уваги від власних провалів і безвідповідальність".

От у коментарі представниці "Голосу" Інни Совсун є не тільки критика влади, а і деякі важливі інформаційні моменти: "Це виглядає навіть гірше, ніж я думала вчора, коли їхала на суд, і для мене, і для всіх, хто там був присутній, а найгірше – для міжнародних партнерів. Мені пишуть колеги з різних парламентів, експерти – всі шоковані тим, що вони спостерігають, тому що для них це політичне переслідування". Як бачимо, тут вже йдеться про те, що історія з арештом Кудрицького вийшла за межі, власне, українського інформаційного поля.

Характерними є пасажі й у спільній заяві з цього питання аналітичних центрів консорціуму RRR4U, того самого, який просуває тему економічного та інфраструктурного відновлення України (тож, так чи інакше співпрацює із західними донорами України). Наприклад, такий: "Використання кримінальних справ як інструменту тиску підриває довіру міжнародних партнерів, гальмує євроінтеграцію та демотивує фахівців працювати на держслужбі". Або такий, що напряму нібито не стосується справи Кудрицького, але зачіпає значно масштабнішу тему: "Задля посилення стійкості правової системи та міжнародної довіри, ми наголошуємо на невідкладності ухвалення ключових законопроєктів, спрямованих на ефективне реформування судової системи та системи правоохоронних органів".

Чи отримає Банкова тавро "роботи на Росію"

Словом, реакція як опозиції, так і певних інституцій, які можуть і наступити на фінансові потоки, завдяки яким Україна досі існує як незалежна держава і продовжує боротися з російським ворогом, очікувано вмістилася в діапазон між "негативна" та "різко негативна". Зважаючи на те, що Кудрицького вважають пов’язаним із таким бізнесменом як Томаш Фіала, реакції будуть ще і ще.

Тож, Банковій варто в цій ситуації добряче подумати. Бо так можна докотитися до зовсім неприємних закидів на свою адресу. Скажімо, та ж Геращенко у своєму коментарі до справи ексочільника "Укренерго" згадала наступну історію: "На початку вторгнення, коли 90% мешканців Банкової і К[абінету]М[іністрів] втекли на Західну Україну, Кудрицький від’єднав українську енергосистему від російської та приєднав до європейської енергомережі і допоміг нашій енергосистемі втриматися".

А тут вже, вибачте за прямоту, можна нарватися на обвинувачення у роботі на ворога. Мовляв, Кудрицький врятував енергосистему України у найкритичніший момент, і тепер "зелена" влада, яка до останнього заявляла, що війни не буде, йому мститься. Між іншим, подібні натяки і навіть прямі звинувачення вже полетіли сторінками опозиційно налаштованих блогерів і мають усі шанси зібрати непогану за кількістю аудиторію.

Це вже не кажучи про те, що і сама ця справа "парканів Кудрицького" виглядає відверто та безнадійно притягнутою за вуха. Тож не можемо виключати, що все завершиться приблизно як зі спробою влади підпорядкувати собі САП та НАБУ. Тільки у цій історії все значно простіше – справу можна навіть не доводити до суду, забовтати її та й забути. Заховавши про всяк випадок у загашник.

Як, скажімо, відбулося зі справою Погребиського-Волошина, один із фігурантів якої в останні роки воює, отримав контузії, побував у ворожому оточенні, а інший (самі здогадайтеся, хто) втік до підросійської Білорусі й не просто в носі мав Україну, а і веде відкрито антиукраїнську діяльність як і належить представнику ОПЗЖ.

Так, історія із Кудрицьким справді може завершитися без засудження очільника "Укренерго" і зайвої напруги як в Україні, так і у відносинах із західними донорами. Але, скажіть на милість, де тут боротьба з корупцією, євроінтеграція (яку ніхто не скасовував) і взагалі закінчення епохи бідності?..