28 пунктів Дмітрієва-Віткофа. Або при чому тут логіка Трампа та наші вибори

Трамп втретє пробує запропонувати майже те саме (вперше Овальний кабінет, вдруге – Аляска). Давайте спробуємо зрозуміти логіку Трампа і, що ми, можливо, робимо не так, що ходимо по колу.

Трамп вважає, що зупинка війни неможлива без окупації Донбасу Росією. Це базова відправна точка.

1. Трамп хоче на цій угоді заробити грош для США. І росіяни йому продають цю опцію. Дмітрієв – це економічний бек офіс, який запаковує пропозиції в бізнес речі. Ми ж пішли куди гіршим шляхом, підписавши угоду про мінерали. Все, що можна з нас взяти без зобовʼязань вже взято. Зрештою, уявити собі економічний бекофіс в наших широтах неможливо. Причина – тебе відразу звинуватять в корупції.
2. Трамп не хоче в цій угоді брати будь-які зобовʼязання.
3. Трампу надважливо заморозити війну до початку великих переговорів з Китаєм, тим самим привʼязавши Європу до себе і не давши ЄС можливість до люфту.
4. Ми маємо завжди мати на увазі особистісний фактор Трампа, який щиро хоче закінчити цю війну. Як це буде – для нього питання вторинне. Ми, не виключено, маємо справу з есхатологічними мотивами, а з ними треба працювати окремо.
5. Трампу потрібно перебивати тему Епштейна перемогами на зовнішньому фронті.

Я не відкриваю тут Америку, я всього лише констатую факти, які у нас чомусь ігноруються більшістю дипломатів та експертів.

Зараз також варто звернути увагу на те, що Білий дім провів роботу над помилками і вирішив підстрахуватися. Нагадаю, після Анкориджа проти такої угоди виступила вся американська преса. Зараз Трамп іде хитріше і на цей момент маємо наступні речі:

1. Ліндсі Грем заявляє про великий прогрес в антиросійському законодавстві;
2. Лукойл, навіть продавши активи, не зможе завести гроші в Росію;
3. Поки маємо певний спад в нафтовій торгівлі Індії та Китаю (він тимчасовий, але…)
4. Переговорив Швейцарії та можливі майбутні переговори з Росією – це вже глобальні зміни самі по собі.

Іншими словами, чудес у вигляді "бунту американських медіа", який ми побачили після зустрічі на Алясці більше не буде.

Також варто нагадати: все це відбувається на фоні глобального корупційного скандалу в Україні та напередодні того моменту, коли в України закінчаться гроші, а ЄС поки не готовий дати нам 70 млрд в 2026 році. І не забувайте: корупційний скандал нікуди в найближчі місяці не зникне. Він перейде в менш гарячу фазу, але час від часу бензин в вогонь буде підливатися.

Окремо хотів би звернути увагу на кілька моментів, які в нас чомусь просто упускаються за замовчуванням.

1. Без ЄС ці переговори неможливі, бо ЄС має контрольний пакет в санкціях. А ЄС буде виступати за продовження війни поки не отримає безпекові гарантії для себе. Це базова позиція ЄС і всі подальші переговори європейців так чи інакше будуть крутитися навколо цього.
2. Вибори в США відбудуться в листопаді 2026 року, а логіка виборів передбачає, що Трампу потрібен результат в березні-травні. 28 пунктів Дмітрієва-Уіткофа не ультиматум, як це здалося на початку, а перший предметний документ, який піде в смітник, але на його основі будуть будуватися уже більш предметні договори, а частина із цих 28 пунктів, після доопрацювання там залишиться.
3. В світі крім нас і Балтійських країн ніхто не хоче розвалу Росії. Чудес не буде і Росія найближчим часом не розвалиться, а Китай не захопить Сибір. Також надважливо зрозуміти: ціль Путіна не лише території. Його мега ціль, щоб його визнали третім полюсом світу. Це неможливо, як на мене, але коли ми читаємо рюпункт про повернення Росії до Великої вісімки, це те, без чого надскладно уявити майбутній договір.
4. Українське суспільство (як мінімум, активна частина) не підтримує і не буде підтримувати жодного договору. У нас склався такий собі консенсус, який можна звести до формули: політики (Зеленський) мають самі щось підписати, а ми (активна частина суспільства) потім будемо їх (його) жорстко критикувати. Ну а влада у відповідь підготує своїх експертів, які будуть вести контр війну. У нас зараз є певне негласне табу на обговорення по суті. Ми живемо в нашій улюбленій логіці "все або нічого", помноженій на логіку виборів в якій живуть українські еліти.
5. В той же час влада (опозиція також, між іншим) навіть в думках не має провести закриті дискусії по цим 28 пунктам, щоб виробити, як червоні лінії, так і розуміння того, як далі вести дискусію. Повторюся, частина із цих 28 пунктів залишиться в договорі, який Україна рано чи пізно підписуватиме.