Ідентифікуй себе на камеру: як літні українці змушені боротися за пенсії

Детальніше про труднощі фізичної ідентифікації тисяч літніх українців за лінією фронту, про життя на скромні пенсії – в матеріалі RegioNews.

Ще в лютому 2025 року уряд прийняв новий порядок нарахування пенсій (постанова Кабміну № 299). Правила стосувалися трьох категорій літніх громадян: ті хто проживають на ТОТ, внутрішніх переселенців які виїхали з ТОТ на підконтрольну територію, та пенсіонерів, які проживають за кордоном. Всього близько 1 мільйона осіб. Для отримання пенсій люди повинні були пройти фізичну ідентифікацію. Але як показала практика, цей процес виявився досить складним. У підсумку до лютого 2026 року ідентифікацію не пройшли 269 тис. осіб. Ще майже 70 тис. хоча й пройшли необхідну процедуру, не повідомили належним чином що не отримують ніяких виплат з РФ. У підсумку громадянам тимчасово призупинили виплату пенсій.

Складність полягає в тому, що фізичну ідентифікацію вимагають проходити від людей, багато з яких є маломобільними, і в силу віку мають фізичні та інші вади. Трохи легше тим маломобільним пенсіонерам, які проживають на підконтрольній території. До таких людей співробітники Пенсійного фонду України (ПФУ) можуть приїздити додому. Набагато складніше є ситуація з бабусями і дідусями, які проживають на ТОТ. Єдина можливість пройти ідентифікацію – зробити це онлайн. А для цього літній людині потрібен хороший інтернет, смартфон та комп'ютер.

Необхідність доводити – складна доля пенсіонера-переселенця

Для проходження ідентифікації жителям ТОТ фахівці ПФУ рекомендують кілька способів:

- через вебпортал електронних послуг ПФУ з авторизацією у Дія.Підпис ("Дія ID");

- через мобільний додаток "Пенсійний фонд України";

- ідентифікація через відеоконференцзв'язок.

Перші два способи мають на увазі що людина зможе все зробити самостійно в кілька кліків. При цьому принциповим моментом є наявність Дія.Підпису. Отримати його можна тільки при наявності ID-карти – паспорта громадянина України нового зразка. Або ж якщо є біометричний закордонний паспорт в додатку Дія. Однак рідко в кого з пенсіонерів є такі документи, тому багато хто використовує варіант з відеоконференцзв'язком.

Про те, з якими труднощами стикаються люди для проходження ідентифікації, може свідчити історія 73-річного Володимира – пенсіонера з Луганської області. У 2022 році чоловік разом із донькою та онуками переїхав до села на Київщині (зять Володимира служить у ЗСУ). Оскільки Володимир має інвалідність і страждає на деменцію, з фізичною ідентифікацією йому взялася допомагати донька. ID-карти у пенсіонера не було, тому сім'я вибрала варіант з відеозв'язком. Однак у призначений час представник ПФУ з родиною не зв'язався. Тоді донька зателефонувала на гарячу лінію, де їй пояснили, що подібне можливе, і попросили почекати, і паралельно написати листа на електронну пошту ПФУ. У підсумку жінка написала три листи, але всі вони залишилися без відповіді. Зробити нову заявку на відеоідентифікацію дочка Володимира також не могла, адже там значився "статус в обробці". Коли ж у жінки нарешті з'явилася можливість поїхати до Пенсійного фонду, вона з'ясувала, що оператор, яка повинна була проводити відеоідентифікацію звільнилася і, ймовірно, не передала справу іншому співробітнику.

Завдяки зусиллям дочки Володимиру врешті-решт вдалося пройти фізичну ідентифікацію, але далося це досить складно. І подібних випадків чимало. І дуже шкода, що люди, які втратили все, проте вирішили переїхати на територію України, змушені щоразу доводити, що мають право отримувати заслужену пенсію.

"В основному всі зверталися до посередників, тут на цьому бізнес"

Ще складніша ситуація з пенсіонерами на ТОТ, які позбавлені можливості особисто звернутися до відділення ПФУ у разі складнощів зі зв'язком. Детальніше RegioNews розповів 43-річний Сергій П., житель одного з віддалених сіл Волноваського району Донецької області, який допомагав з фізичною ідентифікацією своїй 80-річній матері. На прохання Сергія, ми не називаємо його прізвище.

Чоловік розповів, що пройти ідентифікацію літній людині, навіть яка трохи володіє інтернетом, вкрай складно. Для цього повинен бути стійкий зв'язок і хороша камера.

