Загибель Павлова: що це було та які наслідки отримають Вілкул, Кривий Ріг і ОПЗЖ

Сонне серпневе політичне життя в Україні збурила куля, яка перервала каденцію – і життя – мера Кривого Рогу. Що це було та що тепер буде, розбирався RegioNews.

У Вільному – куля: версії

В історії України уже бували випадки, коли міський голова великого міста закінчував свою каденцію достроково - з причини власної смерті. У 2003 році в Запоріжжі помер тамтешній мер Олександр Поляк, у 2008-му – градоначальник Рівного Віктор Чайка, у 2013-му – очільник Миколаєва Володимир Чайка, у 2017-му – мер Луцька Микола Романюк тощо. Зовсім недавно, минулого грудня, в Харкові ховали Геннадія Кернеса. Але щоб ця смерть була не від хвороби – тут Кривому Рогу належить сумнівна першість.

У неділю, 15 серпня, у селі Вільне, що під Кривим Рогом, знайшли мертвим міського голову найдовшого міста України Костянтина Павлова. Причину смерті встановити було неважко – Павлов загинув від пострілу із вогнепальної зброї (очевидно, карабіну, який лежав поруч із ним, і який деякі ЗМІ назвали "мисливською рушницею"). Звісно ж, відразу з'явилося питання: що це - убивство чи суїцид. Речник МВС Артем Шевченко, зокрема, заявив про "ознаки самогубства". Пізніше про базову версію суїциду розповів ЗМІ й голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко.

Втім, гіпотеза про те, що Павлов укоротив собі віку, серйозного поширення не знайшла. Звісна річ, першими, хто заявив про убивство мера Кривого Рогу, стали його однопартійці по ОПЗЖ. Крім того, на місце трагедії прибув особисто колишній очільник міста Юрій Вілкул, у якого загиблий один час працював радником. Він також запевнив, що про самогубство не може бути й мови, тому що цього не може бути ніколи.

Хто винен?

Власне кажучи, усі коментарі тих людей, які бачили Павлова у останні кілька днів до загибелі (зокрема, і Резніченка) говорять про те, що на можливе самогубство не було жодних натяків. Звісно, люди, які збираються накласти на себе руки, не ходять по вулицях із плакатами "The end is near", але ніхто із оточення Павлова не згадував про потенційно суїцидальний настрій. Тож основною, як не крути, є версія про убивство або доведення до самогубства. Однак, як заявив зранку 16 серпня на спеціально скликаній пресконференції начальник поліції Дніпропетровщини Анатолій Щадило, правоохоронцями був зроблений детальний аналіз та огляд місця події, аналізуються відео с камер відеоспостереження (чиї фрагменти, на яких Павлов нервово ходить по дому з карабіном в руках, багато курить та з кимось активно переписується, вже розлетілися мережею) та розглядаються три основні версії події: вбивство, самогубство, необережне поводження зі зброєю.

І тут виникає питання – хто. Хто, перш за все, замовив це убивство (або доведення до самогубства), а також організував та реалізував задумане. І тут ОПЗЖ моментально вчепилася за легендарні слова нардепа від "Слуги народу" Микити Потураєва. У червні з трибуни Верховної Ради голова комітету з питань гуманітарної та інформполітики сказав наступне: "От нас питали: коли закінчиться епоха бідності? Тоді, коли закінчиться епоха брехні. А закінчиться вона тоді, коли повсталий народ витягне оцю фракцію, сукупні статки якої співставні з річним бюджетом України, і розстріляє. На жаль, ми – демократична країна і мусимо іти повільно і знищувати вас політично разом з усіма іншими фракціями цього парламенту". "Цією фракцією" була якраз ОПЗЖ, членом якої й був Костянтин Павлов. Пізніше того ж дня Потураєв вибачився за свої слова, але ті, кому вони адресувалися, не забули.

Вадим Рабінович у першому ж своєму пості в Facebook, присвяченому загибелі Павлова, написав однозначно: "Заклик Потураєва розстріляти ОПЗЖ почав здійснюватися". Пізніше в офіційній заяві "Опозиційна платформа – За життя" розвинула цю тему. Тут вам і "терористичний акт проти нашої партії", і "кати, які діють в інтересах влади Зеленського", і "фізичне знищення одного із лідерів нашої партії". Врешті-решт, у ОПЗЖ зробили однозначний висновок – "влада Зеленського від фабрикації замовних кримінальних справ і нацьковування профашистських організацій перейшла до прямого фізичного усунення політичних конкурентів і терору". Ну а штатний блазень ОПЗЖ Ілля Кива додав у цю трагічну історію традиційну дещицю абсурду, поінформувавши, що він точно не збирається накладати на себе руки, тож якщо його знайдуть мертвим – "не вірте, мене точно убили!!!"

Реакція влади

Першою важливою реакцією з боку владних структур було, звісно ж, повідомлення про статтю Кримінального кодексу, за якою мали відкрити кримінальну справу за фактом загибелі Павлова. Тут все прогнозовано: стаття 115 - "умисне вбивство".

Ще 15 серпня прокоментував смерть міського голови свого рідного міста президент. Володимир Зеленський традиційно для себе заявив, що бере справу під особистий контроль. Конкретно це оформилося у понеділкову доповідь очільників силових структур із першими результатами розслідування та фразою "наполягаю на регулярних звітах правоохоронців перед громадою Кривого Рогу".

