Вихідні у Львові, Івано-Франківську та Ужгороді: гастротури, величні замки та палаци, а також музей-тюрма

RegioNews пропонує подивитися, що цікавого є в трьох найпопулярніших містах західної України.

Львів, як взірець гастрономічного туризму

За останні 15 років Львів став справжнім туристичним лідером серед міст західної України і сюди їдуть провести вихідні ледь не з усієї країни. Звісно, місто славиться своїми багаточисельними тематичними ресторанчиками та кафе, що робить Львів містом, яке чудово підійде для гастрономічного туризму. Звісно, Львів славиться і своїм історичним колоритом.

Як не крути, а ноги все рівно приведуть туриста на площу Ринок, адже саме тут вже протягом п’яти століть вирує життя Львова. Навкруги тут виключно будівлі, яким по 300-400 років, що є пам’ятками архітектури. У центрі площі розташована Ратуша, де засідає міська влада. До речі, вежа Львівської ратуші сягає у висоту 65 метрів і є найвищою серед усіх подібних будівель в Україні. Саме з оглядового майданчика ратуші відкривається просто дивовижний вид майже на увесь Львів.

Для тих, хто полюбляє прогулянки, до вподоби буде парк "Високий замок", що знаходиться на вулиці Замковій. Сам парк розташований на найвищій горі над старим містом, а тому з його оглядових майданчиків відкривається чудова панорама на Львів. Свого часу парк "Високий замок" був улюбленим місцем, де прогулювалися міщани та місцева еліта. Самому парку вже майже 200 років.

Музей-тюрма часів СРСР

Радимо також відвідати Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", що набув такого статусу у 2009 році. Знаходиться об’єкт на вулиці Степана Бандери, 1. Звісно, це досить моторошна туристична локація, але її слід відвідати. Дана будівля була зведена понад 130 років і одразу використовувалася, як жандармерія. Вже у першій половині 20 століття тюремний корпус використовувався фактично, як в’язниця для політичних в’язнів. Свого часу у ній навіть утримувався Степан Бандера. За часів гітлерівської окупації тут була слідча в’язниця гестапо. З 1944 року сучасна будівля "Тюрми на Лонцького" була перетворена фактично на каральну машину для усього Львова, адже саме тут розміщувались спочатку слідчий відділ та слідчий ізолятор НКВС, а потім – КДБ. Згодом сюди перевели і міське управління внутрішніх справ, що пізніше перетворилося на МВС Львівщини.

Фото: wikipedia.org

Під час відвідин "Тюрми на Лонцького" можна дізнатися, як жили в’язні і як за ними наглядали спецслужбісти. Окремо слід зазначити про три сюжетні лінії, які розкриваються: історія самої будівлі тюрми, побут в’язнів і масовий розстріл в’язнів наприкінці червня 1941 року. Справа в тому, що коли гітлерівські війська почали заходити на територію тодішньої Української СРС, у тюрмі на Лонцького перебували понад 1 тисяча в’язнів. І представники НКВС, відступаючи зі Львова, просто вирішили розстріляти майже усіх цих в’язнів.

Величний палац та найбільший музей зброї у Східній Європі

На вулиці Коперника, 15, розташований один з найгарніших палаців Львова. Йдеться про палац Потоцьких, що був збудований у 1889 році. Остання реконструкція маєтку відбулась ще 50 років тому. Цю величну будівлю звели у стилі французького класицизму, а загальна його площа складає більше 3 тисяч кв. метрів. До речі, цікавий історичний факт. Ще у 1919 році на палац Потоцьких впав літак у день, коли над Львовом відбувалось шоу літаків. Ремонтували будівлю протягом 12 років.

За радянських часів маєток був у користуванні Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин Академії наук УРСР. На початку 70-х років з палацу зробили Львівський міський РАЦС. У 2015 році на території палацу відкрито капличку, в якій розміщена найстаріша ікона Львова.

Фото: wikipedia.org

Львів може похизуватися і одним з найбільших музеїв зброї у Східній Європі. До того ж, це єдиний музей зброї в Україні. Саме у Музеї-арсеналі можна побачити зразки зброї, що випускалась в далекому 10 столітті. Загалом експозиції мають зразки від 10 до 20 століття, а також різноманітну географію випуску — Азія, Африка, Європа. Знаходиться музей на вулиці Підвальній, 5.

Івано-Франківськ: затишок у великому місті

Івано-Франківськ сьогодні є досить розвиненим містом, але поряд з цим в ньому дуже затишно неначе у невеличкому містечку, де усе відбувається спокійно і без поспіху. Місто славиться своїми закладами харчування, де можна фактично проводити гастротури, але ціни тут абсолютно адекватні, якщо порівнювати з тим самим Львовом. Також у Івано-Франківську є на що подивитися.

Звісно, варто відвідати Художній музей, що знаходиться на Майдані Шептицького, 8. Примітний він тим, що розміщений у найстарішій будівлі Івано-Франківська. Зводити її почали ще у другій половині 17 століття. Тобто, будівлі вже близько 350 років. Наразі це величезний костел Діви Марії, але знаходиться в ньому також Художній музей, де одна з найкращих експозицій у регіоні, що налічує понад 15 тисяч мистецьких експонатів. Особливу увагу привертають пам’ятки Галицького іконопису. Багато картин українських, польських, німецьких, італійських та австрійських майстрів 18-20 століття.

