Навіщо Петрашко хоче "зламати" ProZorro і чому це може коштувати Україні $600 млн щорічно
Так, на початку травня новопризначений міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Ігор Петрашко заявив, що систему закупівель ProZorro необхідно змінити для надання пріоритету українським підприємствам. Пройшло півтора місяці і вже наприкінці червня у Верховній Раді народними депутатами монобільшості було зареєстровано новий законопроект № 3739 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі” щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості”.
Запропоновані зміни досить прості – замовників плануються зобов’язати протягом 10 найближчих років здійснювати закупівлі більш ніж 70 категорій товарів машинобудівної галузі із застосування непрямих фінансових преференцій для вітчизняного виробництва. Якщо говорити ще простіше, залежно від ступеню локалізації, тобто зосередженості виробництва товару на території України, вітчизняні фірми зможуть продавати бюджетним замовникам своїх товари за ціною на третину вищою від запропонованих іноземних аналогів. Вищу вартість в системі ProZorro "згладжуватиму" якраз той самий критерій "локалізації".
У пояснювальній записці зазначено, що "…світова практика визнає ефективність застосування в критичних ситуаціях механізму публічних закупівель для невідкладного вирішення питань зайнятості, покращення стану платіжного балансу, відновлення окремих секторів економіки і регіонів тощо".
На цьому наголошує й один зі співавторів законопроекту, депутат фракції "Слуга народу" Олексій Мовчан. "Я, звісно, чую і розумію всі зауваження, які наразі висловлюють наші міжнародні партнери та неурядові громадські організації, однак все ж впевнений, що розроблений нашою командою законопроект має в собі значний позитивний ефект для економіки країни. Це важливий крок в умовах карантинного спаду в промисловості. Тим паче, що подібні ідеї мають місце майже в кожній європейській країні.
Наголошую, проект стосується лише обмеженого кола продукції, яка виробляється в Україні. Якщо бути точним, то це галузь машинобудування. Нам треба аби українці працювали, аби у них була робота, а значить потрібно давати можливість нашим підприємствам реалізовувати власну продукцію. Застосування критерію локалізації не лише одномоментно забезпечить роботою значну кількість людей, але й дасть можливість працювати на сервісному обслуговуванні даної техніки ще багато років", - наголошує нардеп. На думку "слуги", в подальшому розширювати перелік товарів, для яких застосовуватиметься критерій локалізації, не варто. Того що передбачено в законопроекті №3739 цілком достатньо.
Категорично не згоден з подібною позицією директор Програми інноваційних проектів Transparency International Ukraine Іван Лахтіонов. Відома в Україні та світі організація була і залишається одним з рушіїв "закупівельних реформ" нашої країни. З моменту запуску ProZorro в 2016 році експерти ТІ Ukraine розробили чимало рекомендації щодо покращення роботи системи, однак ідею локалізацію категорично не сприймають.
"Ми не проти підтримки вітчизняних виробників - ми протии, коли таке роблять через публічні закупівлі. Є ряд інших способів підтримки: кредитування, оподаткування, дотації врешті-решт, тощо. Сьогодні монобільшість має всі можливості для змін в країні, але обирають відверто не зрозумілі методи, які не просто не допомагають, а шкодять. Дуже прикро за цим спостерігати, адже ще зовсім нещодавно саме Мінекономіки виступало проти подібних ініціатив, а сьогодні підтримує цю ідею. Всі ми пам’ятаємо законопроект 7206 "Купуй українське, плати українцям" та його популістичні лозунги. Сьогодні ми бачимо те ж саме, але в іншій обгортці. Преференції через локалізацію, незрозумілий та відверто корупційний механізм визначення ступеню локалізації, порушення міжнародних угод, рівних правил гри в закупівлях під питанням. Це ми підтримати не можемо. Сумно те, з яким завзяттям це робить "Слуга народу", не розуміючи загального ефекту", - розповідає Іван Лахтіонов.
Цей самий ефект вже було підраховано експертами Київської школи економіки (КШЕ). За даними опублікованого дослідження, преференція українському машинобудуванню через запровадження нецінового критерію "локалізації" в системі ProZorro може призвести до втрати для економіки країни щорічно близько 600 мільйонів доларів США. Загальний негативний ефект в КШЕ обраховують на рівні 0,57% річного ВВП України.
Підтримують економістів й експерти в сфері антитрасту і закупівель. Зокрема, колишня держуповноважена АМКУ, засновниця "Ліги антитрасту" Агія Загребельська впевнена – нововведення не лише "зламають ProZorro", а ще й суперечать чинним домовленостями України зі світовими партнерами: "Відповідно до запропонованого документу, для того, щоб мати змогу позмагатись за державний контракт відсоток локалізації виробництва повинен складати по різним групам товарів від 25% до 45% до 2024 року, а після - від 40% до 60%. Компанії, що виробляють/продають товари з меншим ступенем локалізації, тобто європейські, американські тощо, у випадку прийняття закону взагалі не зможуть приймати участь в наших закупівлях. І це вже не кажучи про те, що даний законопроєкт порушує Угоду про асоціацію з ЄС, Угоду про Зону Вільної Торгівлі з Канадою та ряд інших міжнародних домовленостей України".
А поки українські політики та експертне середовище продовжують словесні баталії, аргументуючи користь та шкоду від запропонованих законодавчих змін, до діалогу починають долучатись й міжнародні інституції. Зокрема, голова представництва Європейського Союзу в Україні Матті Маасікас у своєму листі до голови Верховної Ради Дмитра Разумкова і прем’єр-міністра Дениса Шмигаля відзначає, що "запровадження дискримінаційних заходів", а саме так розцінюють запропонований варіант локалізаційних преференцій, поставить під сумнів досягнення України останніх років у реформі системи державних закупівель. Більше того, підтримання депутатами законопроекту в тому вигляді, який є наразі, може мати серйозний негативний вплив на майбутню діяльність Європейського інвестиційного банку в Україні та відповідну підтримку ЄС.
Попри декларативну користь законопроекту №3739 документ має чимало дискусійних норм, які можуть суттєво погіршити довіру до України у міжнародних партнерів. Більше того, попри локальне покращення в частині збільшення кількості задіяних на українських підприємствах працівників, проект потенційно матиме негативний ефект, спричинений відтоком з вітчизняного ринку світових товаровиробників.
Час на доопрацювання та віднайдення консенсусу ще є, однак чи скористаються ним законотворці - покажуть найближчі тижні. Поки особливої активності зі сторони авторів законопроекту, якщо не враховувати відкриту до діалогу депутатку Роксолану Підласу, не спостерігається.
