Мирна пауза чи новий етап війни

Станом на ранок 5 вересня ситуація навколо війни входить у досить показову фазу: чим активніше говорять про переговори, тим сильніше росія намагається демонструвати військовий тиск.

4 вересня російський дрон цілеспрямовано атакував центральну будівлю СБУ на Володимирській у Києві – фактично в історичному та політичному центрі столиці. Президент підтвердив, що удар був спрямований саме по будівлі Служби. Загалом унаслідок російських атак того дня в Києві були поранені люди.

Це важливо не лише у військовому сенсі. Удар по СБУ – це ще й демонстративна інформаційно-психологічна операція. Завдання очевидне: показати, що росія нібито здатна безкарно бити навіть по ключових державних інституціях у центрі Києва, а отже – створити відчуття вразливості всієї системи безпеки.

Але відбувається це саме тоді, коли до москви та Києва готуються їхати представники президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер. За словами Зеленського, спочатку вони мають відвідати москву, а в неділю —– Київ. Дональд Трамп заявляє про наявність "конкретної пропозиції", хоча її зміст публічно не розкривається.

І тут потрібне важливе уточнення.

Повідомлення про нібито повне припинення вогню з 5 до 8 вересня офіційно не підтверджене. Україна заявила, що не завдаватиме повітряних ударів у період, необхідний для безпечного прибуття американських переговорників, і закликала росію забезпечити дзеркальну тишу. Американська сторона також намагається отримати відповідні гарантії безпеки від обох сторін.

Тому говорити про перемир'я поки що зарано. Тим більше що фронтова ситуація зовсім не нагадує підготовку росії до завершення війни.

росія продовжує наступальні дії, однак кремлівська картина "обвалу української оборони" не відповідає відкритим даним. За оцінкою ISW, у серпні російські війська закріпилися або захопили близько 90 кв. км української території. Це у кілька разів менше, ніж роком раніше. Водночас українські сили мають локальні успіхи: зокрема, на Куп'янському напрямку було зачищено додаткові ділянки, а українські війська просувалися також на Новопавлівському та Олександрівському напрямках.

Отже, стратегічного російського прориву немає.

Натомість Україна дедалі системніше переносить війну в тил противника. За даними Генштабу, лише у серпні українські далекобійні удари уразили 12 російських НПЗ та два підприємства ВПК. 4 вересня Генштаб підтвердив зупинення після ударів двох великих російських нафтопереробних підприємств. Уражаються також місця запуску дронів, радари, ППО, склади, військова логістика та морські об'єкти. І це вже не набір окремих "гучних ударів".

Формується система: ППО РЕБ авіабази місця запуску БпЛА склади логістика НПЗ морська інфраструктура. Мета – змусити росію захищати величезну територію, розпорошувати ППО та постійно збільшувати економічну ціну війни.

Ще один фронт – фінансовий. Україна оцінює додаткову потребу у фінансуванні оборони цього року приблизно у €27 млрд. Водночас у Європі знову посилюється дискусія щодо можливості використання близько €210 млрд заморожених російських активів. Нідерланди, Польща, Іспанія та Швеція готові повернутися до цього питання, хоча юридичні й політичні заперечення окремих країн залишаються.

А тепер – найважливіше.

росія намагається змінити інформаційну конструкцію війни. Раніше основна теза звучала так: "росія неминуче переможе". Тепер вона може трансформуватися: "росія наступає" "Україна виснажена" "навіть Київ і спецслужби незахищені" "Захід шукає вихід" "москва готова до миру" "якщо Україна не погоджується — саме вона продовжує війну".

Це і є головна інформаційна пастка найближчих днів. Бо путін одночасно говорить про "шанс на мир" і не демонструє відмови від принципових вимог щодо українських територій та зовнішньополітичного курсу України. ISW також звертає увагу на суперечність між російською мирною риторикою та незмінністю стратегічних цілей кремля.

Тому сам факт приїзду американських переговорників ще не означає наближення миру.

Перевірка дуже проста:

• Чи припиняє росія удари по українських містах?
• Чи відмовляється від вимог, які фактично означають обмеження українського суверенітету?
• Чи погоджується на реальний механізм контролю за припиненням вогню та відповідальність за його порушення?
• Якщо ні – перед нами не завершення війни, а спроба використати дипломатичний процес як ще один інструмент війни.

Саме тому найближчі дні треба оцінювати не за кількістю заяв про "мир", а за поведінкою росії на фронті, у повітрі та за столом переговорів.

Бо перемир'я без контролю, гарантій і зміни російських цілей може виявитися не дорогою до миру, а лише оперативною паузою перед наступним етапом війни.