UA | RU
17 червня 2021, 11:30 1477

Замість "народних республік" – фейкові "ради". Як план щодо розриву України на шматки перейшов до запасного варіанту

Привид сепаратистського "народовладдя", який у 2014 році вигулькнув у вигляді "народних республік", тепер трансформувався у формат фейкових/паралельних "рад", котрі поступово від питань практичних переходять до апробованого Кремлем на Донбасі та в Криму "прагнення народу до свободи"
Привид сепаратистського "народовладдя", який у 2014 році вигулькнув у вигляді "народних республік", тепер трансформувався у формат фейкових/паралельних "рад", котрі поступово від питань практичних переходять до апробованого Кремлем на Донбасі та в Криму "прагнення народу до свободи"
Фото: СБУ

У форматах "українського народовладдя", за якими упевнено стирчать кремлівські вушка, розбирався RegioNews.

2014: "народні республіки"

Як відомо, 2014 року, після анексії Криму, Росія, налякана майбутньою євроінтеграцією України, не зупинилася: невдовзі на проросійській мапі світу з'явилося дві "народні республіки" – "ДНР" та "ЛНР". Увесь цивілізований світ знає цю територію під назвою "Тимчасово окуповані окремі райони Донецької та Луганської областей України". Так само увесь цивілізований світ розуміє, що ці "республіки" є не самостійними гравцями на великій шахівниці, а лише філіями "русского міра".

Та Донецьком і Луганськом апетити Кремля не обмежувалися. Тоді, навесні 2014-го, йшлося про так звану "русскую вєсну", яка мала охопити практично усі південні та східні регіони України (крім хіба що Сумщини, до якої у Росії ніколи не було серйозної цікавості). Відповідно, у кожній області того, що 2004 року називали ПіСУАР (Південно-Східна Українська Автономна Республіка), мали з'явитися свої "народні республіки".

За бажанням в інтернеті можна знайти відлуння тих буремних часів – у вигляді прапорів цих "республік". Втім, доля таких анклавів "русского міра" була не настільки успішна, як донбаських. У Харкові зародок "ХНР" змели правоохоронці, у Одесі все завершилося пожежею у Будинку профспілок, у Запоріжжі – "яєчною неділею". У інших регіонах "народні республіки" розсмокталися самі собою.

Подібні проєкти були не тільки на території півдня та сходу. Кремль активно працював на Закарпатті, розганяючи ідею "Республіки (Під)карпатської Русі" із так званими "русинами". Навіть у Києві ще у 2014 році були знайдені адепти "Київської народної республіки", які, втім, свою діяльність обмежували лише інтернет-пропагандою на дозволеному тоді в Україні соцмережевому майданчику "ВКонтакте".

Зрештою, "русская вєсна" так нічим і не завершилася, проєкт "Новоросія", який на початку 2014-го активно пропагувався відповідними прокремлівськими силами, тихо почив у бозі, залишившись у пам'яті лише участю в ньому легендарного нардепа-москвофіла Олега Царьова (він з червня 2014-го до травня 2015-го значився "спікером парламенту Новоросії"; після чого "посада" була "скасована"). Але сама ідея дроблення України нікуди не ділася.

2020 - 2021: фейкові "ради" і "громади"

І тут варто згадати, що проєкт "Український вибір" нинішнього голови політради ОПЗЖ Віктора Медведчука, створений у квітні 2012 року (коли, здавалося б, жодної загрози тісним взаєминам проросійської влади в Україні та Кремля не було), пропагував зовсім іншу ідею - так званого "прямого народовладдя". Між іншим, ця ідея дещо перегукується із популістичним законом про референдуми від Зеленського і Ко, бо у своєму маніфесті "Український вибір" задовго до появи на політичній арені екс-учасника "95 кварталу" заявляв про розробку законопроєкту "Про всеукраїнський та місцевий референдуми з народної ініціативи".

