Експерт Віталій Кулик: Ми стоїмо на порозі великої політичної кризи

Пане Віталію, які виклики чекають нинішню владу у 2024 році?

Ми стоїмо на порозі політичної кризи. Ми бачимо лінії напруги між центральною владою і місцевою. Адже навіть у тій самій Національній стратегії доходів передбачається забрати у місцевих влад абсолютно всі фінанси, а не лише ПДФО із зарплат військових. І все це в ручному режимі розподіляти. Зараз й так військові адміністрації фактично в ручному режимі розподіляють бюджети, практично усунувши місцеві ради від цього процесу, забираючи гроші з міст. Іде виїмка бюджету.

Деякі керівники місцевих влад намагаються про це заявляти, але їм одразу влаштовують "маски-шоу". Подивіться, як сталося, наприклад, з мером Чернігова (Владислав Атрошенко відсторонений судом від посади. На думку суду, міський очільник є винним у корупції, адже надав дружині службову машину для виїзду за кордон на початку повномасштабного вторгнення, а потім сам доручив водієві повернути автомобіль в Україну – ред.). Про це кажуть і мер Києва, Львова та Дніпра, які проявляють певну політичну самостійність. Тому я вважаю, що політична криза в Україні вже в квітні-травні проявиться максимально.

Останнім часом, до речі, бізнес скаржиться на колосальний тиск правоохоронців, якраз на згадані вами "маски-шоу".

Подивіться на заяву руху "Маніфест-42" (громадський рух, створений бізнесом для захисту від свавілля тилових силовиків, чиновників та суддів – ред.). Ми бачили й читали матеріали про передстрайкову готовність бізнесу після затримання бізнесмена Ігоря Мазепи. І ми знову читаємо про посилення тиску на бізнес і, так би мовити, його "кошмаринг", а тому я не виключаю, що цей страйк усе ж може відбутися. Навіть в умовах військового стану.

Не забувайте ще про недовіру до мобілізаційних заходів. Загалом примусова мобілізація викличе саботаж і спротив, а відповіді, як уникнути цього, влада не дає. Вона лише пропонує нові обмежувальні заходи та усілякі заборони для громадян. Тому все це позначиться і проявиться у політичній кризі.

Не менш вагомою буде й ситуація в економічній сфері.

Звісно! Очевидно, що ми вимушені будемо "затягувати паски". Якщо почитати Національну стратегію доходів до 2030 року, одним з ідеологів якої є голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев, то пропонується повна фіскалізація всіх економічних процесів у країні, а це усе вдарить по середньому бізнесу й мікробізнесу. Збираються фактично оподаткувати все, що тільки можна, аж навіть до транзакцій на картках.

Філософія Гетьманцева – наповнення бюджету в будь-який спосіб. Понад 3 трлн гривень, що закладені в державному бюджеті, влада хоче взяти насамперед із "вижимання соків" із громадян. Все те, що було неоподатковане, або перебувало, скажімо так, у сірій зоні, збираються оподаткувати й вести в білу. А фактично це вбиває будь-яку підприємницьку активність оскільки розв’язуються руки фіскальним органам, і це робить їх надпотужними в Україні. Усе це буде впливати на рейтинги влади та самого президента.

Не секрет, що Валерій Залужний уже довгий час є серйозним подразником для Офісу президента й можливим політичним конкурентом Володимиру Зеленському. Як, думаєте, чи наважиться колишній головком піти в політику? Бо зараз він, хоч і не підтвердив, але й не спростовував такі наміри.

Валерій Залужний вже перебуває у великій політиці. Насправді його туди випхнула Банкова, а різноманітні групи "порохоботів" та інших створили з нього політичну фігуру. І навіть якщо Залужний буде мовчати і нічого не робити, то саме по собі це мовчання вже створюватиме певні політичні хвилі. Тому, як на мене, рано чи пізно йому доведеться визначатися.

І яку позицію він обере, як думаєте?

