Ставка на ВПО: як переселенці допомагають розвитку громад

За допомогою ВПО частині громад в підсумку вдалося підтримати освіту та медицину в своєму регіоні. Детальніше про те, який внесок внутрішні переселенці внесли в розвиток громад, які заходи місцева влада вживає для залучення і утримання нових жителів – в матеріалі RegioNews.

Сьогодні в Україні налічується понад 4,6 млн людей які мають статус внутрішньо переміщених осіб – ВПО. При цьому розселення громадян по регіонах нерівномірне. Найбільша кількість внутрішніх переселенців – у Києві та Київській області, – близько 750 тис. осіб, а також у Харківській області – понад 500 тис. осіб. Водночас у Кіровоградській області – 85 тис. ВПО, а в Чернігівській – менше 70 тис. Щоб збільшити кількість населення і залучити фахівців в "малопопулярні регіони", деякі громади спеціально запрошують ВПО, при цьому акцент робиться на певні категорії громадян.

Із 70 школярів 30 – приїжджі

У зв'язку з реформою освіти з 1 вересня 2025 року держава припинила фінансувати школи в яких навчається менше 45 дітей, а з 1 вересня 2026 року фінансування позбудуться школи, в яких навчається менше 60 школярів. Аби збільшити кількість дітей і зберегти освітній заклад від закриття, жителі села Кудрівка Сосницької ТГ Чернігівської області в соціальних мережах почали активно запрошувати до себе багатодітні сім'ї. Новоприбулим пропонували безкоштовне житло, сприяли із працевлаштуванням. У підсумку з 70 учнів школи – 30 це діти новоприбулих громадян.

Староста села Тетяна Гончаренко розповіла RegioNews, що забезпечення сімей житлом взяв на себе підприємець-меценат, власник відомого в Україні ФК "Кудрівка", в минулому сам учень місцевої школи. Для цього чоловік спеціально викупив у селі 10 будинків щоб у них жили новоприбулі. В результаті люди проживають у будинках безкоштовно, сплачують тільки за електроенергію. Організаційну підтримку і консультацію сімей взяла на себе директор школи, в той час як староста займалася питаннями приведення кожного дворища в належний вигляд, наданням адміністративної підтримки сім'ям.

Також до підтримки активно долучилися й місцеві жителі, які надавали новим односельцям овочі, одяг та ін. Один місцевий житель навіть вирішив подарувати будинок родині з Торецька, яка виховує трьох дітей шкільного віку та 20-річну доньку студентку. Чоловік перейнявся важкою ситуацією переселенців, надав їм житло для безкоштовного проживання та пообіцяв незабаром оформити на них всі документи на володіння майном.

Ініціативу жителів у підтримці багатодітних Тетяна Гончаренко пояснює бажанням зберегти село.

"Ми зацікавлені не тільки в тому аби школа жила, але щоб і село наше жило. При цьому ми не чекаємо, що всі прибулі сім'ї у нас залишаться. Однак даємо людям можливість відчути що у нас добре, щоб люди не виїжджали", – розповіла жінка.

При тому що Кудрівка – село невелике, всього 400 жителів, робота для переселенців там все ж є. За словами Тетяни Гончаренко, кілька людей регулярно задіють в роботах з благоустрою села. Ще один багатодітний батько працює в шкільній кочегарці (село не газифіковане). Також кілька багатодітних батьків були працевлаштовані на місцеву сироварню відкриту в 2023 році. Є й такі, хто працює вахтовим методом на великих підприємствах в регіоні. Також за рахунок місцевого бюджету переселенцям щорічно надається допомога на придбання дров, а за рахунок мецената на кожну дитину народжену в селі сім'я отримує 15 тис. грн.

"Це дуже хороші фахівці"

Завдяки внутрішнім переселенцям суттєво покращилася ситуація з медичними кадрами у місті Кропивницький. Про це нашим журналістам розповіла Оксана Макарук – начальник управління охорони здоров'я Кропивницької міськради. Вона зазначила, що з початком повномасштабної війни було надано допомогу з працевлаштуванням понад ста медпрацівникам переселенцям. Втім, майже половина згодом покинули місто, бо знайшли роботу у більших містах з вищою зарплатою. І для того аби утримати медиків, місцева влада зробила акцент на поліпшення умов проживання.

За рахунок місцевого бюджету медикам з числа ВПО було надано 10 службових квартир: як у новобудовах, так і на вторинному ринку житла. Також за рахунок бюджету в приміщенні колишньої поліклініки, яке тривалий час не використовувалося, влітку 2025 року облаштували сучасний гуртожиток, який обладнали всім необхідним. Всього в гуртожитку є 12 номерів, з них: 9 – двокімнатних і 3 – однокімнатних. Розраховано гуртожиток на 40 осіб, включаючи сім'ї. Першочергове право на поселення мають лікарі з числа внутрішньо переміщених осіб, молоді фахівці та медпрацівники-ветерани.

Гуртожиток для лікарів в Кропивницькому

Оксана Макарук повідомила, що проживання в гуртожитку – безкоштовне. Медпрацівники сплачують лише за електроенергію, причому найближчим часом влада має намір оплачувати частину вартості електроенергії за рахунок міста.

"У створенні гуртожитку ми вклали свою душу, так як розуміли важливість проживання наших фахівців в комфортних умовах. На сьогоднішній день там проживає чотири сім'ї. Вакансії у нас завжди є, докладніше з ними можна ознайомитися на нашому сайті. Внутрішні переселенці значно покращили кадрову ситуацію міста та області. Це дуже хороші фахівці, ми їх дуже поважаємо, оберігаємо і запрошуємо до нас на роботу і на проживання", – підсумувала керівник міського управління охорони здоров'я.