Де йшлося, зокрема, про "Акти народної волі, наслідками яких можуть бути розпуск парламенту та відставка уряду". Але не тільки. "Український вибір" пропагував також місцеві референдуми, які могли б розганяти ради усіх рівнів. Як тут не згадати, що анексія Криму розпочалася саме із атаки на місцевий парламент та з появи "народних" очільників як АРК, так і Севастополя. І ця схема за кілька місяців перекочувала на материк, де ми побачили так званих "народних мерів" у низці міст Донбасу.

Тож у 2020-му, коли стало зрозуміло, що ейфорія від перемоги нібито проросійського Володимира Зеленського зійшла на пси, під час місцевих виборів в Україні почали виникати небачені раніше "акти народної волі", які, на перший погляд, начебто не пропагують ніяких політичних ідей. Зокрема, на виборах були виявлені дві фейкові дільниці – у різних кінцях країни, на Сумщині та Миколаївщині. Самопроголошені "територіальні комісії" проводили вибори до вигаданих "рад" та "громад", причому досить успішно - принаймні, у сумській Соснівці на фейкову дільницю прийшло більше людей, ніж на справжню. Все це подавалося під цілком утилітарним соусом: мовляв, люди не хочуть жити у об'єднаній ОТГ, от вони і борються за своє право.

Самими лише виборами історія із таким "народовладдям" (цілком у стилістиці "Українського вибору", який у своєму маніфесті вимагав почути кожного) не обмежилася. Уже навесні 2021 року СБУ спіймала на гарячому організаторів кількох фейкових "ОТГ" у Кіровоградській області. Тут вже мали місце і відповідна документація, і навіть "депутатські посвідчення". Причина появи цих псевдоОТГ, знов-таки, цілком практична – ці "органи влади" вимагали віддати їм на баланс майно деяких підприємств.

Але виявлена у червні так звана "Гуляйпільська міська рада", що на Запоріжжі, уже не дуже маскувалася під практичні речі, прямо заявляючи про невизнання чинної української влади. До речі, збіг це чи зумисний хід, але саме Гуляйполе може похвалитися персоною головного українського анархіста ХХ століття Нестора Махна, котрий, зокрема, і з ідеологічних міркувань допоміг тодішній Радянській Росії знищити незалежну Україну під час періоду Визвольних змагань 1918-1920 років.

Але повернімося у сьогодення. Отже, на Гуляйпіллі уже встигли провести "збори" і навіть обрати "міського голову" та "депутатів", коли їхню коротку та безславну історію припинили українські спецслужби. Звісно, більшість жителів міста навіть не помітили появу на своїй території нової "міськради". Та й не до ігор у народовладдя українцям у нинішні часи, охоплені пандемією коронавірусу та системним погіршенням соціально-економічної ситуації в країні. Коли ростуть ціни у магазинах, не до незрозумілих гасел та прапорів.

Але й на Донбасі до весни 2014 року теж ніхто не міг подумати про появу якихось "народних республік". Хоча свою окремішність, донбаську ідентичність, виражену у легендарній фразі про "Донбасс нікто нє ставіл на колєні – і нікому поставіть нє дано", там плекали здавна. І на найвищому рівні. Згадайте, як на відкритті "Донбас-Арени" тодішній президент України Віктор Янукович цитував ці слова.

А від Гуляйполя до Докучаєвська, який контролюється кремлівськими посіпаками із "ДНР" – менше 150 кілометрів. Однак справа навіть не у кілометрах, а у бажанні перманентно розхитувати ситуацію у різних регіонах країни. І мегазавдання таких дій – сформувати у наших західних партнерів враження від України, як від якогось "дикого поля", від якогось "європейського Сомалі", де фейкові "народні республіки" і "міські ради" можуть виникнути у будь-який момент. З однією простою метою – аби змусили наших західних партнерів триматися від такої країни якнайдалі.


 
Підписуйтесь на RegioNews

Натисніть «Подобається», щоб читати
Regionews.ua в Facebook