США нічого не досягли, а Іран отримав руйнування, яких можна було уникнути

Окрім "представників" Ірану та США, у грі були "представники" інших країн регіону (Саудівська Аравія, Ізраїль, Туреччина, Азербайджан тощо), а також великих гравців (країни Європи, Китай тощо).

Тоді нічого не вийшло: США тиснули на Іран, а Іран не піддавався й поводився надто агресивно, і переговори по суті були зірвані. Після гри я жорстко розкритикував обидві сторони, бо вони програли: США нічого не досягли, а Іран отримав руйнування, яких можна було уникнути.

Яким же було здивування моє та учасників й учасниць програми, коли в реальному житті все сталося саме так, як на тій імітаційній грі.

Вчора ми повторили імітаційну гру, вже в нинішніх умовах кінця березня, а не його початку. Учасники й учасниці досить наполегливо готувалися до своїх ролей. Як ведучий гри, я поставив завдання домовитися про "виграш-виграш" за будь-яку ціну.

Вчорашня гра була дуже інтенсивною. Але результат виявився "програш-програш". США так і не змогли сформулювати Ірану гарну пропозицію, а Іран користався фактом стійкості режиму й ухилявся від тиску. В результаті США виглядали як непередбачуваний й безвідповідальний гравець, який не зміг нічого досягнути, попри військову міць, а Іран також програв, бо отримав додаткові руйнування. Сторони домовилися про припинення вогню на 7 діб, але не змогли використати цей шанс. І це попри шалений тиск з боку усіх країн регіону, а також з боку Європи та Китаю, що війну треба закінчувати, бо вона нікому не вигідна.

Що стосується інших гравців, то вони принаймні не програли, а виграли тим більше, чим далі вони від театру воєнних дій. Наприклад, Китай зайшов в багато країн регіону як альтернатива безвідповідальним і непередбачуваним США.

Отака гра, малята. Тепер подивимося, що буде у реальному житті. Побоююся, що другий раз буде те саме, що на імітаційній грі.