"Далекобійні санкції" чи бізнес на війні: чому нинішня стратегія ударів нищить наш тил

Дехто вважає, що це норм, мовляв росіяни спалять в нас всі склади, заправки і маркети, проте ми ще будемо палити і палити… Не будемо, бо навіть виробництво дронів залежить від "Епіцентрів", в яких купуються болти, гайки, дроти, різноманітні матеріали, фарби. Облаштування позицій, побуту військ залежить від будівельних маркетів і торговельних баз, експлуатація десятків тисяч "волонтерських" і особистих автомобілів військових залежить від наявних/спалених заправок.

Знищенні бізнеси – це не тільки втрати власників, але і втрата роботи, зарплати, бронювання для десятків тисяч робітників, втрати бюджету.

Сьогодні діпстрайкі, "далекобійні санкції", які так полюбляє наш президент, перетворилися на зброю масового ураження XXI століття, ми обмінюємося ядерними ударами з ворогом, який більше нас щонайменше в чотири рази. Тож, або наших ударів повинно бути в чотири рази більше, або ми програємо цю гонку діпстрайків і ракетних ударів.

Ми повинні або робити в чотири рази більше засобів ураження – але це нереально, бо дуже дорого, потрібно багато людей, заводів; або наша зброя повинна стати в чотири рази ефективнішою, ніж зараз.

На жаль, великі корумповані виробники зовсім не зацікавлені в розвитку технологій, їм вигідно "гнати вал", розміновувати сотні дронів на один НПЗ за всі гроші світу. Закупівельна практика МО також не сприяє розвитку технологій, коли дрони оцінюють по ціні, а не по ефективності. І все це, разом з відвертим лобіюванням згори породжує неймовірну корупцію і зменшує наші оборонні спроможності.

НАБУ, на жаль, досі не торкалося цієї теми, напевно керівництво Бюро вважає її "занадто політичною", загрозливою для безпеки України під час війни. Але тут навпаки – саме монополія, корупція, близькість великих виробників до високих кабінетів приводить до того, що самі виробники на свій розсуд формують хибну оборонну стратегію країни, тактику масованих і дороговартісних "далекобійних санкцій", обмін "ядерними ударами" по цивільних обʼєктах, за яку платить наш тил, наша економіка, і кожна людина в Україні.

Стратегія заробляння великих грошей не тотожна стратегії перемоги у війні.