На цей момент я не бачу в нього готовності до якогось власного політичного проєктування, але це не означає, що воно не з’явиться пізніше. Ми чуємо про різні групи інтересів, які можуть його підтримати, і на ньому намагаються вже паразитувати існуючі політичні сили. Хоча сказати, що Залужний є прихильником, наприклад, "Європейської Солідарності", не можна. Але все може бути, будь-який альянс можливий. Усе може змінитися після травня. Ми можемо побачити іншу конфігурацію і навіть інші політичні сили, які з’являться і можуть про себе заявити. І там Залужний може себе знайти, а може і не знайти.

І що буде з рейтингом Валерія Залужного до того часу, як він все ж таки визначиться?

Рейтинг довіри населення до колишнього головкома залишається високий. Можна звісно прогнозувати, що з часом цей рейтинг довіри буде знижуватися, але пам’ятаємо, що образ Залужного – це образ генерала перемоги, адже саме з його іменем пов’язують перемоги 2022 року. А водночас деяку пробуксовку контрнаступу в 2023 році навпаки – не дуже пов’язують з його прізвищем. Усе це дасть змогу досить довго зберігати інерцію високого рівня довіри до Залужного.

Чи можливі кадрові ротації в Кабміні – як наступний крок після заміни всього керівництва ЗСУ?

Зміни у військовому керівництві мали супроводжуватися змінами і в Кабінеті міністрів. Говорилося про велике перезавантаження. Однак, наскільки я розумію, для того, щоб ці перезавантаження відбулися, потрібно, щоб змінилася сама концепція Кабміну. Зараз пан Шмигаль працює в уряді пана Зеленського. Кабмін не є колегіальним органом, а управляється з Банкової. Для того, щоб перезапустити Кабмін треба з ним трохи поділитися владою і повноваженнями. Банкова цього не хоче. Тому немає і ніякого сенсу робити перезавантаження. Поміняти кількох міністрів – це нічого не вирішує, і ніяке це не перезавантаження. Але не виключаю, що у квітні-травні, коли політична криза захлисне країну, ми побачимо серйозні процеси у Верховній Раді і відсутність результативної більшості для голосування. Може навіть бути формування нової парламентської більшості, загострення протистояння між центром і місцевим самоврядуванням, а ще – акції протесту. В такому разі можливе перезавантаження уряду. Але чи буде це вчасно, чи не буде це вже пізно?

На тлі політичної кризи, про яку ви говорите, чи можливе все ж таки проведення виборів в Україні?

Якщо ми зайдемо в цю кризу з певними політичними рішеннями, які не сприйматиме суспільство, то буде посилюватися недовіра до влади. Тоді наступним кроком, як останній аргумент, і може бути оголошення виборів.

І президентських, і парламентських?

Я не знаю, який сценарій і яку модель влада обере для себе. Треба ще враховувати, що буде показувати соціологія. Але такий варіант можливий. Знову ж таки, наскільки це буде сприйнято суспільством. Я нагадаю, що на кінець 2023 року значна частина громадян, а саме 56%, були проти проведення виборів. І це не через те, що вони були проти проведення виборів як таких під час війни. Громадяни просто вважали, що не буде дотримано принципу конкурентності політичних сил.

Яким може буде політичний ландшафт, якщо все ж буде відновлено політичний процес в Україні?

Однозначно з’являться нові політики. На цей момент усі, хто міг би про себе заявити якимось чином, то вони або на фронті, або не проявляють себе в силу того, що це буде фальстарт. Очевидно, що ми побачимо і старих політиків, які будуть намагатися повернутися. Той самий Олег Ляшко робить мільйонні перегляди у соціальних мережах. Цілком можливо, що він претендуватиме на якусь роль. Я не виключаю переформатування Юлії Тимошенко в якийсь новий політичний проєкт на базі "Батьківщини". Не варто скидати з рахунків Петра Порошенка, адже в нього достатньо стійкий електорат. У середовищі "Слуги народу" також відбуваються певні процеси. Там кілька груп інтересів, найімовірніше, об'єднаються в окремі проєкти. Та ж партія Дмитра Разумкова буде активно розвиватися зараз. Тобто, політичне середовище перебуває у передстартовій готовності. Як тільки буде розморожено політичний процес, ми побачимо достатньо багато нових проєктів і бурхливе політичне життя.