Травневі атаки Путіна. Навіщо вони кремлівському диктатору і чого чекати Україні далі

Третя декада травня 2025 року пройшла, з одного боку, у звичному форматі – війна на фронті, обстріли в тилу. З іншого, таких масованих атак українські міста давно не зазнавали. Варто нагадати, що ж пережили мирні українські громадяни минулого тижня.

Чотири страшні ночі

У ніч на 23 травня росіяни традиційно атакували тилові регіони України безпілотниками, а також використали ракету "Іскандер-М". В цій атаці нібито не було нічого незвичайного – крім кількості використаних одиниць зброї. 175 безпілотних літальних апаратів, 150 з яких українські війська або били, або нейтралізували засобами радіоелектронної боротьби. Долетіло аж до таких традиційно спокійних регіонів, як Івано-Франківська та Чернівецька області.

Наступна ніч – масштаб ракетно-дронової атаки лише збільшився. Ракет "Іскандер-М" (вони ж – північнокорейська KN-23) було використано уже 14, а безпілотників – аж 250. З дронами Сили оборони України впоралися практично повністю – 128 були збиті, 117 або упали самі, не долетівши до місця призначення, або були подавлені засобами радіоелектронної боротьби. Але шість балістичних ракет досягли мети. Постраждала ціла низка регіонів – крім Київщини, це були Дніпропетровська, Запорізька, Одеська області тощо. Але і це була ще не межа.

Бо у ніч на 25 травня Україна пережила справжній Армагеддон. 298 безпілотники, 69 ракет (55 крилатих Х-101 та "Калібрів", 9 балістичних "Іскандерів-М", 4 авіаційні Х-59 / 69, одна крилата Х-22) – усе це полетіло по тилових українських містах. На жаль, не обійшлося без жертв, хоч вони виявилися і не настільки страшними, як можна було очікувати – загинуло 13 мирних українських жителів. По чотири у Київській та Хмельницькій області, три – у місті Коростишів на Житомирщині (усі троє неповнолітніх дітей однієї сім’ї), по одному – у Миколаєві та на Харківщині.

Наступний день став одночасно рекордом і закінченням цієї божевільної серії. З одного боку, ракет росіяни використали лише 9 (усі – крилаті Х-101), з іншого – аж 355 безпілотників. На щастя, обійшлося без жертв, але п’ять російських дронів досягли своєї мети, а ще на 10 локаціях упали уламки збитих безпілотників.

У ніч на 27 травня стало зрозуміло, що велика травнева атака завершена – усього 60 безпілотників (з яких не досягли мети, на жаль, лише 43) і жодних ракет. Очевидно, запаси ракет та дронів, накопичені для цих атак, були вичерпані. Чи ні? Чи справа не у кількості наявної зброї? І взагалі – навіщо були потрібні ці ракетно-дронові атаки, які жодним чином не впливали і не впливають на перебіг війни?

Логіка Путіна

Тут варто відзначити, що подібні терористичні дії російського режиму не є чимось новим. Україна переживає їх з осені 2022 року. Але тоді, та й пізніше, ці атаки мали цілком акцентований характер. Росіяни намагалися завдати ударів по ключових галузях української економіки, зокрема, по енергетичній інфраструктурі – аби зробити так, щоб українські міста були занурені в морок, а українське суспільство вимагало від своєї влади капітуляції.

Зараз є, як бачимо, Російська Федерація перейшла до чистісінького тероризму. Жодних військових мотивів – навіть таких, як атака на енергетику – ці атаки не мають. Росіяни просто б’ють по українських містах і містечках, навіть таких, як Коростишів, яким, здавалося, взагалі нічого не загрожує. Навіщо ж це Путіну?

Справа в тому, що міжнародна тема цієї війни вийшла на трек мирних переговорів. Захід і Україна чітко заявили – війну треба зупиняти. Цей меседж отримала і Росія. Отримала – і відреагувала по-своєму, як окупант і агресор.

Ні для кого не секрет, що Російська Федерація переживає глибоку економічну кризу. Це перестали приховувати вже і самі російські медіаресурси, ба більше, навіть чиновники уже так чи інакше підтверджують те, про що незалежні джерела говорили ще кілька місяців тому. І нехай Володимир Путін розповідає про те, що "все йде за планом", нехай навіть він щиро у це вірить – у російському військово-політичному керівництві є люди, які мають реальну інформацію з фронту, з економічного тилу, які чудово знають про справжню ситуацію із "добровольцями", яких хоче іти на війну усе менше і менше.

Переговори будуть. А дрони – їх предтеча

Росія хоч-не-хоч, а теж піде на переговори. Питання тільки – коли і на яких позиціях. Саме цим і продиктовані нинішні дії окупантів, причому як на небі, так і на землі. Давайте скажемо чесно і логічно – навіть вихід на адміністративний кордон Донецької і Дніпропетровської областей у воєнному смислі не значить взагалі нічого. Окупанти з весни 2022 року стоять у Запорізькій області в районі Василівки. Як далеко вони з того часу просунулися до "свого" (якщо вірити їхній Конституції) Запоріжжя? Отож. А інше "своє" місто, Херсон, вони взагалі втратили ще восени першого року війни.

Практичного смислу у захопленні чергового села на Донбасі – немає. Ні позиції окупаційних військ це не покращить, і користі від "звільнених" руїн Росія, її економіка, не отримає. Вигода у всіх цих діях кремлівського режиму – нульова. Якщо дивитися на дії армії РФ з точки зору звичайного ведення війни.

Але ми маємо справу з КДБшником Путіним. Який мислить категоріями "спецоперацій". І війна в Україні для нього – це справді спецоперація. А ракетно-дронові атаки – це такі самі спецоперації, нехай і меншого калібру. Як і російський прапор на межі Дніпропетровщини – який тут же ліквідували українські дрони.

Володимир Путін одночасно і намагається дотиснути Україну до капітуляції – і, розуміючи, що це навряд чи можливо, пробує ракетно-дроновими атаками виторгувати собі кращі умови для вступу у реальний переговірний процес. Втім, він як не розумів Україну, її суспільство і навіть "проросійську" владу (інакше б ніколи не розпочав повномасштабне вторгнення) – так і не розуміє. Тож усі ці атаки, попри очікування Кремля, не принесуть Російській Федерації жодних плюсів. Більш того, той же Захід тільки посилить свої антиросійські настрої. Втім, це вже інша тема, до якої ми повернемося у іншій статті.

Хоч, треба визнати, нам доведеться пережити ще не одну таку атаку. От це українці мають чітко усвідомити – війна триває, триватимуть і подібні кількаденні атаки. Триватимуть, поки виснажена Росія не впаде на коліна. А впаде обов’язково – про це говорить уся логіка нинішнього процесу.