Головний страх Путіна: чому ультиматум Трампа викликав паніку в Кремлі

А тому, наша головна задача зараз – визначити і погодити зі США наші червоні лінії. Але при цьому треба виходити з того, що вступ до НАТО в зрозумілій часовій перспективі категорично закритий.

Якою буде реакція Путіна?

Перш ніж спробувати дати відповідь на це питання, варто звернути увагу на одну надважливу річ: в США є консенсус з приводу того, що будь-які дії не передбачають зміну режиму Путіна. В той же час, сам Путін, будучи параноіком, боїться,що цей консенсус може бути порушено. Тому перед інавгурацією Трампа, як і перед початком війни в 2022 році він зібрав Радбез, щоб ще раз його оточення поклялося йому в вірності.

Логіка Путіна наступна: він вважає, що в разі відмови від ультиматуму США, офіс Трампа може прийняти рішення, що середньостроковою ціллю стане заміна самого Путіна і руйнування його режиму. І це один з його найбільших страхів на сьогоднішній день. Хоча на сьогодні, аж такий радикальний хід викликає більше скепсису ніж оптимізму.

Але повернімося до можливих дій Путіна. Стратегія керівника РФ в таких складних випадках завжди одна: він чекає. Він той щур, який не кидається на супротивника, а забивається в куток і чекає поки зміниться ситуація. Путін також явно не готовий зараз до відкритого конфлікту з Трампом, адже зараз його стратегія на переговори: "зірвати перший раунд переговорів руками України". Це, судячи з усього розуміють і в Вашингтоні. І, крім інших факторів, саме тому Трамп дозволив собі говорити з Путіним не як із рівним, а як з керівником країни третього світу.

Вчорашній і сьогоднішній день в інформаційному плані показав, що Кремль був взагалі не готовий до такого жорсткого ультиматуму. А тому стратегія дій росіян наступна: воєнкори (ультра патріоти ) будуть роздмухувати істерію, що з Росією так не можна себе поводити, а Кремль буде мовчати і чекати нагоди, щоб переключити тему. Те, що не закривають рот воєнкорам, опосередковано ще раз підтверджує те, що поки Путін не готовий до переговорів.

Чому зʼявився настільки жорсткий ультиматум?

Трамп не може не розуміти, що за таких умов Путін навряд чи готовий буде йти на переговори. Але він також розуміє, що лише піднявши аж настільки ставки, він може спокійно пояснити, чому не вдалося зупинити війну за один день.

В команді Трампа розуміють, що з великою долею імовірності, росіяни виставлять (точніше повторять) свої попередні неприпустимі умови:

• Офіційне погодження України на те, що анексовані території є російськими (підписання відповідного документу);
• Щось по статусу російської мови;
• Скорочення армії та закриття ракетних програм;
• Абсолютне зняття санкцій.

І на це США піти не зможуть. Тому тут вони грають на випередження.

Чого не розраховував Трамп, так це того, що він стане не просто цитованим в російському просторі, а перетвориться на такого собі "заокеанського Пригожина", нового правдоруба. І його головний меседж, який сам того не бажаючи він запустив – це те, що "Есть Путин – есть война. Нет Путина – не будет войны". Досі цей меседж жив лише в частині ліберальної спільноти. Трамп "прорвав" дамбу для великої частини суспільства, яка за Путіна, але проти війни (таких приблизно 45%). Це стане новим головним болем для Кремля в наступні місяці.

Як далі будуть розвиватися події?

Власне так, як сказав Трамп. Вірогідність результативних переговорів поки, на жаль, виглядає примарно. Два базових фактора зупинки війни – втрата допомоги Китаю і обвал нафтових можливостей РФ поки є лише віддаленим майбутнім. Тому Путін, з великою долею імовірності, ризикне зіграти ва-банк. Правда, якщо все йтиме за сценарієм Трампа, ближче до зими він почне видихатися і Китай навряд чи стане допомагати.

Вірогідність швидкого сценарію закінчення війни існує. Але лише за умови швидких домовленостей США–Китай. Або ж, Путіна мають чимось глобально злякати. А його головний страх – життя.