"Заявку я подав сам через інтернет. Довго чекали відповіді. А ось на відеоконференцзв'язок їздили вже в місто так як на свій зв'язок я не покладав надії. У місті платили гроші. Є люди, які займаються щоб зв'язок був хороший, і з відповідями на питання допомагають. В основному всі зверталися до посередників, тут на цьому бізнес. Вартість їх послуг 10 - 20 тис. грн", – розповів Сергій.

Чоловік підкреслив, що для зв'язку з представниками ПФУ потрібно мати номер українського мобільного оператора. Якщо номера немає, а так в основному і відбувається, потрібно зв'язуватися через Телеграм, який поки працює. При цьому номер російського мобільного оператора потрібно приховати і замінити його нікнеймом. Все це потрібно знати. Також потрібно знати які зібрати документи і як правильно відповідати на запитання.

"Працівник Пенсійного фонду особисто з кожним зв'язується по відеозв'язку, це обов'язково. Всі документи потрібно показувати на камеру щоб все було чітко видно. Відповідати на всі питання, їх всього 30. Окреме питання – чи отримуєте пенсію з РФ? Якщо сказати "Так", то автоматично йде відключення. Дві пенсії мати не можна. Тому всі кажуть "Ні". І у відповіді про те що пройшли ідентифікацію великими літерами зазначено, що на це питання людина відповіла НІ. Поки немає ніякої можливості це перевірити. Але якщо цей факт потім спливе, то буде стягнення незаконно виплачених грошей. Так нам сто разів пояснюють", - зазначив чоловік. У ПФУ тим часом нагадують, що подати заяву про неотримання пенсій з РФ необхідно до 1 квітня. В іншому випадку виплата пенсій буде припинена, і відновитися після всіх підтверджень.

Директор Українського інституту політики Руслана Бортник вважає, що ініціатива влади з фізичною ідентифікацією формально є способом уникнути всякого роду махінації, пов'язані з виплатою пенсій громадянам, які вже померли. Адже обміном даними між Україною та Росією з приводу цієї категорії людей немає.

"Водночас ми розуміємо, що навіть за ідеальних умов не всі пенсіонери зможуть пройти ідентифікацію. Це в кінцевому підсумку призведе до економії частини витрат державного бюджету. Що, на мою думку, і є чи не ключовою мотивацією цієї процедури", – розповів він RegioNews. За словами Сергія, деякі його знайомі вирішили відмовитися від української пенсії, вирішивши не обтяжувати себе процесом ідентифікації.

За межею бідності

Українські пенсіонери належать до найбідніших категорій населення. Багато людей буквально виживають. Попри чергову індексацію пенсій на 12,1% на початку березня, середня пенсія в Україні становить 6,5 тис. грн на місяць. При цьому велика частина літніх українців отримують 4 – 4,5 тис. грн. Додамо, що реальний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становить 7,2 тис. грн.

На думку експертів, нинішня солідарна пенсійна система повністю вичерпала свої резерви, про що ми раніше розповідали. Одна з проблем – важка демографічна ситуація в країні. Кількість зайнятого населення і кількість тих хто отримують пенсію, становить приблизно один до одного. За оцінками Мінсоцполітики, коефіцієнт заміщення заробітної плати повинен становити не менше 40%. Нині цей показник в Україні – менше 30%, і за прогнозами Мінсоцу в майбутньому розмір пенсій порівняно із зарплатою знизиться до 18% - 20%.

Щоб змінити ситуацію, влада котрий рік має намір впровадити обов’язковий другий накопичувальний рівень пенсійної системи. Мається на увазі, що з кожного офіційно працюючого а також роботодавця буде стягуватися додатковий відсоток і направлятися в спеціальний фонд. Накопиченими коштами людина зможе скористатися після виходу на пенсію. При цьому солідарна система не скасовується, накопичення будуть до неї доповненням. Втім, у економістів є сумніви щодо працездатності накопичувальної системи з урахуванням гострої недовіри населення (і небезпідставно) до всякого роду накопичувальних фондів.

