Імпічмент Трампа через Україну
Оголошення імпічменту в США дещо простіше, ніж в Україні, але за кількасотрічну історію жодного американського президента так і не відсторонили за цією процедурою.
Хоча реальна загроза імпічменту таки змусила одного президента добровільно подати у відставку. І той випадок стосувався протистояння між конкурентами на виборах у США.
Ще один президент, якому намагались оголосити імпічмент, купив Аляску в Росії.
Зараз через скандал навколо розмови Дональда Трампа та президента України Володимира Зеленського у США знову заговорили про можливий імпічмент. Спікер Палати представників Ненсі Пелосі оголосила про початок формальної процедури.
Вона дала вказівку шістьом комітетам Палати представників (нижня палата Конгресу) провести власні розслідування і визначити, чи є підстави для імпічменту.
Демократи, які контролюють нижню палату Конгресу, звинувачують республіканця Трампа у зловживанні службовим становищем.
Йдеться про телефонну розмову Трампа і Зеленського, під час якої президент США міг тиснути на свого колегу. Він начебто просив його розслідувати діяльність колишнього віцепрезидента США Джо Байдена і його сина Хантера.
Джо Байден - один із лідерів Демократичної партії і, як вважається, найімовірніший конкурент Трампа на майбутніх президентських виборах.
Критики Трампа переконані, що він просив Зеленського ініціювати розслідування, аби так нашкодити рейтингу свого суперника.
Як відбувається імпічмент в США та кого в історії цієї країни намагались так звільнити?
Для імпічменту в США необхідно, щоб за це проголосувала проста більшість Палати представників (зараз контролюється демократами), а потім - дві третини Сенату.
Зараз більшість у Сенаті належить республіканцям, що робить імпічмент малоймовірним.
Для порівняння, для оголошення імпічменту президенту України потрібні голоси ¾ депутатів Верховної Ради.
Імпічмент передбачає висування обвинувачення у Конгресі, що може стати основою для судового розгляду.
В Конституції США зазначено, що президент "має бути знятий з посади шляхом імпічменту за державну зраду, хабарництво або інші серйозні злочини та правопорушення".
Автори конституції розглядали поняття порушення закону президентом доволі широко, припускаючи, що приводом для імпічменту може стати не лише формальне порушення закону, але й використання президентом своєї посади в особистих цілях.
Як уточнював у 1788 році один із батьків-засновників США Александр Гамільтон, приводом для імпічменту може стати "використання або зловживання суспільною довірою", якщо це було зроблено в політичних цілях.
Процес імпічменту має розпочати Палата представників. Після того, як комітети Палати представників зберуть достатні, на їхню думку, докази на користь імпічменту, вони рекомендуватимуть проголосувати Палаті за імпічмент.
Щоб підтримати питання і передати його в Сенат, потрібна проста більшість.
Після цього звинувачення розглядатиме Сенат під час слухань, які дуже нагадують судове засідання. Головувати на них буде очільник Верховного суду США.
Група членів Палати представників представлятиме на слуханнях сторону обвинувачення, а президента захищатимуть його особисті адвокати. Сенатори виконують роль присяжних.
Якщо дві третини сенаторів вирішать, що президент винен, то імпічмент вважається таким, що відбувся. Президент залишає свою посаду, а його місце займає віцепрезидент.
Кількість прихильників імпічменту президента Трампа зростає, але поки що не можна говорити про те, що вони мають більшість.
Усього в нижній палаті Конгресу 435 місць. За даними New York Times, імпічмент зараз підтримують 179 законодавців, 73 виступають проти, ще 183 поки не заявили про свою позицію.
При цьому конституція США не зобов'язує Сенат проводити "судове засідання", дозволяючи лідеру партійної більшості у верхній палаті (нині контроль належить республіканцям) просто відмовитися проводити такі слухання.
Також він має право провести голосування, під час якого резолюція Конгресу про імпічмент може бути відхилена без розгляду доказів, зібраних законодавцями.
Попри те, що реальна загроза імпічменту в історії США виникала досить часто, до Трампа цю процедуру серйозно починали лише щодо кількох президентів.
Останній раз під обвинуваченнями опинився 42-й президент США Білл Клінтон. Мова йде про справу Моніки Левінскі.
У випадку з Біллом Клінтоном приводом для початку процедури імпічменту стали не його стосунки з Монікою Левінскі, а те, що президент США збрехав про ці стосунки під присягою.
Палата представників тоді проголосувала більшістю на користь імпічменту президента Клінтона по першому обвинуваченню, яке стосувалося неправдивих показів на суді присяжних, та по другому - перешкоджання правосуддю.
Слід зазначити, що на той час, у грудні 1998 року, рейтинг Білла Клінтона як президента був 72%.
Коли справа перейшла до Сенату в 1999 році, пропозиція про імпічмент не набрала двох третин голосів.
Першим лідером, щодо якого оголошували процедуру імпічменту, був 17-й президент США Ендрю Джонсон, який обіймав посаду з 1865 року.
В 1864 році демократа Джонсона обрали віцепрезидентом Абрахама Лінкольна.
Після вбивства Лінкольна навесні 1865 року він став президентом.
Його політика суттєво відрізнялась від лінії, яку проводив попередник, зокрема, він наклав вето на майже одностайно ухвалений Конгресом закон про повернення до Союзу південних штатів і цивільну рівноправність чорношкірих.
Президент мав тривалий конфлікт з Конгресом, в тому числі і через намагання звільнити військового міністра.
Президент кілька разів звільняв міністра Едвіна Стантона, але Сенат кожного разу визнавав недостатніми підстави для звільнення і повертав його на посаду.
Через це Палата представників розпочала процедуру імпічменту в 1868 році й більшість її представників проголосувала за.
Імпічмент для Ендрю Джонсона був дуже реальною перспективою, але для відсторонення з посади 2/3 в Сенаті не вистачило лише одного голосу сенатора - 35 "за" на "19".
Окрім процедури імпічменту, серед іншого, Ендрю Джонсон запам'ятався тим, що купив у Росії Аляску.
Ще одним президентом США, якому реально загрожував імпічмент, був Річард Ніксон.
В 1972 році Річарда Ніксона вдруге обрали президентом США, проте весь другий термін його президентства пройшов на фоні Вотергейтського скандалу.
Команду Ніксона звинувачували в прослуховуванні штабу конкурента від Демократичної партії під час виборів.
Скандал набирав обертів, й Палата представників навіть почала підготовку звинувачення для імпічменту. Комітет з питань правосуддя підготував резолюцію з визнанням Ніксона винним у зловживанні владою.
У серпні 1974 року були оприлюднені записи розмови президента Ніксона щодо скандалу і намірів перешкодити розслідуванню за допомогою ФБР та ЦРУ.
Після цього повна підтримка імпічменту в обох палатах Конгресу стала вирішеною справою. Багато представників партії Ніксона в обох палатах, які раніше його підтримували, заявили, що голосуватимуть за імпічмент.
Ввечері 7 серпня лідери Палати представників та Сенату зустрілись з Ніксоном та повідомили йому, що він втратив підтримку Конгресу. Тоді більшість в обох палатах належали республіканцям, яких представляв і президент.
Проте Ніксон зробив те, що робить кожен розумний чоловік, який розуміє, що ситуація обернулася проти нього. 8 серпня він добровільно подав у відставку.