А пізно увечері в неділю місцевий журналіст Олег Єрмолінський заявив, що поліція нібито вже передивилася відеозаписи з камер спостереження, які були у будинку та на території обійстя Павлова. І на цих записах видно, як пан мер сам вкорочує собі віку. Втім, якою б не виявилася причина цієї резонансної смерті, головним є питання найближчого майбутнього – як Кривого Рогу, так і окремих фінансово-політичних груп.

Хто очолить Кривий Ріг

На це питання є дві відповіді – проста і складна. Проста – тимчасово, у форматі в.о. міського голови, містом керуватиме секретар міськради Олександр Котляр. Представник "Слуги народу", на чому не забув наголосити Рабінович (один із найактивніших ОПЗЖистів щодо коментарів смерті у Вільному) цілим окремим постом на Facebook, досить прозоро натякаючи на причетність партії влади до історії у Вільному.

Друга відповідь, яка стосується майбутніх дострокових виборів, є значно складнішою. З одного боку, "Слуга народу" дійсно виграє у цій ситуації, отримавши несподіваний шанс реабілітуватися за ганебну поразку на виборах-2020. До речі, у заяві ОПЗЖ, згадавши про ті вибори, як про холодний душ для партії Зеленського, окремо виділили і олігарха Ріната Ахметова, "так як в цьому місті зосереджені його бізнес-інтереси". Власне кажучи, кандидат від "слуг" Дмитро Шевчик, який і програв вибори – спочатку Вілкулу, а потім Павлову – багато років працює на гірничо-збагачувальних комбінатах, які належать Ахметову.

І їм – або знову разом, або поодинці – доведеться вирішувати, ким замінити невдаху Шевчика на нових виборах. Але одночасно така ж проблема постала і перед кланом Вілкулів, гарантом збереження інтересів якого так чи інакше виступав Костянтин Павлов. Власне кажучи, саме підтримка Юрія Вілкула, який знявся з виборів після успішного першого туру, формально – через проблеми зі здоров'ям, і забезпечила Павлову переконливу перемогу у турі другому.

Тут можна припустити, що місце батька Вілкула-старшого, який одним із перших приїхав до будинку загиблого, хоч і пішов на особисту політичну пенсію, може зайняти його син Олександр Вілкул. Останній до цього двічі боровся за крісло мера Дніпра, у 2015-му він навіть виграв у Бориса Філатова перший тур, тож логічно 2020-го знову спробував взяти обласний центр. Але друга спроба виявилася геть провальною – Вілкул-молодший програв навіть Загіду Краснову, якого за п'ять років до того випередив на 25%, і не потрапив до другого туру. Тож вибори у рідному Кривому Розі можуть стати для колишнього віцепрем'єра часів Януковича та нардепа минулого скликання від "Опоблоку" спробою повернутися у велику політику.

Чи ж буде ця спроба успішною? "За" говорить прізвище, яке у Кривому Розі досі має силу (а рейтинги "слуг народу" уже далеко не ті, що переможного 2019-го). "Проти" – дві невдалі кампанії у Дніпрі, на які криворізький електорат так чи інакше буде орієнтуватися. Та й сам дворазовий переможець Вілкула-молодшого Філатов з якихось причин теоретично може докластися до криворізьких перевиборів (які, за попередніми оцінками, можуть відбутися в останню неділю березня 2022 року), що теж не зіграє на руку Олександру Юрійовичу.

Постріл у рейтинги?

Окрема тема – "Опозиційна платформа – За життя", яка вирішила використати тему із загибеллю свого однопартійця для максимально потужного піару. У ОПЗЖ останнім часом, після закриття каналів Медведчука і кримінального провадження щодо самого голови політради партії, електоральні справи повільно, але упевнено повзуть униз. Партія, яка досить упевнено стала другою в Україні в 2019-му після електоральної сенсації від "Слуги народу", зараз уже програє "Європейській солідарності" (останні опитування від Центру Разумкова: "ЄС" - 17%, ОПЗЖ – 16%; від соціологічної групи "Рейтинг": "ЄС" – 14,3%, ОПЗЖ – 12,4%; від "СОЦІС": "ЄС" – 13,7%, ОПЗЖ – 11,5%).

Тактика гострої публічної конфронтації із чинною владою – саме ОПЗЖ у першій половині 2021-го, на відміну від другої половини 2019-го, найчастіше конфліктувала із Банковою – особливих дивідендів партії Бойка-Медведчука не принесла. Навряд чи головна проросійська партія України збере якийсь серйозний електоральний врожай і на (само)убивстві Павлова. Попри усі заяви про "одного із лідерів партії", Костянтин Павлов і під час двох депутатських каденцій був частиною сірої маси, а головними інформприводами під час його мерської кампанії стали лише сенсаційне обрання і не менш сенсаційна смерть. Тож очікувати мобілізацію відповідного електорату навколо нікому не відомого прізвища не варто.

От хто точно виграє у цій ситуації, так це російські пропагандистські телепрограми, які отримали шикарний привід для чергової серії мильної опери "Як погано там у хохлів" (головна шикарність полягає у тому, що соловйово-скабєєвим навіть вигадувати нічого не треба – всі козирі уже на руках: і партквиток загиблого, і в.о. мера від партії Зеленського, і відео зі словами Потураєва…) Але усе це, як показує практика, розраховане в основному на тамтешнього місцевого споживача, в Україні ж російська пропаганда працює слабко і обмежено. Тож й на цьому фронті ОПЗЖ, скоріш за все, очікуватиме глобальна невдача – за невеличких локальних успіхів, перш за все, у додаванні чергових відсотків до особистого антирейтингу глави держави. Його, як і попередника, проросійські сили залюбки звинувачують у всіх смертних гріхах – що ж, до уже немаленького списку додасться іще один.