"Половина пенсії йде на дорогу до лікарні"

Життя українського пенсіонера пов'язане сьогодні з постійною економією. Особливо ситуація ускладнилася з початком повномасштабної війни, коли у людей зникла впевненість у завтрашньому дні, особливо серед жителів прифронтових регіонів. В результаті літні люди все частіше відкладають гроші на чорний день. Втім, є ряд державних, міжнародних і місцевих програм підтримки, які трохи полегшують життя літніх. Це житлові субсидії, пільги на проїзд в громадському транспорті, безкоштовне протезування зубів для деяких категорій пенсіонерів, програма "Зимова підтримка", роздача безкоштовних засобів гігієни та продуктів найнужденнішим, безкоштовні медикаменти за програмою "Доступні ліки", та ін. Але все це точкові акції які не претендують на системність.

Соцробітниця Малинівської територіальної громади (ТГ) Харківської області Олена Проценко зазначила, що більша частина пенсії у літніх людей йде на ліки та оплату комунальних послуг.

"Я одній бабусі купила ліки на 1,8 тис. грн – це те що їй на місяць лікар прописав. На покупку у бабусі пішла майже половина пенсії. Що стосується житлових субсидій, то їх не всім дають: комусь відмовили, комусь дають але дуже маленьку", – розповіла вона нашим журналістам. Олена Проценко також навела приклад з односельцем, який 15 років хворіє на цукровий діабет. Чоловік отримує 2,5 тис. грн на місяць при цьому найдешевші ліки від тиску коштують 380 грн.

Житель Смілянського району Черкаської області 68-річний Микола Кудря також відзначає складність з наданням медичної допомоги.

"Так як з нашого села громадський транспорт до райцентру не ходить, мені щоб дістатися до лікарні доводиться наймати автомобіль і їхати за 38 км. Дорога туди і назад в результаті обходиться в 1,5 тис. грн. Виходить, половина пенсії йде на дорогу до лікарні. Про послуги стоматолога я взагалі мовчу: 1,3 тис. грн коштує одна пломба і 3 – 4 тис. грн поставити коронку в обласному центрі, а в Києві – 4 - 5 тис. грн", – розповів Микола Кудря.

Чоловік нарікає на те, що пенсіонерам і заробити сьогодні ніде. Якщо років 30 тому селян рятувало наявність в домашньому господарстві корови, оскільки на молоко був попит, а корм для тварин був недорогий. Однак сьогодні тримати худобу стало не вигідно. Деяких пенсіонерів ще підтримує наявність паю, за оренду якого вони отримують 15 – 20 тис. грн на рік. Однак пай є далеко не у всіх. Найважча ситуація у пенсіонерів які живуть у містах, та у яких немає можливості ні отримувати виплати за пай, ні економити на овочах і м'ясі через відсутність присадибного господарства.

Пенсійне питання: від реальності до інших підходів

Низькі пенсії в Україні – це проблема що вимагає системного вирішення. На жаль, нестача коштів у державі часто вирішується не за рахунок прогресивних підходів до наповнення бюджету, а за рахунок економії. І ініціативи уряду з фізичною ідентифікацією пенсіонерів можуть бути тому підтвердженням. Для українського чиновника будь-яка зекономлена копійка – показник його ефективності. Подібний підхід є помилковим так як призводить до повної дестабілізації відносин між громадянами і державою, викликає у людей почуття несправедливості і може вилитися в негативні наслідки.

Питання низьких пенсій – це насамперед про сильну економіку країни, яка здатна виділяти суттєві ресурси на виплати, медичне та соціальне забезпечення. Але звідки взяти гроші в державі в якій п'ятий рік йде повномасштабна війна, а економіка повністю залежна від зовнішньої підтримки? Руслан Бортник вважає, що одним із кроків став би перерозподіл внутрішніх ресурсів. Він вказує на те, що багато українських чиновників, тилові структури, керівники державних компаній і наглядових рад досі отримують занадто високі заробітні плати, які вище аналогічних зарплат на європейському ринку цілком благополучних країн Євросоюзу.

"Через важку демографію, війну і відтік працездатного населення, виправити ситуацію з пенсіями можна було б за рахунок перерозподілу внутрішніх ресурсів. Також допоможе підвищення ефективності боротьби з контрабандою на митниці, ефективності функціонування податкової системи", – підсумував він.

Додамо, що найважливішим аспектом у вирішенні пенсійних та інших гострих соціальних питань стало б призначення в систему управління людей, готових реально боротися за благо суспільства. Створювати відповідну систему підтримки вразливих категорій. Адже якщо пересічний український громадянин буде відчувати, що створена система не залишить його сам на сам із труднощами ні в молодому, ні в літньому віці, він буде з великим ентузіазмом боротися за благо своєї країни.