Як українці вдалося виграти найбільшу міжнародну олімпіаду з німецької мови

Випускниця чернівецької гімназії Діана Паневська здобула перше місце на найбільшій у світі олімпіаді для тих, хто вивчає німецьку як іноземну. Вона розповіла DW, як готувалася і які переваги надає перемога в конкурсі. Діані Паневській 17 років. Вона з першого класу опановує німецьку мову в гімназії № 1 імені Т.Г. Шевченка в Чернівцях. Дівчина тричі перемагала на обласних олімпіадах із німецької мови. Всеукраїнський етап конкурсу кілька років не проводився, однак у 2018-му його поновили. Діана здобула перше місце і право взяти участь у фіналі міжнародної олімпіади (Internationale Deutscholympiade, IDO) в німецькому Фрайбурзі.

Україну в фіналі олімпіади представляли вперше. Наприкінці липня Діана Паневська здобула перемогу серед тих, хто володіє німецькою на просунутому рівні (B2).

DW: Що потрібно знати, щоб увійти до фіналу найбільшої міжнародної олімпіади з німецької мови?

Діана Паневська: Щоб перемогти на всеукраїнському рівні, який дає право взяти участь у фіналі, потрібно дуже добре писати, читати, говорити і сприймати на слух німецьку мову.

А для фінального етапу цього мало. У Німеччині журі спостерігало за тим, як ми вміємо працювати в команді, шукати компроміси, а також нашу креативність. Нас оцінювали не лише як знавців мови, а як особистостей.

Як ви готувалися до олімпіади?

У школі ми мали вісім уроків німецької на тиждень. Цього достатньо, щоб добре знати мову. Але, звісно, я вчилася й у вільний час. Читала журнали і книжки, слухала новини. Писала твори, надсилала їх своїй вчительці Романі Фисюк і спілкувалася з нею у школі після уроків - тренувала усне мовлення.

Які завдання були на фінальному етапі?

Завдань було три. Перше - індивідуальне: написати твір у вільній формі про Фрайбург і змайструвати творчий колаж - щось на кшталт стінгазети. Я писала свій текст у формі листа про студентське життя в цьому місті. Для підготовки нас водили на екскурсії. Я побувала в місцевому університеті, щоб зібрати матеріал.

Решту завдань ми виконували у групах по четверо людей. Спершу готували презентацію на тему спорту і робили усну доповідь. Моя група зробила це в формі ток-шоу. А потім повинні були за три хвилини вигадати спільну історію та розповісти її.

Два завдання з трьох були командні, хоча насправді кожна дитина змагалася за себе. Як відчувалось - критерії оцінювання були прозорими?

Нам пояснили заздалегідь, на що звертатиме увагу журі. Вони спостерігали за нами з першого ж заняття: наскільки активно всі працюють, як спілкуються в команді, чи здатні знаходити спільні рішення.

50 відсотків оцінки журі виставляло за письмову роботу, решту - за групові завдання. Усі учасники дуже добре володіли німецькою, але комусь не вдавалося шукати компроміси з командою, а хтось розгубився під час презентації й не міг зв'язати двох слів. Це вплинуло на результати. Спершу критерії оцінювання здалися мені дивними, але зараз, проаналізувавши все, я вважаю їх доволі прозорими.

Що видалося найскладнішим?

Режим дня (сміється - Ред.). Сам конкурс видався мені не таким напруженим, як наші будні. Ми вставали о 6:30 і часто весь день не мали вільної хвилини. Відвідували заняття, лекції, дискусії, екскурсії… Водночас на підготовку до кожного завдання ми мали кілька днів. Неочікувано, адже на етапах олімпіади в Україні ми за один день виконуємо чотири види завдань.

Яка була атмосфера? Ви відчували жорстку конкуренцію?

Я очікувала конкуренції, бо до Фрайбурга з'їхалися переможці з усього світу. Але коли я перезнайомилася майже з усіма 140 учасниками, то зрозуміла, що нікому не йшлося про перемогу будь-якою ціною. Всі були привітні. Ми подружилися й підтримували одне одного.

Які переваги дає перемога на цій олімпіаді? Чи можна вступити без іспиту до німецького вишу або здобути стипендію?

Таких переваг немає. Але якщо подавати документи для отримання стипендії або вступу до німецького університету, приймальні комісії звернуть увагу на перемогу в олімпіаді.

До речі, одразу після церемонії нагородження до мене підійшов депутат Бундестагу і запропонував пройти практику в його офісі. Я дуже здивувалася і зраділа. Сподіваюся пройти цю практику, коли стану студенткою.

З якою країною ви пов'язуєте свою майбутнє: Україною чи Німеччиною?

З Україною. Я хочу вивчати політичну економіку в Німеччині, але потім залюбки повернуся. Вважаю, що в нашої країни є великий економічний потенціал, щоб колись стати не гіршою за Німеччину.

Ваша порада тим, хто вивчає німецьку мову?

Намагайтеся якомога частіше використовувати нові слова одразу після того, як вивчили їх. Адже вони швидко забуваються. Я роблю так: вчу й пишу твір, де використовую все нове, про що дізналася.

А ще користуйтеся німецькими ЗМІ. Читайте, дивіться, слухайте те, що вас захоплює. Коли вчитися цікаво, то є й мотивація займатися цим постійно.

З чим ви асоціюєте Німеччину?

З велосипедами (сміється - Ред.). У кожному німецькому місті мене вражає кількість велосипедистів. У Фрайбурзі їх, здається, більше, ніж пішоходів. Шокувало, що пішоходи там повинні їх пропускати. Але за два тижні я майже звикла до цього.

А ще я вважаю німців привітними. Так приємно, коли йдеш вулицею і тобі усміхаються навіть незнайомі люди. Ну і, звісно, пунктуальність. На олімпіаді я це відчула: режим дня був розписаний похвилинно.

Міжнародну олімпіаду з німецької мови щодва роки проводять мережа культурних центрів Ґете-Інститут (Goethe Institut) спільно з Міжнародною спілкою вчителів німецької мови. Уперше її провели у 2008 році. У конкурсі беруть участь школярі та школярки, які вивчають німецьку мову як іноземну. Вони змагаються у трьох категоріях відповідно до рівня володіння мовою: А2, В1, В2. Переможцям у кожній категорії вручають золоту, срібну та бронзову медалі. Окремо присуджують Fairnesspreis - премію за соціальну активність. У2018 році в фінальному етапі IDO взяли участь понад 140 молодих людей із 74 країн світу. Вік учасниць та учасників - від 14 до 17 років.