Легендарні вулиці та гори на околиці міста

Куди ж без легендарної "Стометрівки". Саме так місцеві жителі називають пішохідну частину вулицю Незалежності, що є однією з центральних у Івано-Франківську. Саме тут, як кажуть місцеві жителі, відбуваються усі головні події міста: зустрічі, побачення, обговорення останніх пліток і таке інше. "Стометрівка" простягається від Вічевого майдану до вулиці Івана Франка. На цій пішохідній вулиці знаходяться найкращі книгарні у місті, готелі та магазини. Та й самі будинки вздовж вулиці є дуже гарними.

Фото: wikipedia.org

Крім цього, по обидва боки вулиці є ковані мистецькі вироби, які щороку після фестивалю ковальського мистецтва залишають тут. Цікаво й те, що насправді "Стометрівка" має довжину близько 500 метрів, а не 100 метрів, як багато хто думає. Є багато легенд, чому цей відрізок вулиці Незалежності називають саме "Стометрівка" або ж "Сотка". Ще на початку 80-х років минулого століття цією вулицею їздив усілякий транспорт, але згодом частину її перекрили, зробивши пішохідною і начебто саме пішохідний відрізок мав 100 метрів у довжину.

Є ще у Івано-Франківську є найкоротша вулиця, яка у довжину складає усього 65 метрів. Це вулиця Івана Труша, що розташована між площею Ринок та вулицею Лесі Українки. Ширина її — усього 6 метрів, а вимощена вона старовинною бруківкою.

Також варто завітати до фортечної галереї "Бастіон". Вона знаходиться у збережених фортечних укріпленнях старого Станіслава, саме так колись називався Івано-Франківськ. Звісно, оборонні редути збереглися не повністю, але частина з них все ж "дихає" своєю понад 300-річною історією. Варто зазначити, що Станіслав створювався саме, як оборонна фортеця, а статус міста він отримав у 1662 році. У галереї можна побачити багато різноманітних витворів мистецтва та просто сфотографуватися на фоні колишнього величного оборонного редуту.

Хто любить романтику, тоді вам слід відвідати Вовчинецькі гори, що знаходяться при виїзді з міста біля села Вовчинець. Це пам’ятка природи місцевого значення. Омивають гори річки Бистриця Надвірнянська і Солотвинська. З гір відкривається чудовий вид на місто, а особливо гарно усе виглядає під час заходу сонця. Для відвідувачів тут є гойдалки, тераси та лавки.

Фото: wikipedia.org

Ужгород: вулиці на італійський та чеський манер

Для того, щоб одразу відчути атмосферу Ужгорода, відвідайте центральну вулицю міста, що має назву Корсо. Тут зазвичай грають вуличні музиканти, а місцеві жителі полюбляють призначати зустрічі. Колориту вулиці додають внутрішній дворики, яких тут дуже багато. Така незвична назва Корсо пояснюється наступним. Справа в тому, що містом понад 400 років володіли італійські графи Другети, а "корсо" з італійської означає "місце, де можна прогулятися". Тому зараз вулиця Корсо повністю відповідає своїй назві, адже вважається однією з найбільш багатолюдних у місті.

А як щодо чеського району? В Ужгороді є цілий мікрорайон, який був зведений за часів панування чехів. Називається він Малий Галагов. Родзинкою цього мікрорайону є те, що він повністю вимощений бруківкою і асфальту тут взагалі немає. В той же час навкруги лише монументальні будівлі, що додають колориту. Цікаво, що під мікрорайоном Малий Галагов протікає річка Малий Уж, яку свого часу довелося "закувати" у труби, адже до зведення тутешніх будинків на їхньому місці було болото.

Шість набережних вздовж річки Уж

Ужгород є не дуже великими містом, але по кількості набережних може дати фору навіть великим мегаполісам. Отже, в Ужгороді є аж шість набережних: Ботанічна, Київська, Православна, Слов’янська, Студентська та Незалежності. Фактично усі ці набережні розташовані вздовж річки Уж, але кожна має свою родзинку. Наприклад, вздовж Київської набережної висаджені каштани та тополі, а ці дерева абсолютно не є типовими для Ужгорода, а сам каштан є одним із символів Києва. А от на Слов’янській набережній ростуть так звані безсоромницькі дерева, які також дуже популярні в Барселоні та Римі. Таку народну назву дерева здобули через те, що скидають із себе кору, а насправді називаються вони платанами. Усі інші набережні також мають свої колоритні відмінності, які варто побачити.

Фото: wikipedia.org

Ужгородський замок — окраса міста

На вулиці Капітульній розташовано дуже гарний Ужгородський замок. Перша згадка про цю фортифікаційну споруду датована ще 10 століттям. З того часу замок лише розвивався, адже з самого початку він був просто дерев’яним. Справжнім розквітом для замку стала епоха, коли ним володіли італійські брати Другети. Загалом Ужгородський замок належав цим братам понад 350 років.

Фото: wikipedia.org

Протягом 16-го століття в усій Європі були винайдені абсолютно нові види озброєнь, насамперед вогнепальних, а тому і фортеці на усьому континенті тепер мали відповідати сучасним вимогам безпеки. Наприкінці 16 століття брати Другети виділяють чималі кошти на повну реконструкцію Ужгородського замку. Після цих робіт замок відповідав усім тогочасним вимогам фортифікаційного мистецтва. Фактично в такому вигляді він і зберігся до сьогодення. До речі, на сьогодні Ужгородський замок входить до топ-3 найбільш відвідуваних туристичних локацій столиці Закарпаття.