Перший стоматолог на селі

Донедавна житель Волновахи Донецької області Євген Матвєєв був єдиним стоматологом у селищі Виноград, що є центром Виноградської громади в Черкаській області. До цього місцеві жителі, а також жителі навколишніх сіл, змушені були їздити до стоматологів в сусідні міста за 20 – 30 км.

У себе на батьківщині Євген мав власний стоматологічний кабінет, велику клієнтську базу, проте з початком повномасштабної війни разом з дружиною і трьома дочками виїхав спершу у Дніпропетровську область, а потім на Черкащину. Там йому допомогли зв'язатися з головою Виноградської ТГ, який якраз запрошував до місцевої лікарні лікаря-стоматолога. Маючи деякі заощадження, Євген орендував кабінет в місцевій лікарні, вклався в ремонт і відновив приватну практику. Надавав послуги з лікування, протезування та видалення зубів. Місцевим жителям було зручно, бо у них тепер був хороший фахівець до якого не потрібно далеко їхати.

Всього Євген пропрацював у Винограді два роки, після чого з сім'єю переїхав до Звенигородки Черкаської області. Причиною переїзду став пошук кращих умов проживання.

"У селі була відмінна школа, при цьому не було дитячого садка в який могла б ходити моя наймолодша дитина. Зараз дитині чотири роки, а в Винограді в дошкільний заклад могли приймати лише з п'яти років тільки щоб підготувати до школи. Також в сільському будинку у нас не було внутрішнього туалету і централізованого водопостачання. У мене троє дітей, а без туалету в будинку та всього іншого – тяжко", – повідомив RegioNews Євген.

На сьогодні родина проживає у місті у власному невеликому будинку. Сам же Євген влаштувався працювати стоматологом в одну з міських лікарень.

Допомогла більше тисячі пенсіонерам

Двічі переселенка з Луганська лікар ортопед-травматолог Оксана Мироненко разом з однодумцями фактично замінила собою відділ соціальної допомоги регіонального рівня. За чотири роки група волонтерів надала підтримку понад тисячі маломобільним пенсіонерам переселенцям. Літнім людям Оксана з командою допомагали з розселенням, надавали засоби гігієни, ліки, одяг. Сьогодні під опікою волонтерів перебуває 120 осіб, які потребують щоденного догляду і перебувають на постійному місці проживання в спеціальних установах.

До 2014 року Оксана разом з родиною проживала в Луганській області. Коли в регіоні почалися бойові дії, відправила двох дітей разом зі своїми батьками до Києва, а сама з чоловіком, також лікарем, почала надавати медичну допомогу місцевим жителям. Згодом Оксана також переїхала до столиці, і разом з родиною та батьками оселилася в Бучі Київської області. Коли почалася повномасштабна війна, Оксана з родиною виїхала до Івано-Франківська, а ось її батьки при спробі виїхати з Бучі 4 березня 2022 року потрапили під обстріл.

Мама Оксани – Наталія, загинула на місці, а батько отримав серйозне поранення. Щоб не впасти в депресію, Оксана Мироненко вирішила зайнятися волонтерством. В цей час на зв'язок з нею вийшла знайома начмед, яка попросила допомогти розселити 18 пенсіонерів, евакуйованих із зони бойових дій. Пенсіонерів Оксана розподілила по медичних закладах Івано-Франківська. Потім було прохання допомогти з розселенням ще 50 осіб. Після цього Оксана Мироненко разом з однодумцями, більшість з яких також – ВПО, заснувала фонд "Наш Сокіл", і з тих пір допомагають маломобільним переселенцям. Також Оксана на волонтерських засадах проводить операції пораненим військовослужбовцям.

RegioNews Оксана розповіла, що її команда співпрацює з дев'ятьма соціальними та медичними закладами області в які майже щотижня поселяють маломобільну літню людину, евакуйовану із зони бойових дій. Жінка визнає, що розширити мережу співпраці з установами і розселяти більше людей вона з командою не можуть. У адміністрацій місцевих установ не вистачає коштів на утримання "своїх" пенсіонерів не те що приїжджих. Є й такі, хто просто не хоче йти на зустріч.

Тому волонетрам доводиться часто просити адміністрації, обіцяти надавати гуманітарну допомогу соціальним установам.

"Ми в ручному режимі по одній - дві такій людині пристроюємо то в заклади соціального догляду, то в медичні заклади. Потім забезпечуємо заклади засобами гігієни, ліками, одягом, посудом, меблями для того щоб проживання людей було на гідному рівні", – розповіла Оксана Мироненко.

Жінка каже, що державного фінансування одиноких пенсіонерів вкрай недостатньо. Наприклад, відповідно до статті 48 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у пенсіонера щомісяця утримується 75% пенсії, якщо він перебуває в закладі для підтримки літніх людей. А це всього 3 – 3,5 тис. грн на місяць. А для того, щоб літня людина мала гідні умови утримання, каже Оксана Мироненко, на місяць необхідно виділяти 12 - 20 тис. грн.

У вересні 2025 року уряд, на думку Оксани, прийняв дуже хорошу постанову 1169 – "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб". Вона являє собою суттєві доплати за ВПО закладам надання соціальних послуг. Однак за спостереженням нашої співрозмовниці, ця послуга досі не працює.

***

Для розвитку будь-якого регіону в першу чергу потрібні люди. Ніяке найсучасніше технічне забезпечення не вирішить проблему освіти, медицини та ін., якщо не буде фахівців, готових лікувати, вчити, допомагати. А тому тільки створення умов всебічної підтримки людини зможе в результаті дати розвиток селу, місту, країни в цілому. І життя показує, що в суспільстві є люди, які не тільки розуміють і поділяють ці цінності, а й готові докладати зусиль для їх реалізації.