Від маршрутки до виборчої дільниці: як працює когнітивна лінь

Чимало людей ображається, коли я кажу про дитяче мислення. Але це ж лише термін (можливо, не дуже вдалий) на позначення давно і добре вивченого явища.

Ось вам маршрутка, живий приклад.

Я думаю, ви часто зустрічали людей, які займають місце ближче до проходу, залишаючи місце ближче до вікна вільним. Можливо, ви дратувалися з такої поведінки, так само як і я. Але давайте подивимося на цей феномен уважно.

Якщо спитати таку людину, вона скаже, що їй скоро виходити. Добре видно, що ніхто з таких людей не мислить навіть простими ланцюжками подій, я вже не кажу про складніші речі.

Адже уявімо, що інший пасажир виходить там же. Тоді, якщо сидиш біля проходу, його доведеться пропускати на місце біля вікна або самому пересідати, а якщо сидиш біля вікна, то не треба.

Якщо інший пасажир виходить ще раніше, тоді, якщо сидиш біля проходу, його доведеться пропускати двічі або самому пересідати, а якщо сидиш біля вікна, то не треба.

Якщо інший пасажир виходить пізніше, тоді, якщо сидиш біля проходу, його доведеться пропускати. А якщо сидиш біля вікна, тоді він пропускає тебе.

Отже, ми бачимо, що місце біля проходу вимагає більше рухів і зусиль в усіх випадках, ніж місце біля вікна.

Але люди сідають біля проходу.

Ви скажете, це тому, що вони хами й нахаби. Але легко перевірити, що це не так. Вони просто думають, що місце біля вікна вимагає від них більше рухів.

Переважна більшість людей не здатна зрозуміти такі прості речі, поки їм не скажеш. Більшість дослідників вважає, що таких в середньому 70%. Значно більш оптимістичний Майкл Коммонс вважає, що таких лише 40%. Очевидно, цифри відрізняються від країни до країни, бо численні експерименти, описані в книгах Роберта Сапольського, доводять: ця штука передається через культуру, а не гени.

До чого тут діти?

Деніел Канеман отримав Нобелівську премію за дослідження швидкого й повільного мислення (однойменна книга є обов'язковою для всіх, хто ухвалює рішення; ми її нещодавно читали з книжковим клубом бізнес-спільнот). Але повільне мислення розвивається лише одночасно з формуванням фронтальної кори головного мозку, цей процес завершується десь після 20 років. Коли єдине доступне мислення -- це просте й швидке, то це діти й підлітки. Очевидно, старші люди отримують це мислення, але це не означає, що навчаються ним користуватися.

Ви скажете, що маршрутка це неважливо. Врешті, не так складно зайвий раз пересісти. Але ж відсутність навички повільного мислення означає, що люди так само мислитимуть, коментуючи пости у соцмережах, відвідуючи супермаркет (на радість маркетологам), а головне -- на виборчих дільницях (на горе собі й нам).